Всі бояться, але роблять: як локальне перемир'я в Олешках стало тестом для великої угоди
О 3-ій годині ночі 27 жовтня 2026 року на Херсонщині сталося те, від чого місцеві жителі за роки великої війни встигли відвикнути – настала тиша.
Заради проведення гуманітарної місії в окупованих Олешках Україна та Росія домовилися про тимчасову зупинку бойових дій на частині Херсонщини. Відтоді в Херсоні та його околицях зупинились обстріли, не літають дрони, не чути вибухів артилерії.
Новій, а точніше давно забутій старій реальності дивуються не лише місцеві жителі, але й військові, для яких спокій після багатьох років безперервних бойових дій став незвичним явищем.
Поодинокі детонації лунають хіба що через розмінування територій. Утім, небезпека нікуди не зникла: навіть у самому Херсоні люди досі натрапляють на міни.
Місцева мешканка Валерія розповідає УП, що в ці дні на дорогах помітно побільшало транспорту – автобусів і приватних автомобілів.
А проте не всі сприймають незвичну тишу з полегшенням. Для частини містян перемир'я стало приводом для нових тривог: люди бояться, що після його завершення росіяни завезуть в Олешки нову зброю та поновлять обстріли Херсона з іще більшою інтенсивністю.
"Деякі кажуть: "О, після перемир'я буде погано, потім Херсон буде "вигрібати". І що? Людей не рятувати?! Хай страждають?!" – емоційно реагує Валерія.
За цією паузою в бойових діях, яка має тривати з 03:00 27 жовтня до 22:59 1 листопада, стоїть значно більше, ніж тимчасова тиша на одній із ділянок фронту.
Насамперед ідеться про гуманітарну операцію, яка має відкрити доступ до окупованих Олешок, доставити туди допомогу та забезпечити можливість евакуації цивільних.
Але водночас це й важливий військово-політичний експеримент: перша спроба перевірити, чи здатні Україна та Росія не лише домовитися про припинення вогню, але й забезпечити виконання політичних рішень безпосередньо на ділянці фронту.
Як готувалися і чого чекати від перемир'я в Олешках, розбиралась "Українська правда".
Папа і Меланія Трамп рятують Олешки
Ще у вересні 2026 року гуманітарна катастрофа в окупованих Олешках почала перетворюватися на питання міжнародної дипломатії.
Одними з перших тривогу забили українські релігійні організації. 19 вересня Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій звернулася до Папи Римського Лева XIV, Всесвітньої ради церков та інших впливових релігійних об'єднань із проханням втрутитися в ситуацію.
У зверненні йшлося про фактичну гуманітарну блокаду міста, куди з кінця травня не надходили регулярні поставки продовольства.
На цей заклик почали одразу реагувати представники міжнародних організацій. Зокрема голова центрального комітету Всесвітньої ради церков Генріх Бедфорд-Штром і комісар Ради Європи з прав людини Майкл О'Флаерті.
У середині жовтня до міжнародних зусиль долучився особисто Папа Римський Лев XIV. 16 жовтня понтифік зетелефонував Володимиру Путіну і запропонував домовитися про тимчасове припинення вогню для доставки продовольства, медикаментів і добровільної евакуації мирних жителів.
Три дні по тому Папа поговорив про це ж із президентом України Володимиром Зеленським.
20 жовтня до кампанії з розголосу проблем Олешок долучилася віцепрезидентка Європейського парламенту, італійська політикиня Піна Пічерно. Вона оголосила голодування, щоб привернути увагу до становища людей у місті та домогтися організації гуманітарного коридору.
Переломний момент у міжнародних зусиллях настав 23 жовтня, коли Білий дім несподівано оголосив, що перша леді США Меланія Трамп допомогла досягти домовленості між Україною та Росією про локальне припинення вогню в Олешках.
Як дізнались журналісти СNN, Олешки вперше потрапила в поле зору Меланії Трамп лише у вересні: на заході, який вона організувала в межах тижня Генасамблеї ООН, хтось розповів першій леді США про трагедію українського міста. І Меланія одразу взялася до роботи.
В офіційному повідомленні Білого дому йшлося про тимчасову зупинку бойових дій, доставку гуманітарних вантажів та організацію безпечного проходу для евакуації цивільного населення.
У початковому повідомленні Білого дому йшлося, що перемир'я розпочнеться 29 жовтня. Однак уже 23 жовтня українська та російська сторони підтвердили підготовку операції з ранішим початком "режиму тиші".
З українського боку роботу з росіянами та партнерами координував Офіс омбудсмена Дмитра Лубінця, а непублічно комунікації з Білим домом та російськими структурами вів член переговорної групи та лідер фракції "Слуги народу" Давид Арахамія.
В заяві Меланії Трамп про це не писали, але вийти в публічну комунікацію її вмовляв якраз Арахамія.
"Росіяни вчергове почали з'їжджати від домовленостей. І наші через Давида домовились з Вашингтоном, щоб Меланія вийшла із заявою і так відрізала росіянам можливість зістрибнути", – розповідає УП джерело в українських дипломатичних колах.
27 жовтня о 3-ій годині ночі за київським часом режим припинення вогню набув чинності.
Того ж дня Меланія Трамп оголосила, що сторонам вдалося не лише прискорити початок перемир'я на два дні, але й розширити територію його дії за межі самих Олешок, щоб дати безпечний прохід гуманітарним конвоям.
Проба миру: інший бік Олешок
У домовленостей про припинення вогню в Олешках є не лише гуманітарний, але й значно ширший військово-політичний вимір.
За задумом організаторів, локальне перемир'я повинне стати своєрідним тестом на здатність української та російської військових вертикалей виконувати політичні домовленості про зупинку бойових дій.
Як розповідає співрозмовник "Української правди", долучений до організації перемир'я, на практиці реалізація навіть такої обмеженої за масштабом домовленості виявилася надзвичайно складним завданням.
Причому проблеми виникають не лише з російського боку, але й усередині української військової системи.
"Зупинка бойових дій виявилася супер складною задачею. Навіть коли військові вже домовилися, вони все одно постійно дають задню, постійно зіскакують. Ми вже тричі домовлялися навіть із нашими військовими, але вони тричі зливались: "Хай ще раз нас наберуть і гарантують, що потім не почнеться якась біда після того, як ми зупинимося", – розповідає джерело УП в команді Зеленського.
За словами співрозмовників, проблема полягає в тому, що сам по собі політичний наказ про припинення вогню ще не означає його автоматичного виконання на фронті.
Військове командування має навчитися не лише віддавати відповідні розпорядження, але й забезпечувати їхню реалізацію всіма підрозділами на визначеній ділянці.
"Ми хочемо привчити військових – і наш Генштаб, і російський – до того, що якщо політичне керівництво ухвалило рішення, що на такій-то ділянці фронту ми зупиняємося, заморожуємося і ніхто не веде вогню, то військові можуть це променеджерити. Вони можуть це гарантувати.
А не так, що політичне керівництво домовилося, а військові кажуть: "Sorry, ми не можемо зупинитися, у нас там щось", – пояснює співрозмовник із найближчого оточення Зеленського.
При цьому, як не парадоксально, організувати виконання таких домовленостей українською армією часом не легше, ніж російською.
"Росіяни за ці роки вбили внутрішній спротив, у них жорстка військова вертикаль. А в нас децентралізована армія. І хтось, якийсь відомий військовий-блогер може щось таке зарядити в ефірі, що потім усе посиплеться", – каже джерело.
Якщо експеримент з Олешками виявиться успішним, його організатори розраховують повторити подібну операцію через певний час на іншій ділянці фронту.
"Ми хочемо зараз спробувати. І якщо вдасться, то через невеликий проміжок часу організувати на іншій ділянці фронту теж гуманітарний коридор. Якраз для того, щоб військові навчилися це робити: зупинятися, гарантувати безпеку проходу і тому подібні речі. Щоб потім, якщо буде якась велика домовленість, ми могли її одразу реалізувати", – пояснює співрозмовник, дотичний до організації перемир'я.
Олешківці готуються до виїзду
Тим часом у самих Олешках планують усе для евакуації, яка має розпочатись 30 жовтня.
Людей, які погоджуються евакуюватись, найбільше непокоїть маршрут виїзду. Офіційно українська влада його не оголошувала, а поміж місцевих обговорюють два можливі напрямки: на підконтрольну Україні територію або через Росію.
Як свідчать сторінки угоди, які оприлюднив Fox News, виїзд в Україну передбачений саме через Росію. Українська делегація разом із людьми, які хочуть виїхати, вирушить з Олешок до Анапи в супроводі російського угруповання військ "Дніпро". Звідти 31 жовтня військово-транспортним літаком Міноборони Росії їх доправлять до Гомеля в Білорусі. Цим рейсом мають летіти й Дмитро Лубінець та представники його офісу. Угоду про це підписали Лубінець і російська омбудсменка Яна Лантратова 23 жовтня.
Волонтерка, з якою спілкувалась УП, розповіла, що наразі у списки на виїзд записались кілька сотень людей. Нагадаємо, що в Олешках досі залишаються приблизно 1,5 тисячі осіб.
Списки охочих збирають волонтери, хоча раніше людям казали записуватись у місцевій лікарні. Її контролюють росіяни, і за час окупації вона стала головним хабом міста.
"Ці списки у лікарні збирають орки. Хто поїде в Росію? Треба записуватися конкретно через наших", – каже УП місцева мешканка Марія.
У лікарні росіяни вдаються до залякування людей та нагнітання. Вони розповідають олешківцям, мовляв, при евакуації можна взяти з собою лише одну сумку. Ба більше, охочих евакуюватись окупанти запевняють: всіх вивозитимуть до Росії, де доведеться проходити фільтраційні табори та інші перевірки.
У розмові з УП волонтери запевнили, що фільтрація – це чергові ворожі фейки для того, щоб люди приймали рішення щодо евакуації, керуючись страхом.
Багато хто залишається в Олешках без зв'язку. Місцеві кажуть, що додатково глушать зв'язок росіяни, тож організуватись для евакуації стає все складніше. Олешківці, які знають про збір списків на виїзд, намагаються донести інформацію до тих, хто не має до неї доступу.
"Є люди похилого віку, які не можуть вийти з будинку і просто відірвані від світу – до них приходять сусіди та розповідають усе про евакуацію", – сказала Марія.
Списки охочих виїхати складають волонтери та представники української влади. Інформацію про людей, які потребують евакуації, збирає офіс омбудсмана Лубінця. Записуються як самі олешківці, так і їхні рідні: часто діти, які вже виїхали на підконтрольну Україні територію чи до Європи, дистанційно вносять до списків своїх батьків.
Люди через знайомих намагаються знайти рідних, які перебувають в Олешках і не виходять на зв'язок вже тривалий час.
Окремо до виїзду з Олешок готують і тварин. Звертаються до волонтерів навіть люди, які залишили своїх улюбленців в Олешках раніше – просять, щоб їх забрали.
Чотирилапих вивезти можна, але є нюанс щодо собак – вони мають бути у намордниках.
"Знайшли в Олешках мішок з намордниками. Люди думають зараз, як передавати їх іншим власникам тварин.
Є пара дуже похилого віку, у жінки важка форма цукрового діабету, дійти до цього мішка вони не можуть, а хочуть вивезти собаку, яка важить 40 кілограмів. Вона спокійна, розумна, але ось треба намордник", – розповіла УП ще одна місцева мешканка Софія.
"Усі знають, чого чекати від росіян"
Олешківці не вірять у те, що евакуація може відбутись успішно. Люди у страху моделюють різні ситуації, зокрема і ймовірність удару по колоні.
"Та всім відомо, які росіяни. Довіри до них немає жодної. Скільки разів вони оголошували перемир'я на різних ділянках ЛБЗ? І скільки разів самі ж його порушували", – каже місцева мешканка Марія.
Недовіру посилюють і заяви окупантів. Росія пообіцяла сама доставити гуманітарну допомогу в Олешки, і ця новина спровокувала нову хвилю страху серед місцевих. Раніше були випадки, коли окупанти під виглядом "гуманітарки" завозили боєприпаси.
"Страшно. Вони (росіяни – УП) можуть завезти не тільки допомогу. Ох, не тільки… Був вже досвід. Всім відомо, які росіяни п*здуни", – сказав УП олешківець Михайло.
***
Поки одні жителі Олешок шукають будь-який спосіб виїхати, інші настільки зневірились, що обирають для себе залишатись у місті й надалі – в місті, де вже неможливо не лише нормально жити, а й просто існувати.
У цих людей є надія на те, що підвезуть гуманітарну допомогу, завдяки якій буде можливо ще якийсь час протягнути.
"Мій знайомий каже, що він вже не витримує, йому вже все одно, немає сили виїжджати. І я йому стільки разів пропонував їхати, але ні. Я йому казав: "Друже, дивись, це твій вибір, але подумай зважено…".
І таких людей, які не підуть звідти ніяк, багато", – розповів Михайло.
Люди поділились на два табори: зневірені постійними зірваними "порятунками" та ті, у кого зажевріла хоч краплинка надії на нове життя.
Робить вибір і несе відповідальність справді кожен особисто. Адже не виключено, що після кількох днів "першого перемир'я" бої на херсонському напрямку зазнають небаченої досі ескалації.
"Там буде "дорослий пінг-понг". Будуть стирати все. Росіяни зараз підтягнуть своїм боєкомплект. Місцеві уже спостерігають, як росіяни підганяють техніку, боєприпаси та готуються атакувати Херсон", – переконує УП один із місцевих волонтерів.
Натомість співрозмовник "Української правди" серед організаторів місії в Олешках усе ж вірить, що ця історія може вдатись і мати хороші наслідки:
"Якщо все вдасться, то це буде перший приклад реального перемир'я на досить великому шматку фронту. Воно так важко йде – і військові, і ФСБ, і хто хочеш тільки те і роблять, що намагаються все зірвати. Але ми віримо, що все вийде і це буде прецедент".
Роман Романюк, Анастасія Зазуляк, Тетяна Кривішин УП