Усі матеріали автора
Лютий лютий: як пережити синдром річниці
Одна із типових реакцій на "ефект річниці" – уникати спогадів про травматичну подію, переключити свою увагу. І це дуже контрпродуктивна реакція.
Уявні брати Еммануеля Макрона
Те, що якісь групи людей (в нашому випадку нації) брали участь в одних і тих самих історичних процесах, не робить їх близькими і не робить історію спільною.
Уявні брати Еммануеля Макрона
Те, що якісь групи людей (в нашому випадку нації) брали участь в одних і тих самих історичних процесах, не робить їх близькими і не робить історію спільною.
Міністр культури як загроза національній безпеці
Може, краще взагалі розформувати Мінкульт і підсилити його бюджетом Міністерство оборони? Війна ж в країні. Не до культури. Правда, пане Кириленко?
За громадянську відповідальність націоналістів
Краще нехай правими будуть сучасні, спроможні на діалог політики, а не печерний цирк імені Ірини Фаріон. Та вочевидь, не судилося. Поки частина "Правого сектора" воює на Донбасі, інша частина спритно маразматіє в свободівському напрямку.
Історія з прапором
"Ваш?" — перепитав ДАІшник. А потім підійшов, простягнув прапора та дуже, дуже суворо сказав: "Такое нельзя терять".
Герої помирають
Герої помирають, і помирають за те, щоб Україна отримала шанс переписати історію. Історію, яку всі ми дружно двадцять три роки пхали в бік болота.
Взявся за гуж… або ще дві історії про маленькі зміни
"Свобода" явно облишила войовничо-ксенофобську риторику, якою бавилася до Майдану. А Правий Сектор почав із доволі-таки ліберальних позицій, принаймні в сфері толерантності до національних меншин.
Маленька історія про маленьку зміну
"Поговорив би я з вами п’ять місяців тому!" Старший патруля так само охоче бере хабарі. Так само не бачить в порушнику громадянина. Але він знає, що відбулося щось важливе. Що не все так, як раніше. Він чує це всім своїм чутливим міліцейським… серцем.
Про ситуацію довкола меморіалу Небесної Сотні в Дніпропетровську
У Дніпропетровську демонтували стихійний меморіал Небесної Сотні: з постаменту зняли жовто-синій прапор, фотографії загиблих, написані від руки записки, повні то печалі, то надії.
"Де Аваков?!", або Превентивна істерика замість конструктивної критики
Вигуком "де Аваков?!" я віднедавна почала називати певний тип критики на адресу чинного уряду. Не минуло і трьох діб від призначення міністра внутрішніх справ, як "диванна сотня" почала обурюватися, чому ніхто досі не сидить, чому не заведені кримінальні справи, чому, чому, чому…
Про журналістів та кочегарів
Я прекрасно розумію, коли люди ламаються в намаганні зберегти життя. Але я не розумію, коли люди капітулюють, бо їм треба годувати родини. Тому зізнайтеся, дорогі журналісти: ви прогинаєтесь не тому, що вам треба годувати родини. А тому, що ви хочете годувати їх так само добре, як і раніше.
46 мільйонів провокаторів
Проста істина — вільна людина остаточно виходить із себе, коли в неї свавільно відбирають свободу — виявилася незрозумілою не лише для влади, але й для опозиції.
Шукаємо ефективних менеджерів. Робота пекельна. Безкоштовно
Вже 9 років нам відомо, що саме після перемоги починається справжня і найскладніша боротьба. Бо боротися зі "своїми" завжди складніше.
Pussy Riot як лакмус для префіксу "євро"
Ці люди в більшості своїй дивляться "Громадське", бо вболівають за "Євромайдан". От тільки їхні коментарі доводять, що префікс "євро-" в цій назві такий же пустопорожній, як у словах "євроремонт" або "євровікна".
Останній форпост страху
Страшно отримати цеглиною в лобове, бо на твоїй машині весело лопотить державний прапор. Страшно опинитися віч-на-віч з гопником чи зграєю заслинених від люті бабульок (не знаю, що гірше), бо маєш на собі синьо-жовту стрічку.
Народ з міліцією?
Чай і бутерброди не в силах гарантувати нам пацифістську ідилію. Але людська психіка влаштована так, що робити зло тому, хто зробив тобі добро, значно важче.
За Свободу без лапок
Якби всім українцям, як оце гнилим ліберастам, ішлося найперше про людську гідність, цієї влади в нас просто не було б. Така країна ніколи не привела б на трон малоосвічену людину, яка дозволяє собі в публічні промови втикати зеківський жаргон та називати виборців "козлами".
Погане слово на "Т"
Я хочу жити в яскравому світі, де всі різні, де кожен може бути таким, як хоче. Де ні на патлатого хіпі, ні на гота в чорній помаді, ні на вбраного, наче персонаж аніме, ні на трансвестита в міні-спідниці не будуть тицяти пальцем. Де розмаїття, хоч яке екстравагантне, буде єдиною нормою.
Просто люди
Чи готові українські патріоти приєднатися до Росії, аби вона нарешті захистила нас від гомосексуалізму?