Здавалося, що історії про життя і вихід з окупації вже пережиті ще після звільнення Бучі та Ірпеня в березні, і психіка мала б звикнути їх чути. Але ні.
"З вересня в нашій школі не буде 10 класу. Вирішуйте, де ви продовжите навчання". Це смс, які отримали батьки в деяких шкільних чатах. Такий текст здатен налякати будь-яких батьків та й дітей.
Нова хвиля міністрів декларує, що не хоче таємно красти, але хоче мати високі офіційні зарплати. Але більшість з них не відчуває – де та межа, де їхнє розуміння "достатньої" зарплати вступає в конфлікт з таким же розумінням більшої частини населення.
Хрестоматія не замінник підручника. Вона доповнює його творами авторів, яких немає чи мало в підручниках. Це до питання, "чому в Хрестоматії мало живих класиків?" Бо вони є в підручниках.
Завдяки камерам і інтернету ми дізналися, що Беркут і садисти – це синоніми. І що кожен з нас будь-якої миті може бути забитий кийками до напівсмерті і обвинувачений в організації масових безпорядків.
Якщо нас буде сто тисяч, нові балончики і кийки не допоможуть. Якщо на Банкову не можна буде під’їхати, як в 2004-му – не допоможуть автобуси з Беркутом.
Автори підручників геть нічого не знають про психологію дітей, не знають, яке сторіччя на дворі, і не вважають за потрібне приводити зміст навчання у відповідність до того життя, яке починається для дітей після закінчення занять.
Логічною була б не істерика на адресу представниці авіакомпанії, а законодавча ініціатива чи хоча б депутатське звернення з вимогою переглянути відомчі накази.
Те, що наразі є в українських підручниках - це системне отуплення нації на роки вперед. Умисне чи ні - я відповіді не маю, для мене влада недолугої бюрократії від освіти не менш страшна, ніж демонізована "рука Кремля".
Я закликаю всіх докладно писати про КОЖНОГО, хто взяв на себе сміливість викривляти волевиявлення українців. Україна має знати їх в обличчя, а в ідеалі – ми маємо носити їм передачі в тюрму.
Сьогодні я на боці і тих, хто підписав відкриті листи, і тих, хто як Оля Червакова, виступає за більш продумані акції. У кожного свій шлях. Головне не мовчати. Публічних виступів власники і менеджери справді бояться. Вам легше підписати груповий лист – підпишіть.