Ми вважаємо, що закони мають реалізовувати спільні інтереси всієї країни? Ми наївні ідіоти. Вони мають допомогти "найкращим людям" створити умови для прибутковості їхнього бізнесу.
Така зв'язка – незалежне НАБУ та електронні декларації – це нічний кошмар кожного високопосадовця. Восени у протидії антикорупційним реформам може об'єднатися ледь не вся парламентська зала.
Історія з правкою до бюджету створює шум для відвернення уваги. Основний план – затягти створення дієвого НАЗК, щоб чиновники мали ще один рік часу, аби "вибілити" свої декларації, передавши майно довіреним особам.
Дев’яносто відсотків українських політиків і чиновників конкурують за доступ до ресурсу з дуже простою метою – привласнити його частину, конвертувавши її у фінансову форму.
Прочитавши повністю проект закону, запропонований президентом, ми дійшли "невеселого" висновку, що основна його мета – за реформаторським фасадом й надалі залишити прокуратуру органом політичного та бізнесового тиску на конкурентів.
Закритий реєстр дозволяє високопосадовцям з зарплатою у тисячі гривень жити у будинках вартістю у мільйони. Дозволяє прокурорам і суддям розказувати нам, що вони "живуть на зарплату", і жити при цьому у Кончі-Заспі.
Захистивши персональне голосування, опозиція отримала можливість не просто бути спостерігачем за "фортепіанними концертами" ПР, але й брати участь у політичних переговорах як повноправний їх учасник.
Одним з результатів дійства стало те, що за лаштунками політичного шоу так звана більшість протягнула кілька корупційних законопроектів, які б за нормальних умов навряд чи були б парламентом проголосовані.
Я не збираюсь давати обіцянки виборцям про "покращення, досягнення, зростання, відбудову, ремонт, подарунки, фестивалі" тощо. Я не збираюсь купувати їхні голоси, як у кожного окремо за "гречку та олію", так і в спосіб "колективного підкупу" через виступи доктора Комаровського та попсових зірок.
Стало ясно, що АП практично "випадає" з проведення адміністративної реформи. Адміністрація й далі залишатиметься квазіконституційним утворенням, повноваження якого переплітаються з функціями уряду та ключових міністерств.
По деяких позиціях наші побоювання виявились навіть недооціненими: тиск на громадянські права та свободи, зміна "правил гри", а не "гра за правилами" на догоду політичної доцільності, стає нормою у поведінці влади. Однак, по багатьох позиціях наші страхи виявилися марними.