"В еваку ми всім пораненим обіцяємо випити з ними кави". Кілька спокійних годин з життя медиків поблизу Бахмута

– Ай, ай, ай, підкатуй! – чується з дальнього кутка невеликого бліндажа, в якому живуть і працюють медики 80-ої окремої десантно-штурмової бригади на Бахмутському напрямку.

– Харош! – відповідає хтось.  

Зі сторони за цими звуками може здатитися, що медики стягують одяг з чергового пораненого, аби надати йому фахову меддопомогу. Аби принаймні намагаються його оглянути. 

Але запитання "Хто перший дістанеться до м'яча?", що кілька разів зривається з ноутбука на невеличкому "кухонному" столі, дають зрозуміти, що в бліндажі відбувається дещо інше.

Двоє військових медиків років по 25-28, яких за початком зміни застають журналісти УП, грають у FIFA. Один – за "Манчестер Сіті", інший – за "Вест Гем Юнайтед".

– У нас просто взаємодія нормально налаштована, тому ми можемо дозволити собі деколи розслабитися, – пояснює один із медиків. – Якщо будуть поранені, нас попередять.

Зранку на невеликому стабпункті 80-тки, на щастя, немає жодного пораненого. Якщо не враховувати періодичні виходи "артилерії" поблизу, то можна сказати, що навколо – ідеальна тиша.  

За ніч у попередньої команди на стабпункті було двоє "пацієнтів", і ті – не важкі.

Так буває рідко, пояснюють самі медики. Під час штурмів, що є специфікою роботи 80-ої бригади, їм можуть привозити по 30, а то й по 50 поранених на добу. 

Головна задача медпрацівників на цій точці – стабілізувати військових. Тобто перевірити на них турнікети, затампонувати рани або накласти на них тугу асептичну пов'язку, підготувати до транспортування та перевезти у більший стабпункт.

– Проїхатися в евакуаційній машині – це побувати в зовсім іншій реальності, – розповідає УП медикиня Марічка, котра саме здає свою нічну зміну. На війні дівчина з 2014-го.

– В еваку ми всім обіцяємо випити з ними кави, чогось завжди кажемо, що це буде у Львові. Іноді хлопці кричать: "От я випишусь, і ми з тобою одружимось!", – з широкою посмішкою каже дівчина. – Співаємо всі народні українські пісні, які в цей момент потрапляють на вуста: "Гуцулко Ксеню", "Ой, Марічко", "Несе Галя воду", "Смереко".  

За пару тижнів після зйомки Марічка надіслала УП одне з архівних відео з еваку, де чоловік із забинтованою головою голосніше за всіх членів екіпажу співав пісню "Там, під львівським замком, старий дуб стояв".

Наприкінці квітня УП чи не вперше за рік роботи на фронті потрапила на чергування до медиків саме в ті години, коли в них, на щастя, не було роботи. 

І, відповідно, був час пограти у FIFA, згадати пісні, які вони співають разом із пораненими, та поділитися історіями про те, що саме спонукало їх піти на фронт.

Як минають рідкісні спокійні години в бойових медиків на Бахмутському напрямку – дивіться у репортажі УП.

Ольга Кириленко, Євген Руденко, УП