Про владу та про те, як її здобути

Що таке влада? – Це такий стан, коли всі коряться одній волі.

Що є тою силою, яка змушує всіх коритися одній волі? – Ця сила називається авторитетом.

Її природа криється в лабіринтах людської психіки й полягає в сліпій вірі.

За допомогою чого людина здобуває авторитет? –За допомогою демонстрації сильних вчинків.

Себто тоді, коли вона діє тим чи іншим способом і домагається цілей усупереч несприятливим обставинам. І що важчими є обставини, то більшою стає перемога над ними, і сильнішими виглядають учинки. А що більше є сильних учинків, то сильнішим стає авторитет.

Таким чином, людина, демонструючи свої сильні вчинки, свої перемоги, змушує інших людей повірити в неї, у її могутність. Себто змушує визнати її авторитет.

А маючи авторитет, людина тим самим здобуває владу над людьми й може змусити всіх виконувати свою волю.

Отже, влада над людьми залежить від авторитету, а авторитет залежить від віри людей у нього. А віра, у свою чергу, залежить від демонстрації сильних вчинків, які породжують і живлять авторитет. Але позаяк у житті нема нічого постійного, то й авторитет не може бути постійним. Його весь час належить зміцнювати новими сильними вчинками.

Який же із цього практичний висновок?

Людям – насамперед, ясна річ, політикам – які прагнуть здобути владу, треба найбільше дбати про завоювання максимально високого авторитету. Адже авторитет – це єдиний реальний важіль здобуття влади.

Маєте авторитет – маєте владу. Нема авторитету – нема й влади.

У великій омані перебувають ті політики, які гадають, що владу можна здобути, посівши всякими хитруваннями ту чи іншу державну посаду. Посада сама по собі влади не приносить. Без авторитету посада – пусте місце.

А ось авторитет без посади дає владу. Не маючи жодних владних посад і повноважень, але маючи належний авторитет, а, отже, і підтримку людей, можна диктувати свою волю всім найвищим посадовцям країни включно із президентом.

Із цієї причини для кожного політика, який прагне прийти до влади, найвищою й безумовною цінністю мусить бути його авторитет.

Усе, що зміцнює авторитет – принциповість, дотримання слова, твердість лінії, несхитність, вольові рішення тощо – має прийматися. А все, що ослаблює – безпринципність, брехливість, непослідовність, хисткість, безвольність – відкидатися.

Неприпустимо задля якихось тимчасових вигід – наприклад, місця в парламенті чи державної посади, хай навіть найвищої – допускати ослаблення власного авторитету. Краще вже відмовитися від цих вигід, але таки зберегти авторитет.

Чому?

Та тому, що лише авторитет приносить владу, а не щось інше.

І якщо не сьогодні принесе, то завтра – обов'язково.

Володимир Яворський, село Євминка, Чернігівщина, спеціально для УП