18 березня Польща ухвалила рішення про екстрадицію російського археолога Олександра Бутягіна в Україну. В окупованому Криму він керував розкопками в стародавньому городищі Мірмекій поблизу Керчі.
Бутягін почав свою діяльність у 1999 році й до 2014 року вона була цілком законною. Після окупації Україна не надавала дозвіл на будь-які археологічні роботи в Криму, проте, незважаючи на заборону, російський археолог продовжив розкопки.
Під час своїх експедицій він знаходив історичні цінності, які згодом Росія привласнювала. Зокрема в 2022 році Бутягін натрапив на скарб із 30 золотих монет часів Олександра Македонського (вартістю понад 8,5 мільйона гривень), який вивезли до Російської Федерації.
Україна висунула Бутягіну звинувачення в листопаді 2024 року. Прокуратура Криму підозрює його в умисному знищенні та руйнуванні об'єктів культурної спадщини (частина 4 статті 298 Кримінального кодексу України – УП). Зрештою Бутягін був оголошений у міжнародний розшук.
У листопаді 2025-го археолог поїхав до Європи читати лекції з античної культури. Так, у Польщі він мав розповідати про Помпеї, однак він був затриманий місцевими правоохоронцями.
За статтею, яку йому інкримінують у випадку екстрадиції, в Україні Бутягін може отримати до 5 років позбавлення волі.
"Дії, які вчиняв Олександр Бутягін та інші археологи, які ведуть розкопки в Криму, могли б підпадати під санкцію статті про геноцид, якби вона була розширена поняттям "культурного геноциду" – розповідає УП народний депутат від "Слуги народу" Микита Потураєв. За неї можна отримати до 15 років позбавлення волі. Однак через специфіку національного законодавства, яка не передбачає поняття культурного геноциду, це зробити неможливо.
Термін "геноцид" вперше запропонував наприкінці першої половини XX cторіччя юрист Рафаель Лемкін. На його думку, геноцид має не лише фізичний чи біологічний вимір, як знищення людей, але й культурний.
Культурний геноцид – це систематичне знищення традицій, цінностей, мови та інших елементів, які відрізняють одну групу людей від іншої. Під цим Лемкін розумів знищення інтелігенції, спадщини, культурних пам'яток, художніх, літературних творів.
Ані Конвенція ООН Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ані Римський статут Міжнародного Кримінального Суду не містять окремого злочину з назвою "культурний геноцид". Тому цього поняття немає в національних законодавствах держав. Завдяки цьому росіяни, які вчинили проти України діяння, що містять ознаки "культурного геноциду", можуть вільно пересуватись, виступати на наукових конференціях і читати лекції в Європі та світі.
"Українська правда" вже писала про злочини російських археологів у Криму.
Тепер ми розповідаємо про те, яке покарання вони можуть отримати, і що має та може зробити Україна, щоб воно було належним. А також про те, як недосконалості в національному законодавстві багатьох країн дозволяють російським науковцям почуватися у світі вільно.
Чому йому не дадуть геноцид
Зараз в Україні Бутягіну та іншим археологам, які проводили розкопки на окупованих територіях, загрожує максимум до 5 років позбавлення волі. Адвокат Віталій Титич, який залучений до розслідування вчинених Росією міжнародних злочинів, каже, що ситуація могла би бути зовсім іншою.
"Такі дії мають розглядатися щонайменше як доказ вчинення геноциду, а за національним законодавством це лише проведення незаконних розкопок", – наголошує він.
Віталій Титич пояснює, що в 2024 році прокуратура повідомила Бутягіну про підозру за "ординарним злочином".
Тепер, коли Польща екстрадує археолога, його можна буде судити виключно за статтею про розкопки.
Якщо Україна спробує додати звинувачення в міжнародних злочинах під час суду, це стане грубим порушенням принципу спеціальності (Rule of specialty). Цей принцип закріплений у більшості міжнародних договорів, зокрема в статті 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників (1957 року), яку ратифікувала Україна та більшість європейських держав.
"У випадку його порушення Польща може вимагати повернення археолога назад", – пояснює адвокат.
Як "креативний план порятунку" Титич пропонує відкрити нове кримінальне провадження. У ньому потрібно зібрати російські документи за понад 10 років: від стратегії національної безпеки та стратегії розвитку культури, які перетворюють російських археологів на добровільних виконавців державної російської політики, до робочих документів археологів, у яких фіксуються крадіжки, руйнування й участь російських музейників у таких діях.
І таким чином довести системну участь Бутягіна в політиці РФ, кваліфікувати це як співучасть у геноциді та подати до Польщі абсолютно новий запит на екстрадицію за цим новим злочином.
"Справа Бутягіна – це лише приклад. Україна повинна об'єднати всі провадження щодо знищення культури, архівів, бібліотек і релігійних установ і розглядати їх як геноцид", – наголошує адвокат.
Про те, що такі зміни можливі, УП розповідає нардеп від "СН" Микита Потураєв.
"Верховна Рада планує внести невелику, але по-справжньому революційну зміну до статті 442 Кримінального кодексу України. Вона полягає в тому, щоб імплементувати концепцію Рафаеля Лемкіна й додати у правове поле України визначення культурного геноциду", – розповідає нардеп.
Ухвалення цих змін дозволить українським правоохоронцям офіційно порушувати кримінальні справи проти тих, хто цілеспрямовано нищить українську ідентичність. Наприклад, під дію цієї статті нарешті підпадатимуть злочинці, які спалювали українські книжки в бібліотеках або варварськи руйнували пам'ятки на кшталт Херсонесу.
Потураєв наголошує, що стратегічно необхідно переконати європейських партнерів внести аналогічні зміни до їхніх національних кримінальних законодавств.
"Якщо 15–20 країн Європи закріплять у себе відповідальність за культурний геноцид, це дасть змогу миттєво заарештовувати російських діячів, причетних до знищення української спадщини, щойно вони перетнуть кордон цих держав, і екстрадувати їх для відкритого суду.
Масове ухвалення таких змін до законів у світі залишить росіянам менше простору для просування своїх наративів у Європі й може зрештою підштовхнути ООН до зміни глобальної конвенції про геноцид", – вважає "слуга народу".
В пресслужбі Офісу генерального прокурора УП повідомили, що після завершення екстрадиційної процедури Україна зможе реалізувати всі законні методи з визначення ступеня тяжкості злочину, який вчинив Бутягін.
"Зокрема, йтиметься і про можливість звернення до польської сторони щодо додаткової кваліфікації дій підозрюваного, із наданням відповідної доказової бази та отриманням необхідних рішень у межах міжнародно-правової співпраці", – розповідають у прокуратурі.
Що відбувається з українськими музеями
В інтерв'ю російській службі BBC Олександр Бутягін заявляв, що не вивозив знайдені культурні цінності за територію Криму – мовляв, вони залишались у Керченському музеї. Тим часом Україна не визнає законною роботу музеїв на окупованих територіях, вважаючи їхню діяльність інструментом знищення культурної спадщини.
Голова правління Коаліції дієвців культури Ольга Сагайдак розповідає УП, що сьогодні на окупованих територіях розташовані орієнтовно 90 українських музеїв, які утримують майже 2 мільйони експонатів. Росіяни вже перемістили понад половину цих колекцій до свого державного фонду і мають план повністю завершити цей процес до 2027 року.
"Вони закрили свій каталог для доступу і зараз активно оцифровують вкрадене, надаючи українським експонатам російські інвентарні номери.
До цього безпосередньо причетні російські музейники, які продовжують їздити на європейські конференції", – каже Сагайдак.
Президентка українського комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM – УП) Анастасія Чередниченко розповідає, що зараз музейну сферу в Росії фактично курує Сергій Наришкін – директор Служби зовнішньої розвідки РФ та очільник Російського Історичного товариства. Під його егідою в 2022 році була створена спеціальна міжмузейна група.
"Співробітники провідних російських музеїв вирушали в так звані "експедиції" до Маріуполя та інших окупованих міст України, де займалися цілеспрямованим вивезенням предметів з українських музеїв", – додає вона.
Згодом саме з цих викрадених експонатів формувалися відверто пропагандистські виставки (наприклад, виставка "Звичайний нацизм" – УП), які особисто відкривав Наришкін.
Чередниченко вважає, що такі науковці, як Бутягін, усвідомлюють, що вони роблять.
"Їхня робота спрямована на створення і розширення історії Російської імперії з одночасним знищенням і "змазуванням" історії України та корінних народів", – підсумовує вона.
Російські музейники та науковці, такі як директор Літературного музею Дмитро Бак або відома дослідниця творчого спадку письменника Льва Толстого Галина Алексєєва, активно їздять на європейські конференції.
"З 2023 року Росія значно активізувала свою "культурну дипломатію", активно співпрацюючи з Китаєм, країнами Африки та намагаючись просунути своїх кандидатів до керівних органів міжнародних організацій, як це відбувається на щорічних конференціях ICOM у Дубаї", – розповідає вона.
Чередниченко каже, що за такими культурними зв'язками часто криються домовленості з метою обійти міжнародні санкції та вербувати агентів.
Росіяни в Європі
Олександр Бутягін перед арештом хотів прочитати в Європі серію лекцій з античної культури. Він встиг це зробити в Нідерландах та після Польщі планував відвідати Балканські країни, однак був заарештований у Варшаві.
Загалом після повномасштабного вторгнення Росії в Україну європейська наукова та культурна спільноти поводяться щодо росіян неоднозначно.
З одного боку, частина країн, зокрема Франція, оперативно заблокували офіційну співпрацю з державними культурними інституціями РФ, розірвали з ними контракти та припинили фінансування спільних програм.
"Це стало сильним ударом, адже до вторгнення Росія мала колосальний культурний вплив у Європі: організовувала масштабні виставки в Парижі та роками фінансувала європейські інституції через російських олігархів, наприклад пожертви Потаніна на фонд Кандінського в Центрі Помпіду", – розповідає Ольга Сагайдак.
Проте Європа зберегла великий сентимент до російської культури й відкрила двері для діячів, які декларують, що не підтримують війну.
Сагайдак каже, що частина європейських країн чітко заявляють про відмову від концепції колективної відповідальності та вважають неприпустимою "дискримінацію за паспортом".
"Через це європейські мистецькі резиденції (наприклад, "Митці в екзилі") приймають росіян поруч із українцями, а такі діячі, як Кирило Серебренніков чи Анна Нетребко продовжують активно працювати та виступати на головних сценах Європи. Для Росії такі митці часто стають інструментом для інтеграції та збереження впливу", – додає вона.
Росія досі має голос в ЮНЕСКО і не була з неї виключена. Після російської атаки на центр Львова ЮНЕСКО видала лише коментар, який закликав "обидві сторони" убезпечити спадщину, тим самим прирівнюючи жертву до агресора.
Венеційська бієнале попри петиції тисяч культурних діячів та відмову Єврокомісії давати гранти дозволяє участь російським митцям у виставці сучасного мистецтва.
Росіяни продовжують масово їздити на генеральні асамблеї Міжнародної ради музеїв.
"Глобальний комітет ігнорує заклики України виключити РФ, оскільки боїться "ефекту снігової кулі", що після цього доведеться розглядати злочини в Сирії, Іраку чи на Балканах", – каже Сагайдак.
Головна проблема, за словами Чередниченко, полягає в тому, що європейські країни на державному рівні досі не розпізнають ці культурні візити як частину загрози та гібридної війни.
"Надаючи майданчики російським музейникам, європейці дозволяють їм виправдовувати Росію, демонструвати "іншу Росію" і тим самим нівелювати увагу до масових вбивств в Україні", – додає вона.
Наразі Україна вже наклала санкції на багатьох російських музейників, і стратегічною метою є імплементація цих санкцій на рівні ЄС, щоб унеможливити їхні виїзди за кордон і участь у конференціях.
"Позитивні зрушення вже є: наприклад, італійські колеги нещодавно почали перевіряти списки російських археологів на наявність санкцій перед допуском до конференції", – розповідає Чередниченко.
Після затримання Бутягіна Міністерство освіти Росії надіслало по закладах вищої освіти країни агресора лист із вимогою "ретельної оцінки на предмет можливої політизації" заходів, що відбуваються у "недружніх" для РФ країнах, щоб не допустити повторного затримання російських науковців за кордоном.
За словами джерел російських "Ведомостей", в одному з федеральних ВНЗ Росії вченим заборонили поїздки за кордон протягом всієї весни цього року, а в Московському державному університеті та Вищій школі економіки переспрямовують відрядження вчених із європейських країн на Туреччину та Саудівську Аравію.
Володимир Фомічов, УП