5 міфів про рішення суду щодо Насірова

І ще раз про Насірова.

За останні два дні в інфопросторі було чимало стосовно цього рішення – як справжньої різниці підходів, так і відвертих маніпуляцій, а то й просто брехні.

Давайте спокійно, без емоцій.

1. "Це НАБУ злило справу, а не суд".

Очевидна нісенітниця. НАБУ в тій справі й близько немає.

Це адміністративна справа за позовом самого Насірова до КМУ про скасування рішення КМУ і поновлення на роботі. Хто намагається перевести увагу на НАБУ, той або не розуміє про що говорить, або свідомо вводить в оману.

2. "Британське громадянство Насірова не доведено".

Не відповідає дійсності.

В листі від посольства, на підставі якого приймали рішення, чорним по білому написано: "має британський паспорт". А стверджувати, що ціле посольство не знає, ким і як підписувати офіційну документацію – це не тільки псувати стосунки з країною посольства, а й виглядати невігласами перед усім світом.

За такою самою логікою можна розповідати, що рішення суду не підписане головою суду, а тому не підлягає виконанню.

3. "КМУ і ДФС не надали належних доказів/погано представляли інтереси, а суд не міг витребувати докази".

З точністю до навпаки.

Так, представники сторін дійсно могли погано представляти інтереси і звучати непереконливо. І це відповідальність КМУ і ДФС. Але це в будь-якому випадку обов’язок суду з’ясувати всі обставини справи.

Тим адміністративний процес відрізняється від цивільного, що в ньому є принцип офіційності: "Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи".

Якщо судді сумнівалися в доказах, цього не зробили – це їхня щонайменше некомпетентність, а то й шкідництво.

4. "Була порушена процедура, а тому рішення підлягало скасуванню".

Не будемо стверджувати.

Процедура, можливо, була порушена. Але рішення не обов’язково підлягає скасуванню лише на цій підставі.

Ще один принцип адміністративного судочинства – принцип пропорційності. Він полягає в тому, що суд, оцінюючи рішення, повинен зважувати, чи переважають негативні наслідки для прав людини суспільний інтерес.

Право Насірова – це право на працю однієї людини. Суспільний інтерес – щоб в країні з 40 млн людей ДФС не очолювали іноземні громадяни, яких звинувачують у розтраті 2 млрд гривень.

5. "Треба дочекатися повного рішення суду".

Безумовно, треба. Але навряд чи ми там знайдемо щось нове. Головуюча у справі вже пояснила логіку суду, і вона непереконлива.

Тим більше, що б там не було написано, як справедливо каже суддя Михайло Слободін, суспільна легітимність суду в Україні нульова. Особливо такого суду як ОАСК. А значить, рішенню все одно не повірять.

Натомість, як кажуть класики правничої науки – несправедливе судове рішення є очевидним. Справедливість, здоровий глузд і патріотизм – речі, зрозумілі всім.

Тільки коли вони, а не юридична казуїстика і корупційні інтереси будуть в основі рішень судів, ми матимемо справедливе судочинство.