Якщо держава вже взялась через "зелені" тарифи субсидувати альтернативну енергетику, то кому треба допомогати — олігархам чи власникам дрібних домашніх СЕС?
У 2018 році ДТЕК здійснював субсидований усіма споживачами експорт електричної енергії. Сума таких субсидій, що була закладена у тарифи на електроенергію, склала понад 1,3 млрд грн.
Уряд схвалив рішення взяти 2-мільярдний кредит для виплати окремим виробникам електроенергії. Погашати кредит будуть споживачі – через підвищення тарифів. Чи справедливо виплачували чужі борги?
Віце-прем'єр-міністр Володимир Кістіон запропонував "погратися із цією ситуацією". Тобто, "погратися" із формулою "Роттердам+". Відгукуюсь на пропозицію.
З початку війни шахти Ахметова в зоні АТО, які начебто працювали за українськими законами, не платили за електрику. Тепер чиновники готують закон, за яким ці борги оплатять держбюджет, держбанки та населення.
Зібрали 10 мільярдів, щоб мати незалежність у вугіллі від зони АТО, але не отримали? Нічого, ще зберемо. Підняли втричі тариф на електрику, але перехресне субсидування так і лишилося? Нічого, ще раз підвищимо.
Те, що відбувається в електроенергетиці — це типовий банальний перерозподіл — від олігарха, який втратив політичний вплив, до олігархів, які втримали і зміцнили свою політичну вагу.
Отримуючи у тарифі покриття ціни вугілля на рівні 2200 гривень, теплові станції, у тому числі ті, що належать компанії ДТЕК, купують у державних шахт вугілля за ціною 1330 гривень.
Це, звісно, жарт, але на енергоринку саме так і відбувається. Особливо прибутковою стає схема, якщо брати вугілля з копанок "ДНР-ЛНР", де його ціна - 500-600 грн, і завозити на "Центренерго" за ціною "Роттердам плюс доставка".