Віктор Ющенко почав президентську кампанію?

Який політик, обраний один раз президентом не мріє зайняти цю посаду ще раз? Навряд чи такий знайдеться. Віктор Андрійович – не виняток. Однак для переобрання на другий термін Ющенку потрібно було вирішити кілька задач.

По-перше, наростити популярність, яка впала. По-друге, зупинити владну експансію КМУ і ВР. По-третє, заручитися підтримкою великого капіталу. По-четверте, продемонструвати закордонним партнерам, хто в Україні головний. По-п'яте, створити умови для падіння рейтингу двох найближчих конкурентів на президентських виборах – Януковича і Тимошенко. Дострокові вибори в парламент, на думку автора, і стали тим інструментом, який покликаний вирішити всі задачі одночасно.

Експрес-опитування, проведене 6 травня Інститутом політичного моделювання разом з дослідницьким центром "Імідж-Контроль" в обласних центрах показав, що рейтинг Віктора Андрійовича, фактично зрівнявся з рейтингом Тимошенко і досяг 16,7 відсотка - проти 17 у ЮВТ і 34 у Януковича.

І це всього за місяць протистояння президента з ВР і КМУ!

При цьому, на думку соціологів, рейтинг Ющенко трохи занижений. Адже специфіка експрес-опитування в обласних центрах полягає в тому, що фактично не враховано думку сільського населення країни. А там, традиційно, підтримка Віктора Андрійовича істотно вища.

Автор припускає, що найближчі повноцінні соцопитування напевно зафіксують ще більший тренд росту популярності глави держави.

Отже, перша задача вирішується вірно. Виборцеві явно імпонує рішучість і твердість позиції президента.

З того моменту, як прем'єр привселюдно висловив згоду на дострокові парламентські вибори, фактично вирішена і друга задача. Наступ ВР і КМУ на владні повноваження глави держави зупинено.

Якими будуть закон про Кабмін, регламент ВР та інші елементи правової конструкції законодавчої і виконавчої галузі влади, найімовірніше буде вирішувати майбутній склад парламенту.

Швидше за все, в рамках бачення СП. А воно, навряд чи буде на користь уряду і Верховної Ради.

Так що, хай живе президентсько-парламентська республіка! Якщо, раптом, новий склад парламенту спробує знову брикнути, то Віктор Андрійович пригрозить черговими достроковими виборами.

І тепер, народні обранці будуть точно знати, що погрози третього президента не те ж саме, що другого. А виходить, потрібно підкоритися волі СП.

Кость Бондаренко нещодавно сформулював гіпотезу про те, що Янукович капітулював не перед Ющенком, а перед Ахметовим.

Якщо це дійсно так, то Віктор Андрійович і рішення третьої задачі почав досить успішно. Можливо і відставка Гайдука з посади секретаря Радбезу – один із наслідків домовленостей найбагатшого українця і глави держави.

Автор припускає, що до початку реальної президентської гонки велика частина великого вітчизняного капіталу візьме за приклад Рината Леонідовича.

Якщо хто проти, то стимули будуть знайдені паном Піскуном і його колегами-суміжниками із силових структур. Новий набір останніх, із квоти майбутнього уряду і ВР напевно буде пропрезидентським.

Нейтральна позиція США й об'єднаної Європи в конфлікті президент – ВР і КМУ також говорить про те, що пріоритет у Вашингтоні і Брюсселю за Віктором Андрійовичем.

Отже, і четверта задача вирішена вірно. Не в останню чергу, завдяки публічній підтримці Ющенком ідеї розміщення елементів ПРО в Чехії і Польщі і послідовному курсі на вступ України в НАТО.

На противагу малозрозумілої позиції прем'єра і коаліції, які одною ногою вступають, іншою відступають.

П'ята задача, на думку автора також успішно вирішується. Після публікації другого указу президента про дострокові вибори, публічного проведення круглого столу Ющенка з робочою групою всім в країні стало зрозуміло, хто реальний ініціатор і двигун перевиборів ВР.

На жаль, не Юлія Володимирівна і її політсила. Бліцкриг, на який розраховувала ЮВТ, і її тріумфальний вхід у ВР як найчисленнішої фракції обернувся потенційною поразкою.

Президент, очевидно переграв свого "союзника". Автор думає, що в президентській команді прекрасно розуміють, що час грає на їхнього патрона і проти його потенційних конкурентів.

Можна припустити, що при бажанні Віктор Андрійович міг і не шукати настільки довго компромісу з регіоналами і наполягти на термінах обрання нового складу ВР у рамках термінів, обговорених у другому указі.

Однак, йому потрібно було показати, хто в сутичці з ПР дійсний переможець, а хто, просто на "підтанцьовці".

Чим довше буде тривати цей процес, тим сильнішою буде позиція глави держави в умах його прихильників. І тим слабкішою буде виглядати ЮВТ.

Крім того, кожен день переможної ходи президента в цьому конфлікті буде мимоволі додавати голосів НСНУ на майбутніх виборах. За рахунок якої політсили теж цілком очевидно.

Доля Віктора Федоровича, як ще вчора найпопулярнішого в країні політика, незавидна.

З чим йому йти на дострокові вибори? З гаслом поліпшення життя сьогодні і зараз? Проїхали. Рік тому обдурив. З розмовами про російську мову, антиНАТО й ідеєю федералізації країни. Теж – проліт.

За рік з цього приводу одна балаканина. І ніяких реальних дій і кроків. Так з чим же?

Крім того, як Янукович і його соратники пояснять своїм виборцям потребу стояння останніх на Майдані?

Якщо в підсумку – капітуляція перед президентом. Одним словом, Віктор Федорович і його ПР – на межі політичного банкрутства. Поки ще високі рейтинги Януковича і його політсили – данина минулому й інерції мислення його симпатиків.

Ресурс мобілізаційних ідей регіоналів уже висохнув. І час, з кожним днем працює проти Віктора Федоровича.

Так що, всупереч розхожій думці представників фракції ПР у парламенті, з моменту згоди їхнього лідера на дострокові вибори, час працює проти фаворита парламентських перегонів-2006.

Трохи про майбутнє

Політична ініціатива, яку сьогодні перехопив президент, навряд чи буде ним втрачена. Дострокові парламентські вибори – дуже вдалий хід для переформатування політпростору країни. Причому, незалежно від майбутньої конфігурації ВР.

Можливо, глава держави зрозумів, що нинішня політеліта України не здатна на консолідовану роботу в рамках традиційної західної демократії.

Тому як надану волю дій використовує не на благо країни, а винятково для особистого збагачення. Можливо, у СП врешті-решт зрозуміли, що електорально розколоту надвоє країну сьогодні поєднує одне – розчарування у своїх вчорашніх політкумирах.

І країна вагітна чеканням політика, який зуміє побудувати політикум так, що вічному обманові депутатів своїх виборців буде покладена межа. Раз і назавжди.

Якщо Ющенко, дійсно зуміє законодавчо закріпити систему, яка виключає політичну корупцію, то він зробить для країни дуже важливий крок у бік європейської традиції парламентаризму.

Якщо ж усе обмежиться вибудовуванням рамок, які гарантують особисту безроздільну владу президента, то країна продовжить рух за сценарієм колишнього глави держави.

І думка колишнього "директора-розпорядника" парламенту Олександра Волкова, про те, що Віктор Андрійович – це Кучма, тільки в білих рукавичках, виявиться, на жаль, пророчою.

Валерій Песецький, політолог