Кібервійна та Євромайдан: репетиція 2015

Павло Булгак, для УП — Середа, 27 листопада 2013, 10:27

Нинішній Євромайдан це надзвичайно потужний приклад використання нових інформаційних технологій в політичному і громадському житті країни.

Активність і залучення людей до соціальних мереж дозволяє кожному сформувати власну об’єктивну думку про те, що і як відбувається під час протестів.

"І це дуже серйозний виклик нашому телебаченню та іншим засобам масової інформації, так як в 2004 році можна було показувати все що завгодно, змінюючи кут зору.

Зараз є веб-камери і паралельне Інтернет-телебачення, де кожен може все подивитися. То ж можна робити висновки, як те чи інше ЗМІ об'єктивно висвітлює ситуацію", – вважає політолог Олексій Голобуцький.

Можливо саме тому Євромайдан, як інформаційне явище, наштовхнувся на небачений досі технологічний спротив. І це ще одне свідчення того, наскільки сильно влада боїться щирих громадських виступів та в перспективі повторення локальної Арабської весни в 2015 році.

Адже, нинішній режим через підконтрольних олігархів поступово монополізував ринок телевізійних та друкованих ЗМІ, але так і не зміг приборкати Інтернет.

Однак, схоже, сьогодні Мережа стала не лише проблемою влади, але й зброєю в її руках для боротьби з політичними опонентами.

"Замість нашестя безпорадних ботів, які сиділи на незалежних веб-ресурсах та у соцмережах, влада створила інформаційну "Зірку смерті". DDOS атаками кілька проопозиційних веб-ресурсів знищено, зламано персональні поштові скриньки та сторінки у Facebook одразу кількох провідних політиків.

Більше того, зі зламаних сторінок почали поширюватися фейкові заяви та новини", – відзначив у блозі на УП політтехнолог Тарас Березовець, який порівняв дії влади з фільмом "Зоряні війни. Імперія завдає удар у відповідь".

Маємо ситуацію, за якої Євромайдан став полігоном для обкатки нової надзвичайно руйнівної політичної технології, яка вперше в Україні так масштабно використовується для боротьби із опозицією, громадянським суспільством та непідконтрольними ЗМІ – кібервійни.

Аналіз останніх подій демонструє системний та багатогранний характер використання цієї зброї в якості засобу впливу на масові акції протесту. Це, у свою чергу, чітко говорить про наявність одного замовника та окремого штабу, який координує і здійснює відповідні атаки.

Саботаж комунікації та психологічна атака

Кібервійна з Євромайданом розпочалася ще до волелюдного 100-тисячного мітингу, що зібрався на Європейські площі в Києві 24 листопада.

Першою була спроба серйозно ускладнити комунікацію в середовищі офіційних організаторів запланованого мітингу, якими виступили "Батьківщина", УДАР і "Свобода".

Зокрема, 22 листопада на депутатів від "Батьківщини", їх помічників та всіх співробітників центрального штабу почала здійснюватися мобільна психологічна атака.

"Щохвилини дзвінок. Різні телефони. В слухавці грає Марсельєза", – повідомила прес-секретар лідера фракції "Батьківщина" Арсенія Яценюка Ольга Лаппо.

Ці дзвінки відбувалися протягом цілого дня одночасно на всі номери телефонів. Хтось незаконно заволодів цим досить великим масивом персональних даних і налаштував відповідним чином цілодобовий автоматичний дозвін, і це явно були не хулігани-школярі.

Зрозуміло, що за таких обставин, мобільна комунікація опозиціонерів була підірвана. Додзвонитися один одному чи вийти в Інтернет просто неможливо, смартфони весь час зайняті, а батареї сідають за лічені години. Психологічний ефект від такої атаки також не варто списувати з рахунків.

Історія знову повторилася, вже коли було організовано оперативний штаб опозиції на Європейській площі. Телефонні спамери аналогічним чином заблокували гарячу лінію Євромайдану, тільки цього разу замість Марсельєзи грали дитячі мелодії.

Пізніше опозиціонери виявили під штабом машину прослушки СБУ, яка була нашпигована апаратурою для фіксації телефонних дзвінків, а може й для атаки на телефони опозиціонерів.

В той же час під Кабміном почали глушити радіочастоти мікрофонів та мобільний зв'язок. Це вкотре наштовхує на думку про системність і злагодженість відповідних дій.

Масовий злам та фейк розсилки

Далі кібервійна почала розгортатися з усе більшою силою. В хід пішов масовий злам електронних скриньок та аккаунтів в соціальних мережах представників тих політичних сил та рухів, які брали активну участь в Євромайдані. Під роздачу потрапили і деякі партійні сайти.

Один за одною було зламано електронну пошту, Твіттер та Facebook прес-секретаря Юрія Луценка Лариси Сарган, аккаунти Віталія Кличка у Facebook та Вконтакте, зламано офіційний сайт партії УДАР, також зламали поштову скриньку та аккаунт на Фейсбук прес-секретаря Юлії Тимошенко – Марини Сороки.

Зі зламаних сторінок масово розсилалися фейкові, несправжні повідомлення, спрямовані на дезінформування суспільства.

Одним словом, йшла прицільна атака на ресурси та інструменти, які забезпечують комунікацію політиків із громадськістю та ЗМІ через Інтернет.

Це відбувалося в досить відповідальний момент протестів, мобілізація та підтримка яких потребує регулярної медіа-активності. Особливо в умовах обмеженого доступу опозиціонерів до телебачення та друкованих видань.

Операція демобілізація

В ці дні було також зафіксовано значний сплеск активності провладних тролів у соціальних мережах Facebook і Twitter. При цьому відпрацьовувався конкретний хештег #Євромайдан, який став відправною точкою для комунікації протестуючих по всій країні.

Головне завдання, яке стояло перед цими кібервоїнами, полягало в максимальній демобілізації Євромайдану.

Вони діяли організовано та шляхом маніпуляції свідомістю намагалися відмовити людей від участі в мітингах. Робота йшла за двома сценаріями, з однієї сторони, акцентувалося на тому, що на вулиці холодно, і можна легко захворіти та отримати по голові в бійках.

 

З іншої, що Євромайдан – це ніяке не волевиявлення громадян, а нібито фарс та політичні ігрища опозиції.

Наприклад дослівно копіювався та масово тиражувався наступний твіт: "Був учора ввечері на #євромайдан холодно, захворів, завтра вже нікуди не піду. Фарс від опозиції".

Або ось такий: "Те, що планувалося, як мирний народний #євромайдан, обернулося опозиційними агітками, бійками, та позовами до суду".

 

Перший же аналіз показує, що публікувалися ці тези ботами та власниками різноманітних рекламних твіттер аккаунтів, половина з яких має не лише українську, але й російську прописку.

Доходило до абсурду, наприклад в одного з ботів негативне повідомлення про Євромайдан межувало з рекламним твітом про секс шоп.

Кіберцензура

Найбільше у кібервійні за Євромайдан постраждали непідконтрольні владі електронні ЗМІ, які стали головними інформаційними майданчиками, а заодно і рушійними силами акцій протесту.

Декілька днів поспіль хакерських атак зазнавав сайт "Української правди" та "Главкому".

"Цензор" та його українські сервери було знищено хакерами під корінь.

Вилучати сервери неугодних сайтів через сумнівні кримінальні справи та судові позови вже не модно – забагато галасу та розмов про загрозу свободі слова.

Ті Інтернет видання, які не вдається взяти під контроль економічними засобами, схоже тепер будуть просто технічно знищуватися.

"Не сумніваюся, що злам був здійснений за політичним замовленням. В Україні здійснюється широкомасштабний комп'ютерний бандитизм – без всякої протидії з боку компетентних органів, зокрема Служби безпеки України.

І це наводить на думки, що це свавілля відбувається не просто з відома, але можливо і на пряме замовлення з боку окремих посадових осіб держави. Це як мінімум.

Напередодні саміту у Вільнюсі ми отримуємо приклад незаконної розправи з інтернет-ресурсом – це наочний приклад, в якому стані знаходиться свобода слова в Україні", – заявив керівник сайту "Цензор" Юрій Бутусов.

Очевидно наступною потенційною жертвою кібератак може стати й громадське Інтернет-телебачення та стрімери, які також відіграли активну роль в мобілізації Євромайдану.

***

До нинішньої кібервійни, насправді, не була готова ані опозиція, ані електронні ЗМІ.

Із ситуації, що склалася потрібно зробити надзвичайно серйозні висновки, включно з вимушеним переведенням усіх інформаційних ресурсів, які становлять загрозу для влади, на закордонні хостинги.

Що стосується опозиційних партій то постає необхідність у формуванні підрозділів  інформаційної безпеки для боротьби із систематичними кібератаками.

Також виникає необхідність мати чіткий план дій та альтернативні засоби комунікації на випадок відключення мобільного зв’язку та Інтернету на умовному Майдані 2015 року, в разі якщо виникне необхідність захищати результати виборів через масові акції протесту.

Відмовившись від асоціації з ЄС, відпрацьовуючи надзвичайно потужні інформаційні технології протидії масовим протестам вже зараз, влада демонструє, що обирає агресивний сценарій збереження на президентській посаді Віктора Януковича в 2015 році.

Це буде справжня війна не лише на виборчих дільницях, в судах, та на вулицях, але й в Інтернеті, як останньому форпості свободи українського інформаційного простору.

І до такого удару Імперії у відповідь, нинішні та майбутні повстанці Республіки мають бути готові.

Павло Булгак, політичний аналітик, спеціально для УП