До читачів та коментаторів моєї статті "Велика країна малих людей"
Шановні читачі та коментатори! Як автор цієї колонки дякую всім, хто завдав собі клопоту її прочитати, а тим більше – забажав прокоментувати.
Власне коментатори (не всі, але значна частина), на мою думку, не цілком правильно зрозуміли текст. Може, в цьому моя вина, що не достатньо чітко виклав свої думки. Тому пишу цих кілька рядків, щоб пояснити те, що хотів сказати.
Великі осягнення здобувають Великі люди або щонайменше ті, яких можна назвати повноцінно людьми. Хто справді щиро хоче розбудовувати наше суспільство, а тим самим і нашу державу, мусить старатися бути Великою людиною. Великими стають ті, хто працює над собою, удосконалює свої Богом дані Дари і робить це, випрошуючи в Нього світла та сили на цю працю.
Тих, кого я називаю малими – це люди, які працюють на себе. Вони можуть бути дуже пильні у своїй діяльності, але не мають ніякого ідеалу перед собою, живуть і працюють виключно для себе. Вони можуть обіймати дуже високі посади, але залишаються малими.
Такі люди, не зважаючи на те, що і як гарно говорять, жодного добра для народу, для Держави не приносять, а радше – занепад.
Шановні читачі та коментатори, якщо хочете бачити нашу рідну Україну справді Великою Країною, старайтеся бути Великими Людьми. Ці слова хочу особливо звернути до молодих громадян.
Ви, дорога молоде, є нашою надією на розвиток нашого суспільства і нашої Держави, але за умови, що Вам присвічуватимуть високі ідеали, що Ви не дозволите лінивству, сріблолюбству та недбайливості опанувати Вас.
Ваше щире зусилля, праця над собою, труд на користь інших – це підстава, це запорука надії нашого народу.
+ Любомир