Україна і Україна
Вже зовсім скоро Верховна Рада планує взятися за ще один не менш суперечливий документ аніж решта проектів нинішньої влади – новий Трудовий кодекс.
Громадянам, за словами профспілкових організацій, цей проект уже зараз несе низку "приємних сюрпризів" через посилення свавілля роботодавців, безправ'я найманих працівників та узаконення десяти- або навіть дванадцятигодинного робочого дня.
Україна на повних парах повертається в ХІХ століття, до часів "дикого капіталізму". Схоже, саме так нинішній політичний клас розуміє "модернізацію", адже цей проект є просто ще одним кроком по посиленню "економічної ефективності" за рахунок скорочення всіх соціальних здобутків і прав громадян України.
Світовою економічною наукою, в особі, наприклад, Нобелівського лауреата Джозефа Стігліца давно доведено, що скорочення соціальних прав і видатків не веде до прискорення розвитку економіки, а якраз навпаки – веде до ще більшого посилення економічних негараздів та затягування економічної рецесії.
Однак українській політичний клас "ефективних менеджерів" так не вважає.
Вони живуть у власній "віртуальній Україні" та продовжують свої "деформи", стверджуючи, що саме вони зроблять Україну квітучою, а якщо так не відбувається – то це все від "нерозуміння" більшості українців свого "щастя" від вражаючої поляризації українського суспільства в співвідношенні доходів найбідніших та найбагатших громадян. Ця поляризація вже сягнула, за даними ООН, один до тридцяти. Нагадаю, у більшості країн ЄС цей показник – один до п'яти або шести.
Це українська влада називає "сприятливим інвестиційним кліматом".
Деформована ж структура ж українського суспільства все більше може бути описана навіть не як піраміда із середнім класом посередині конусу, а як піщаний годинник із маленькою верхньою частиною – один або два відсотка найзаможніших, і величезною нижньою частиною – решта громадян країни. Зв'язок між цими частинами є досить умовним, вони існують ніби в паралельних реальностях.
Тож, Україна все більше починає нагадувати Британію позаминулого сторіччя, яку досить яскраво описав її ж прем'єр-міністр Бенджамін Дізраелі:
"Дві нації, між якими немає ні зв'язку, ні співчуття; які так само не знають звичок, думок і почуттів один одного, як мешканці різних планет; які по-різному виховують дітей, харчуються різною їжею, навчають різним манерам; які живуть за різними законами...
Багаті й бідні".
Олексій Якубін, кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм аналітичного центру "Universitas", спеціально для УП