Як історик, добре розумію, що національна солідарність неможлива без національних міфів. Неправильне розуміння історії є підставою буття кожної нації. Тому то я не вважаю своїм обов’язком боротися проти кожного з них, особливо в умовах війни, коли Україні загрожує знищення.
Уперше за останні 100 років українське питання має геополітичну підтримку. Це феномен, який не можна недооцінювати і який є однією з передумов нашої перемоги. Теперішня війна, звичайно, є катастрофою. Але вона створює нагоду подолати минуле.
Я закликаю подолати нашу залежність від минулого. Цим минулим є режим т.зв. «обмеженого доступу», ендемічними хворобами якого є бідність та авторитаризм.
Я не боюся погроз зняти мене з посади. Навпаки, ви б зробили мені велику ласку, якби це вдалося. Але прошу, благаю: пробуйте встановити з нами людський контакт...
Сашко був символом покоління, яке шукало великого – але він у цих пошуках заходив найдалі. Саме тому, а не через свою ранню смерть, він і заслуговує на звання символу.
Рух "Солідарності" у Польщі має історичні коріння. Щоб обговорити їх, почну з питання: чому в порівняно невеликій Польщі було майже стільки нобелівських лауреатів (10), що й а у значно більшій Росії (12)?
Зрештою, Україна не має великого вибору. Вона пережила дві спроби запровадження авторитарного режиму – за Кучми і за Януковича – і жодна не вдалася. Умовно кажучи, Україна приречена на демократію.