Тетяна Малярчук - Українська правда

Ненаші ми

Йозеф Рот, що народився в Бродах, а потім став класиком німецькомовної літератури, у 1928 році писав до Франкфуртської Газети: "Український народ – темний, убогий, розділений і чудовий". Не знаю, як воно було у 1928-му, може, український народ тоді був чудовим, але от перші три епітети пасують і по сьогодні.

Тетяна Малярчук, 28 вересня 2012, 15:01

Чи такої України ви хотіли?

Теорія десяти літер "Те". Ленін – теоретик, Сталін – тиран, Хрущов – тріпло, Брежнєв – турист, Андропов-Черненко – трупи, і став Горбачов – трєзвєннік. Потім прийшли наші. Кравчук – торгаш: два колеса і ручка – виходить "кравчучка". Після Кравчука став Кучма – темник. Після нього Ющенко – тюхтій. А тепер Янукович – тюремщик.

Тетяна Малярчук, 17 серпня 2012, 12:50

Ой тролю мій, тролю

Я майже роботодавець. Я даю українським тролям шматок хліба.

Тетяна Малярчук, 3 серпня 2012, 16:18

У нас в Тунісі так

Дурість навряд чи є гріхом. Бо дурний тому й дурний, що не розуміє цього і поводиться так, ніби насправді дуже мудрий. Докоряти дурному дурістю так само безглуздо, як докоряти дальтоніку в тому, що він не помічає різнобарв’я світу. Тому я вчуся примиренню і намагаюся позбутися неполіткоректної звички називати речі своїми іменами.

Тетяна Малярчук, 20 липня 2012, 17:35

Спільне небо буває лише в клітинку

"Жемчужина причудливой формы" - видана в російському видавництві "Художественная литература" антологія української барокової літератури. А Янукович написав до неї вступне слово.

Тетяна Малярчук, 10 листопада 2011, 22:54

Ліричний відступ

У державі, яка зараз називається "Україна", я особисто ніколи у безпеці не почувалася. Бо були завжди "ми" і "вони"... Та держава, яка зараз називається "Україна" не є моєю. Я не хочу такої держави, яка робить з мене дурня, яка безперервно бреше мені, яка не поважає мене, яка від мого імені не поважає і обманює інших.

Тетяна Малярчук, 24 жовтня 2011, 13:33

Обдури ближнього свого

Вірити можна у що-завгодно, головне, щоб цей орган, який відповідає за віру, не атрофувався. Але от мені здається, що якраз з вірою в українців давно щось негаразд. Я суджу по собі. Я нікому не вірю.

Тетяна Малярчук, 1 серпня 2011, 15:11

Мовчазний націоналізм

Я вважаю себе достатньо запеклим патріотом, але чомусь постійно сперечаюся з іншими патріотами. Особливі проблеми маю з одним знайомим, який вже після першого пива "мочить" усіх без винятку москалів-кацапів, хохлів-кровопивць...

Тетяна Малярчук, 12 липня 2011, 15:13

Вставай, страна огромная

Мало не в кожному містечку на центральній площі гордо йде у своє світле майбутнє вождь червоношкірих Ленін. І нехай собі йде. Мені більше залежить на тому, щоб у парку можна було посидіти на лавочці, і щоб тамтешня молодь не пропивала своє життя.

Тетяна Малярчук, 23 червня 2011, 12:38