Борис Тарасюк народний депутат України, міністр закордонних справ (1998-2000 роки, 2005-2007 роки), Надзвичайний і Повноважний Посол

Скандал з Wikileaks. Або пошуки "чорної кішки у темній кімнаті"...

На мою думку, основним висновком з цієї історії є те, що кожен сучасний політик повинен усвідомлювати: в інформаційному світі "шила не втаїш", адже твої негідні дії завжди будуть викриті для публічного огляду.

Інформаційний витік у WikiLeaks - безсумнівно є дипломатичною катастрофою, що вже увійшла в історію. Удар "нижче пояса" такої сили завдав би шкоди будь-якій державі, тим більше – коли йдеться про одного з глобальних гравців, котрим є Сполучені Штати.

Більше того, подібно "ефекту доміно", рикошетом цей удар пройшовся й по інших державах, чию конфіденційну інформацію було оприлюднено з депеш американських дипломатів широкому загалу та поставило багатьох світових лідерів у делікатне становище. При цьому, цікаво спостерігати, як деякі з них відверто тішаться неочікуваному піару, в той час як інші нервово намагаються зберегти "хорошу міну при поганій грі".

Своє враження щодо цієї історії хотів би висловити з позиції кадрового дипломата, який пропрацював на дипломатичній службі більше 25 років. Варто наголосити, що оприлюднена інформація збиралася американськими дипломатами у законний спосіб і не є викривальною, сенсаційною і глобальною за своєю важливістю. Це не є розвідувальні дані, які здобуваються посольствами різних країн, у тому числі й Україною. Тому в даному випадку мова йде лише про верхівку інформаційного айсбергу.

Реклама:

У цій ситуації питання полягає в тому, кому це було вигідно і чи взагалі це не є збігом випадковостей, які в наш високотехнологічний вік привели до небажаного результату для США.

Відповідь на нього поки ще ніхто не має. Але з цього випадку необхідно зробити низку важливих висновків.

По-перше, у наш час інформація є не лише важливим ресурсом, але й зброєю. І ця зброя може завдати державі шкоди ані трохи не меншої, аніж ракетні війська чи авіація. Як з'ясувалось, навіть найпотужніші держави світу вразливі, коли йдеться про вторгнення в їхні інформаційні мережі та викрадення таємної інформації, загрозливої для безпеки держави.

Не дивно, що нова Стратегічна концепція НАТО, затверджена минулого місяця у Лісабоні, включила кібернетичні атаки, які можуть спричинити вторгнення до інформаційних ресурсів держав і організацій, до переліку головних загроз нового часу.

Цікаво те, що прогалину в інформаційні безпеці Сполучених Штатів щодо цього скандалу було виявлено не в Державному департаменті, який є міністерством закордонних справ США, а в їхньому міністерстві оборони.

Механізм, що існує в США стосовно передачі телеграм з посольств до Пентагону, дав збій, і через цю одну ненадійну ланку стався витік. Таким чином, через втручання американського військовослужбовця найнижчого рівня вся система не витримала "дитячої" перевірки на інформаційну безпеку.

По-друге, з оприлюднених документів ми бачимо, що американські дипломати, не зважаючи на численні закиди з боку різноманітних тоталітарних режимів та лівих організацій, завжди діяли у межах своїх повноважень, не порушуючи жодного пункту Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Інформація, передана ними, була зібрана виключно законними методами.

В свою чергу, держави, в яких оприлюднено цю інформацію, грубо порушили не лише Віденську конвенцію, але й елементарні етичні норми. Їх можна було б зрозуміти, якби в документах містилась інформація про порушення прав людини, втручання у внутрішні справи незалежних держав і таке інше – чого в діях дипломатичних співробітників США не мало місця.

Тому ми маємо справу зі звичайним інформаційним хуліганством, котре нагадує дії підлітків, які взялися розбирати знайдену воєнну міну просто на шкільному подвір'ї.

Як і підлітки, ці особи анітрохи не задумуються ані про практичну користь від своїх дій, ані про негативні наслідки для міжнародної політики. Чого тільки коштує інформація з сайту WikiLeaks, який оприлюднив телеграму Держдепу США, у якій перелічені стратегічні (!) об‘єкти, терористична атака на які може зачепити інтереси американської національної безпеки!

Список датований 2009-м роком. У переліку - об‘єкти енергетики, ядерні реактори, дамби, транспортні системи і багато інших структур. Навіть більше, у телеграмі також йшлося про Ормузську протоку, яка була об‘єктом танкерної війни між Іраном таІраком у1980-му. Ізраїльський військовий завод компанії "Рафаэль" теж у списку.

Таким чином, завдяки WikiLeaks терористи отримали детальний перелік потенційних мішеней у всьому світі.

По-третє, власне, вплив на міжнародну політику. Навряд чи це може призвести до міжнародних катаклізмів, на стан війни та миру між державами, та й загалом на міжнародні відносини. Хоча, безсумнівно, основні події тут відбуватимуться не на очах широкої громадськості.

Звісно, буде (вже є!) низка гучних популістських заяв, спричинених інформацією з WikiLeaks, проте основний наслідок - це конкретні практичні висновки, котрі зробили політичні діячі з "розкритих карт" американської дипломатії. Рівень довіри до безпеки інформації, яку отримують з різних джерел США, значно впав. Це зменшить можливості дипломатичної служби США по збору інформації законним шляхом.

На мою думку, основним висновком з цієї історії є те, що кожен сучасний політик повинен усвідомлювати: в інформаційному світі "шила не втаїш", адже твої негідні дії завжди будуть викриті для публічного огляду.

Зрештою, найкраща оборона перед інформаційними диверсіями - щоб твої слова ніколи не розходилися з вчинками.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування