Чому нам необхідна система територіальної оборони

П'ятниця, 04 грудня 2020, 17:00

Із 2014 року польські політики уважно стежили за подіями на сході Україні, намагалися підтримати нашу країну в гібридній війні та робили для себе висновки. 

У 2016-му в Польщі заговорили про створення військ територіальної оборони, а 2017-го польський сейм ухвалив два закони, згідно з якими планується створення 12 бригад і 5 міжрегіональних центрів підготовки. 

З 2017 по 2020 рік поляки витратили 1 мільярд євро на підготовку інфраструктури й фахівців з тероборони. 

У 2022‒2024 роках Польща матиме 54 тисячі підготовлених та навчених громадян, яких планує залучати в разі небезпеки. Мова не стільки про військове вторгнення, скільки про здатність цих людей підтримувати безпеку за непередбачуваних обставин.

Наприклад, членів тероборони держава може покликати на допомогу під час природних катастроф або пандемії. Тероборона живе за принципом: я обороняю себе, свою родину, свій будинок, вулицю, місто чи село.

Поляки швидше вчаться на наших помилках, ніж ми на власних.

На боротьбу з коронавірусом вони залучили величезну кількість членів тероборони з медичною освітою, які пройшли вишкіл і тепер беруть активну участь у роботі з хворими, проведенні дезінфекції, контролі за санітарною ситуацією в районі. 

Схоже, війна на сході ще не довела українським політикам необхідності таких інституційних заходів як тероборона.

Члени тероборони ― хто вони? Це громадяни, цивільні люди, які проходять військовий вишкіл під час зборів у вихідні дні, тренуються 45–48 днів на рік у визначених і підготовлених для цього місцях. 

За сигналом у максимально короткий термін протягом 2–4 годин вони повинні повернутися додому, одягнути форму і зайняти певні місця та райони, взявши ситуацію під контроль. 

Читайте також: Територіальна оборона: як організувати патріотів

Чи вдасться змінити систему оборонних закупівель?

Таким має бути посилення держави завдяки спроможності власного народу до організованого озброєного опору будь-яким посяганням на її незалежність.

Це і є контроль ситуації, адже армія може воювати доволі успішно, але якщо в тилу буде безлад, армія вчасно не отримає ані хліба, ані озброєння, ані пального. Якщо в тилу буде хаос, хаос буде і на фронті.

Організований, керований хаос для РФ ― це спосіб розхитати ситуацію в країні зсередини, що вони намагаються зробити будь-якими гібридними методами, зокрема інформаційними. 

Із жовтня 2019 року ми з робочою групою Комітету ВР з нацбезпеки, оборони та розвідки працюємо над законопроєктом, який уже пройшов розгляд у Комітеті, але досі незареєстрований. Чому? 

Почалися спроби завадити створенню цієї системи. Бо на першому етапі ми передбачаємо підготувати 80 тисяч, на другому ― 160, а на завершальному ― 400 тисяч озброєних і навчених людей. Така сила відбиває будь-яке бажання в будь-якої армії нападати на нашу країну. 

Вкласти кошти в розбудову тероборони дешевше, ніж витрачати колосальні ресурси на утримання великої армії. 

Нам потрібний національно-патріотичний, військовий вишкіл населення, насамперед молоді. Бо за 30 років незалежності не вдалося випрацювати систему національних цінностей, що об’єднували б народ.

У нашому розумінні тероборона ― це не військово-цивільна компонента безпеки держави, а цивільно-військова, тобто така, де керують цивільні. Ми створюємо тероборону для оборони держави, а не для військових. Це головне.

У кожній області планується створити ситуаційний штаб ― центр моніторингу ситуації в мирний час. Адже тероборона опікується  не лише військовими діями, а й боротьбою з пожежами, з коронавірусом, техногенними катастрофами.

Це має бути система безпеки, за якої можна швидко розпочати заходи в будь-якому районі, що потерпає від будь-якої проблеми, не тільки військового характеру. 

Відповідно до нашого законопроєкту, ми пропонуємо ввести посаду заступника голови облдержадміністрації виключно з питань тероборони, якого призначають на 5 років. Саме він, а не військові, керуватиме процесом як начальник штабу тероборони області.

Адже крім військових, ще є Нацгвардія, Нацполіція, прикордонники в прикордонних областях і величезна кількість цивільних, залучених до подолання катастроф. 

Ось приклад: ситуація з повенями на Прикарпатті й Закарпатті. Ситуаційний штаб міг би контролювати й аналізували стан погоди, очищення стоків ― те, що може спричинити проблеми. Якби цих заходів вжили заздалегідь, не було б таких катастрофічних наслідків. 

Те саме можна сказати і про лісові пожежі. Якщо тероборона стежитиме, щоб межі між лісами були розорані, шляхи для підвезення води вичищені, а люди проходили інструктаж із локалізації пожеж, ― критичних ситуацій стане значно менше.

А якщо тероборона ще й візьме під контроль ситуацію в лісових масивах, то пожеж узагалі можна уникнути. Проте цього не хочуть робити. 

Відповідно до нашого законопроєкту, бюджет на тероборону становитиме 3 % бюджету Міноборони (якщо тепер це 115 мільярдів грн, йдеться про 3 мільярди грн) і ще 3 % надходжень з місцевих бюджетів на розбудову власної тероборони.  

Громадяни, які можуть створити ситуаційні центри, стати членами тероборони, ― вони є рушійною силою для будь-яких ситуацій. 

Це і є наш каркас нації. Наш мобілізаційний проєкт.

Сергій Кривонос, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua

На швидкості у прірву: чи скористаємось шансом не розвалити енергетику України

Яків Гніздовський. Кілька думок з нагоди дня народження художника

Чому Україна легалізує криптовалюту не з того кінця

Чому перероблення пластику в Україні варте інвестицій

НАТО-тест для Порошенка: чому оновлення СБУ залежить від команди експрезидента

Врятувати клімат, не знищити торгівлю: два виклики для економічної дипломатії