Не беруся стати суддею: як немічна людина, не знаю, що діється в душах людей, котрі живуть поруч. Проте поведінка деяких представників влади змушує задуматися.
Щоб бути собою, людина мусить послідовно берегти свою свободу, зовнішню та внутрішню, і оминати всього, що може її тієї свободи позбавити. Так само і держава.
Коли ми бажаємо добра ближньому, незважаючи на те, що він іншого віровизнання чи іншої конфесії, і вбачаємо в ньому брата, дитину нашого Небесного Отця, тоді ми справді щиро молимося.
Ми забули, більше чи менше свідомо, що суттєвим є лише одне - любити одне одного так, як Ісус любив і любить нас. А що означає любити? Жити в правді і бажати одне одному добра.
Потрібно плекати любов не тільки до себе, а й до ближніх. На мою думку, тільки в такий спосіб можна "виростити" щасливу людину, бо розпещена дитина раніше чи пізніше почуватиметься нещасною.
Благаю всіх безвідповідальних батьків та вчителів схаменутися і не розбазарювати єдиний справжній скарб нашого народу. Так хочеться вірити, що зможемо відкинути погане і плекати те, що найкраще, найцінніше.
Може, було б корисно запросити громадян описати діяльність своїх суддів або те, якими вони хотіли б бачити своїх суддів. Бо, не забуваймо, ми – "республіка", ми – "держава демократична".
Ситуація виглядала б інакше, якщо б народ (громадянське суспільство) виявляв радість, коли почує правду, і картав за брехню, тобто постійно домагався правди.
Від деякого часу в місті Києві ведеться дискусія, який пам’ятник поставити на початку проспекту Шевченка, де за часів нацистської окупації відбувалися страти, а згодом упродовж довгих років стояв пам’ятник Володимиру Леніну.
Нам треба задуматися, як оберегти народ від гріховного торгу. Не маю сумніву, що він нам загрожує, і не можна заперечити, що наслідки такого псевдополітичного зловживання завдадуть нашому народові тільки великої шкоди.
Загально відомий опис людини такий: це особа, поспілкувавшись з якою, ми стаємо кращими людьми, починаємо іншими очима дивитися на себе. Чи зустрічали ви колись таку особу?
Пропоную варіанти вирішення проблеми: судді індивідуально публічно заявляють, що ніколи не зловживали своєю владою, не брали хабарів, а щиро і сумлінно виконували свої службові обов’язки; або індивідуально публічно заявляють, що відтепер будуть тільки так поводитися.
Не кожен може бути багатим. Люди мають різні таланти, серед них – помножувати те, чим володіють, тобто багатіти. Як і всі інші таланти, цей талант також походить від Бога.
Минає якраз 25 років від коли у липні 90-го року в Україні, а головно в Коломийщині, відбулася ціла низка подій, якими нарід через мистців маніфестував своє переконання, що настала свобода.
Якщо хочемо створити середовище, в якому панує довіра, в якому кожен чує правду, постановімо собі не торгувати правдою, не говорити що кому хочеться чути або що кому вигідно казати та ставаймо моральними авторитетами, незалежно від усіх інших наших прикмет.
Журналістика – це більше ніж професія. Журналістика – це не тільки репортерство: піти, побачити й розповісти про те, що відбувається. Журналістика – це свого роду спосіб життя.
Якщо хочемо очистити Україну від марева ленінізму, – вважаю це необхідним, – то, напевно, треба позбутися присутності Володимира Ілліча, зокрема в пам’ятниках. Комуністичне ідолопоклонство треба виривати з корінням.