Колишнього банкіра Ахметова і Тігіпка визнали психічно хворим

Виноградов кілька місяців просидів у слідчому ізоляторі, з банку Тігіпка його звільнили, але згодом справа зникла з-під уваги журналістів.

До "Української правди" потрапили документи, які можуть свідчити, що зараз Виноградов намагається уникнути відповідальності. При чому використовуються тут ті ж інструменти, що і в справі екс-пасинка Дмитра Фірташа Калиновського, який кілька тижнів тому зник з України.

Як відомо, Калиновський спокійно "лікувався" у приватній клініці після автокатастрофи, в якій загинули двоє осіб. Калиновський мав на руках висновок експертизи, що в момент зіткнення швидкість автомобіля BMW M6, яким він керував, складала 55-60 кілометрів на годину.

Однак коли з'явилися результати нової експертизи, де швидкість уже перевищувала дозволені 60 км/годину, Калиновський утік з України.

Симетрична ситуація у справі Виноградова. Він був визнаний психічно хворим, а, відтак, у вигляді покарання йому загрожує не ув’язнення, а "застосування заходів медичного характеру".

Передісторія

Колишня дівчина Виноградова Наталія була облита сірчаною кислотою за день до нового 2006 року. Рідину в обличчя прямо в центрі Києва, на вулиці Артема, їй виплеснув товариш Виноградова Сергій Ляліков – засновник охоронних фірм. За інформацією МВС, на початку цієї діяльності в Донецьку він був охоронцем Ріната Ахметова та сина Володимира Щербаня.

Наталія потрапила до реанімації, їй робили пересадку шкіри, вона втратила зір на одне око і зараз продовжує лікуватися.

Перед цим, як зізнався сам Ляліков, він спалив автомобіль новому хлопцю Наталії.

Ключовим доказом у кримінальній справі став аудіозапис розмови між Виноградовим і Ляліковим, де і було зафіксовано момент замовлення злочину. Очевидно, охоронець мав намір шантажувати на той час солідного банкіра, тому записав на диктофон їх телефонний діалог.

Експертиза підтвердила правдивість розмови. Згідно з розшифровкою, яка потрапила у розпорядження "Української правди", Виноградов просив Лялікова покалічити свою колишню дівчину та її нового хлопця.

"Я бы хотел, чтобы у нее на лице был серьезный шрам, какое-то повреждение, чтобы часть лица была чем-то сожжена. Пусть с этим живет на здоровье... По крайней мере, когда будет смотреть в зеркало, будет как бы думать иногда. С мальчиком я, естественно, тоже хотел бы, чтобы у него что-то на лице осталось...

Естественно, я бы хотел, чтобы они как бы жили. Мне в определенной степени выжгли душу. Я хочу, чтобы за выжженную душу остались следы на лице девочки, как бы шрам на лице, или кислотой сожжено лицо. Порезанное ухо. У мальчика там что-то тоже на лице".

Адвокати обвинувачених дотримувалися версії, що діалог скомпонований: "Запис на мікрокасеті Ляліков зробив шляхом монтажу з розмов з Виноградовим, вилучивши його справжні слова та речення". Однак суд відхилив їх клопотання на повторну експертизу.

Виноградову, який з березня 2006 року перебував у СІЗО, двічі продовжували термін утримання під вартою, однак на третій раз суддя не побачив для цього підстав.

Коли Виноградов вийшов на свободу з підпискою про невиїзд на руках, він ліг до психічної лікарні в селищі Глеваха.

"Испытуемый поступил на стационарное лечение по направлению психиатра Киево-Святошинской ЦРБ 17 октября 2006 года. В графе анамнез заболевания указано: "Два года назад перенес затяжную стрессовую ситуацию, продлившуюся полтора года, в результате чего лишился работы, развелся с женой. Осенью 2005 почувствовал, что необходима помощь психиатра: снизилось настроение, появилась плаксивость, не спал неделями, похудел на 20 кг..."

Коли Виноградов вдруге ліг до психлікарні, йому діагнозували "шизотиповий розлад, параноїдально-депресивний синдром".

У березні 2007 року Виноградова було направлено на судово-психіатричну експертизу, а за кілька місяців до того він начебто здійснив спробу самогубства – стверджують, що він намагався порізати собі вени.

Зрештою колишнього банкіра визнали душевнохворим, хоча самі ж лікарі встановили, що до 2005 року в нього не було жодних психічних розладів.

Більше того, на допитах та очних ставках у лютому-травні 2006 року Виноградов давав "логічні, докладні, послідовні свідчення". "Якихось психічних розладів в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не описував".

Усе попереднє життя Виноградова вказувало на абсурдність версії про психічне захворювання.

Два роки перед арештом він очолював наглядову раду "ТАС-Комерцбанку", до того протягом п'яти років був головою правління "Першого українського міжнародного банку". Виноградов не тільки якийсь час працював на Ахметова, але і продав йому частку в цій фінансовій установі.

Виноградов навіть ставав лауреатом конкурсу "Людина року" в номінації "Кращий банкір-2003".

Проведена у лікарні Павлова експертиза також не дала висновків на ключові питання, які ставили перед нею: "Чи перебував Виноградов у період вчинення ним суспільно-небезпечних діянь в тимчасовому хворобливому стані та чи міг він усвідомлювати свої дії та керувати ними при вчиненні злочинів, що йому інкримінуються?"

На це, як випливає з висновків експертів, можна буде дати відповідь після лікування Виноградова.

Постраждалі у справі "кислотного банкіра" залишилися невдоволені таким рішенням. На їхню думку, історія з "психічною хворобою" дозволить Виноградову уникнути відповідальності.

Вони подали до Шевченківського суду клопотання про направлення справи на додаткове розслідування – оскільки вважають, що були утиски прав потерпілих, які не мали можливість поставити свої питання у експертизі по психіатричному стану екс-банкіра.

Суд першої інстанції задовольнив прохання, однак прокуратура з цим не погодилася, і 3 жовтня питання має розглядатися в Апеляційному суді Києва.

Якщо у повторній експертизі буде відмовлено, то тюремний термін загрожуватиме тільки підозрюваному у виконанні злочину – Лялікову. Замовник кислотної розправи обмежиться лікуванням, яке триватиме невідомо скільки – і так само невідомо, чи закінчиться воно колись. А якщо і закінчиться, то чи зможе тоді психіатрична експертиза дати висновок про його адекватність – це також невідомо.

Спроби приховатися від правосуддя під виглядом психічно-хворого є непоодинокі. Останній резонансний випадок – з російським бізнесменом Максом Курочкіним, який раптом, перебуваючи в ізоляторі, став називати себе посланником Бога. До експертизи Курочкін не дожив – його застрелили на виході із суду.