РФ здійснює реальну ескалацію на енергетичному фронті. Це серйозна небезпека для незалежності України та єдності ЄС. Однак цього разу у нас є союзники.
Не використовуючи потужності українського маршруту, Росія свідомо створює дефіцит газу в Європі. Це тисне на ціни та загрожує енергетичній безпеці регіону.
Серйозність ситуації на газовому ринку не означає неминучість програшу. Україна може зберегти транзит, завантажити ГТС і при цьому значно знизити ціни.
Україна сама має прагнути наближення до законодавства ЄС, утримуючись від лобістських рішень. Проте для "нових" профільних керівників це виглядає як обмеження суверенітету держави.
Чи зможе рішення німецького регулятора повністю заблокувати "Північний потік-2"? Рішення ускладнює роботу російського газогону, проте збереження транзитної ролі України все ще під питанням.
Ми ще не можемо говорити про остаточну перемогу України. Політика ЄС щодо російського "потоку" лише набуває обрисів. Але останні зміни означають, що наша позиція стає сильнішою.
Україна шукатиме шляхів мирного врегулювання спору, як це передбачено статтею 33 Статуту ООН, і зберігає за собою можливість застосування права на самозахист, визначеного статтею 51 Статуту.
Від 2014 року на території України незаконні збройні формування вчинили низку терористичних актів. Росія постачала зброю та координувала вчинення цих актів, що являє собою фінансування тероризму.
Тим не менш, Суд повернувся до питання подій на Сході з власної ініціативи. Суд ООН визначив, що очікує від Сторін роботи над повним виконанням Мінського пакету заходів. Це перше рішення Суду щодо цієї Конвенції.
Зверніть увагу: саме Росія хоче звести наш позов до питання військового конфлікту. Тож вітання усім, хто каже, що "доведення агресії" було б кращою стратегією для України – наразі ви повністю вкладаєтесь у московську парадигму...