Дмитро Табачник. Брат за брата

Максим Опанасенко, для УП — Середа, 29 січня 2014, 13:36

"Табачника на нари – тоді підемо на пари!" Це одне з найулюбленіших гасел студентських мітингів та пікетів. Учергове студенти прийшли до Міністерства освіти наприкінці грудня: їм, фактично першим жертвам Євромайдану, не виплачували стипендію. Тоді вони оголосили міністру освіти Табачнику ультиматум: або стипендія, або студенти оголошують мобілізацію.

Стипендію виплатили. Але ані студенти, ані освітяни не почали поважати свого міністра.

Прізвище Табачника протягом останніх років спливало в різних скандалах чи не частіше за прізвища його урядових колег. І світоглядних, і грошових.

Проте він був ветераном в уряді Миколи Азарова.

Вічний чиновник

Призначений у березні 2010-го, Табачник "пережив" багатотисячні студентські мітинги, "АнтиТабачну" кампанію, звинувачення опонентів і навіть колег, був повторно призначений на посаду лютому 2013-го після часткового "перезавантаження" кабміну, і продовжує керувати українською освітою.

"Ми не були дуже близько знайомі – так, "привіт-привіт". Але пам'ятаю, що він завжди був зібраний, інтелігентний", – згадує один з однокурсників міністра, який учився на історичному факультеті університету імені Шевченка.

Після завершення навчання Табачник досить скоро "заскочив" у чиновницький потяг – став депутатом Київської міської ради. Кар'єра молодого історика швидко пішла вгору: секретаріат Верховної Ради, урядова прес-служба, Держкомітет у справах преси, видавництв, поліграфії й книгорозповсюдження.

Урешті – виборчий штаб Леоніда Кучми, перемога останнього на президентських виборах 1994-го й посада керівника Адміністрації новообраного гаранта. Тоді з'явилося нове слово в українській політиці – "ДІМОкратія". Таким чином політологи підкреслювали впливовість і амбіційність молодого Табачника.

Далі – обрання до ВР двічі підряд, згодом – віце-прем'єрство в двох урядах Віктора Януковича. У 2007-му Дмитро Володимирович вступає до Партії регіонів, де на той момент уже був його брат Михайло. Правильно зроблений вибір урешті приводить уже досвідченого апаратника на посаду міністра освіти.

"Я завжди цікавився сучасною політичною та військовою історією. Історичні біографії – це чудовий набір рольових, ігрових та політичних колізій. Вони вчать людину, яка проштудіювала досить велику кількість подібної літератури, шукати й знаходити вихід із заплутаних та нестандартних ситуацій", – сказав Дмитро Табачник газеті "Бульвар" у вересні 2004 року, напередодні Помаранчевої революції, яка на деякий час усунула любителя політичних колізій із політичної арени.

Як живе міністр?

Інформація з урядового релізу про декларацію міністра Дмитра Табачника: "У приватній власності в міністра перебуває…житловий будинок площею 559 кв.м. та земельна ділянка в Київській області площею 6.960 кв.м". Щоправда, у релізі забули уточнити, що будинок Табачника, за словами наших співрозмовників, знаходиться в елітному котеджному містечку в Конча-Заспі. За довжелезним залізним парканом і кабіною охоронця.

Побувавши біля ймовірного помешкання міністра, ми також дізналися, що в його розпорядженні також є власний шматок дніпровського берега.

"Тут міністр живе?" – питаємо у чоловіка в робочій одежі. Разом із групою так само вдягнених людей він замішує бетон поруч із високим парканом. Той мовчки киває головою. "А часто приїздить?" – "Буває", – вибиваючи з пачки сигарету, відповідає робітник.

В'їзд у маєток міністра освіти Дмитра Табачника в Конча-Заспі

У міністра також є квартира в Києві. Телефонні довідники стверджують, що прописаний Табачник у самому серці старого Києва – на Ярославовому Валу, 28. Саме сюди 5 січня приїхали активісти Автомайдану пікетувати квартиру Табачника та помилилися з адресою – місцева мешканка сказала, що міністр тут не проживає.

Ярославів Вал, 28. У цьому будинку, можливо, ще недавно жив Дмитро Табачник

Розгадку, чому протестувальники помилилися, можна знайти в податковій декларації міністра за 2012 рік. Згідно з нею, Дмитро Володимирович заробив 2.713.798 гривень. Левову частку із цього, 1.797.514 гривень міністр отримав за "відчуження нерухомого та рухомого майна". Враховуючи, що в 2011-му він декларував квартиру площею в 298 квадратів, а наступного року – 125 квадратів, то очевидно, що продав міністр власну квартиру. Не виключено, що саме ту, на вулиці Ярославів Вал.

З інших цікавинок декларації міністра – 9.506.055 гривень у банках. При цьому пересувається Табачник, принаймні офіційно, досить демократичною Toyota Camry 2004 року випуску.

"Пам'ятаю одну з небагатьох зустрічей із Дмитром Володимировичем, – каже екс-заступник міністра освіти Павло Полянський. – У руках я тримав стареньку "Нокію". Табачник, побачивши її, витягнув із кишені таку ж – стару й "потягану", – розмова з Павлом у Facebook.

Не варто забувати, що все своє життя Дмитро Табачник присвятив служінню народу, тобто він завжди був державним чиновником.

Та, на щастя, він має близьку людину, якій, судячи з усього, довіряє й допомагає з бізнес-справами як уміє. Це брат міністра – Михайло Табачник.

Дорога до брата

Під час дослідження діяльності одного з "найживучіших" міністрів, серед сотень приватних фірм, які обслуговують Міністерство освіти, себто виконують замовлення чи виграють тендери, ми кілька разів наштовхнулися на адресу: Київ, вулиця Верхній Вал, 72. Поєднував ці фірми, які не мали б поєднуватися, і однаковий контактний телефон: 490-62-82.

За цією адресою розташований бізнес-центр групи компаній "ТІКО", до якої має безпосередній стосунок брат Дмитра Табачника, Михайло. Його стосунок до цієї групи компаній ми опишемо трохи згодом.

А зараз наведемо кілька історій із фірмами, прописаними на Верхньому Валу, 72 та які були помічені в махінаціях із Міносвіти часів Дмитра Табачника.

У бізнес-центрі на вулиці Верхній Вал, 72, розташована не лише група компаній "ТІКО". Тут також прописані фірми, які були помічені в оборудках із Міносвіти 

"СвітОсвіт"

У 2010-му міністр освіти вирішив створити портал "Єдине освітнє інформаційне вікно України", який мав би стати головним сайтом про освіту та науку в Україні. Ресурсом зайнялися одразу три структури – саме Міністерство освіти, ТОВ "Імперія-Інфо" та інформаційна агенція "СвітОсвіт".

Судячи з усього, схема працювала так: задача МОН у цій справі полягала в наказах і легалізації, "Імперія-Інфо" керувала процесом, "СвітОсвіт" виконував роль редакції-наповнювача.

Дуже швидко портал запрацював на повну силу, видаючи щодня десятки новин про школи, університети й дитсадки. Аж доки не виявилося, що ректорам вишів надійшли деякі документи, а саме – контракти з ТОВ "Імперія-інфо".

"Щоб твій університет з'явився на цьому сайті, треба віддати кілька тисяч гривень на рік. Якщо взяти загальну кількість університетів, то можна тільки уявити, які гроші за цим стоять",розповідав тоді ректор одного з університетів.

За 7,5 тисяч гривень на квартал фірма пропонувала "інформаційно супроводжувати" вищий навчальний заклад на порталі-дітищі. Нічого страшного? Можливо. Якби не дзвінки й листи-пропозиції аналогічного характеру вже від Міністерства освіти.

Після публікації цієї історії портал закрили. МО заявило, що нічого спільного з вищеназваними фірмами не мало.

Спробуємо підрахувати, скільки заробили на схемі, поки вона працювала.

Отже, відповідно до контракту, який "Імперія-Інфо" надсилала до університетів, інфосупровід коштував 7.500 гривень за квартал, отже, 30.000 на рік. За даними Держстату, в Україні 823 вищі навчальні заклади 1-4 рівня акредитації.

Якщо заплатив кожен, то загальний заробіток – 24.690.000 гривень за рік. Виручку між собою ділили фірми "Імперія-Інфо" та "СвітОсвіт".

Та дуже вже цікавою є історія "наповнювачів" порталу з редакції "СвітОсвіт".

За даними Інформаційно-ресурсного центру, фірму створили в грудні 2010 року. Офіційне місцезнаходження? Так, Верхній Вал, 72. Номер для зв'язку – (044)490-62-82.

Що це означає? Що фірма, яка брала участь у добровільно-примусовому збиранні грошей з університетів для роботи сумнівного, хоча й нібито офіційного порталу, прописана там же, де й фірми, пов'язані із братом міністра.

"Це брехня, це чергова неправда",пояснив нам ситуацію міністр. Він сказав, що в міністерства освіти дійсно не вистачає коштів для того, щоб створити потужний інформаційний ресурс. І додав: "Тому було прийняте рішення зробити там засновником державне підприємство й ще когось".

"Інфоресурс"

І ще один суперпроект від міністерства. 2011-го року було засноване державне підприємство "Інфоресурс". Перед ним чиновники поставили цілком конкретне завдання: створити базу даних з інформацією про вступників, студентів і випускників. Планувалося, що із часом за її допомогою можна буде отримувати інформацію про дипломи.

Базу створили. Назвали її Єдина державна електронна база з питань освіти, ЄДЕБО. В якийсь момент навіть критики міністра почали думати, що створюється дійсно корисний ресурс.

Та всі забули про правило "все за гроші".

Тільки уявіть собі, що для того щоб прізвище студента було внесено в державну базу, навчальний заклад має щоквартально платити "Інфоресурсу" таке собі "подушне". Цього року у вишах і ПТУ навчається 2.593.400 осіб. І лише щоквартальна плата за перебування кожного студента в базі становить 1.633.842 гривні. Множимо на 4, маємо річний заробіток.

6.535.368 гривень виші цього року сплатять лише за рядочки зі своїми студентами. Нагадаємо, у державній базі!

Одним із ключових ідеологів створення ЄДЕБО, що стала основою існування "Інфоресурсу", два роки тому став Михайло Шмельов – радник міністра освіти Дмитра Табачника. Семінари, зустрічі з освітянами й тренінги по всій країні – Шмельов був на більшості з них у якості експерта.

Разом із цим Михайло Шмельов є співзасновником і керівником київської ІТ-компанії "Дірекс-телеком".

"Дірекс-телеком" і "ТІКО" – колишні клієнти юридичної компанії "IP&C Consult". Свого часу там працював Олексій Янов. Зараз він працює на посаді першого заступника голови Державної служби інтелектуальної власності, яка до грудня-2013 знаходилася під крилом Міносвіти й наразі перепорядкована міністерству економіки.

Цікаво, що в 2004-му Янов, за нашою інформацією, був ще й директором ТОВ "Профіль". Ця фірма вирізняється тим, що їй вдалося отримати дуже ласу й на той час ще напівкомунальну ділянку на Парковій дорозі, 16, під ресторан. Сьогодні ділянкою володіє ... "ТІКО-констракшен". Принаймні, оголошення про продаж землі можна знайти навіть на їхньому сайті.

– Можна поговорити з паном Яновим? – дзвонимо в приймальню заступника голови Держслужби ще за тиждень до Нового року.

– На жаль. До 21 січня він перебуватиме у відпустці, – сонним голосом відповідає секретар.

Ще одним засновником фірми "Дірекс-телеком" є британська компанія "БромліХолдінгзЛімітед". Вона виступає співзасновником фірм, з якими напряму пов'язаний Михайло Табачник – "Інформаційно-технологічні системи" і "Технології та консалтинг".

Якби "Інфоресурс" був приватною компанією – питань про фінансові інтереси в цьому випадку навіть не виникало б.

Проте компанія ця – державна. Відтак, зацікавленість наближеного до міністра бізнесу можна шукати в іншому.

ЄДЕБО – велетенська база з персональними даними абітурієнтів, студентів, випускників вишів. Віднедавна ще й і викладачів, і школярів. Ця інформація, потрапивши в "правильні" руки, може бути ціннішою мільйонів гривень.

Про свіжі оборудки Міністерства освіти та фірмами з Верхнього Валу читайте в другій частині розслідування "Дмитро Табачник. Брат за брата".

*   *   *

Спецпроект "ЧЕСНО про УРЯД". Реалізується учасниками руху ЧЕСНО: ГО Центр ЮЕЙ, Інститутом Масової Інформації та Інститутом Медіа Права в партнерстві з Агенцією журналістських розслідувань "Слідство.Інфо" та бюро журналістських розслідувань "Свідомо".

Максим Опанасенко, "Свідомо", спеціально для УП