Чому Мінцифра втратила Армію дронів
Протягом минулого тижня роль Мінцифри в секторі нацбезпеки, мʼяко кажучи, сильно зменшилася. І судячи з сьогоднішніх постів її очільника, Мінцифра вже остаточно це прийняла. Формально вона поки зберігає вплив на Brave 1 (кластер для розвитку військових технологій в Україні) та представництво на Ставці Верховного Головнокомандувача, але остаточно втратить контроль над бюджетом на "Армію дронів", а це близько 50 мільярдів гривень на рік.
Думаю, що всі, хто мене знає, розуміють, що я вважаю цю подію скоріше позитивною, і про проблеми, які до цього привели, почав говорити ще рік тому. Що ж сталося?
За час повномасштабної війни Мінцифра дуже швидко перебрала на себе повноваження і бюджети у сфері закупівлі дронів. На початку великої війни Міноборони та Генштаб мали справитися з лавиною задач від "не програти прямо зараз" до мобілізувати, одягнути та озброїти армію, яка виросла у понад 4 рази, в умовах, коли бюджету на це і приблизно не вистачить. На той момент органічніше було б, щоб питання дронів підхопив Мінстратегпром з Укроборонпромом, але Мінцифра з Держспецзвʼязком були політично сильнішими і більш спритними.
У вас може виникнути питання: "чому саме Держспецзвʼязок?". Насправді тут немає раціональної відповіді. Просто у Мінцифри та їхніх політичних партнерів (наприклад, СБУ) не було іншого зрозумілого інструменту, а створювати новий чомусь не стали. Таким не дуже природнім чином служба, яка б мала забезпечувати інші органи влади захищеним звʼязком, різко стала практично Міністерством дронів з величезним бюджетом і повноваженнями. Зараз їхні можливості в оборонних закупівлях вже значно виходять за межі суто роботизованих платформ.
В принципі, якщо не звертати уваги на корупційні моменти, перший з яких (закупівлю дронів Autel по майже вдвічі завищеній ціні) нещодавно розмотало hromadske, таку залученість можна було б вважати прагненням держорганів підтримати одне одного в тяжкий момент. Але далі, як це часто буває, новоутворення стало рости зі швидкістю злоякісної пухлини.
Я думаю, мало хто з вас розуміє, яка кількість політичних скандалів та відставок насправді була завуальованою боротьбою за вплив на бюджет на дрони. А коли вони такими не були, то все одно використовувалися з цією метою. Яскравий приклад – нещодавня спроба забрати право на далекобійні удари з рук "ще живого" Буданова на користь коаліції Мінцифри та СБУ, яка сталася одночасно з корупційним скандалом навколо закупівель ГУР. З того, що залишається за лаштунками, – різної успішності спроби Мінцифри впливати на те, хто стане Міністром оборони, Головнокомандувачем ЗСУ та їхніми заступниками.
Чому навколо саме бюджету на дрони йде настільки запекла боротьба? Багато в чому тема дронів мені нагадує будівництва до Євро-2012. Коли кожен об’єкт суперунікальний і можна обґрунтувати будь-яку вартість. З дронами ситуація подібна, тільки тут все ще цікавіше бо їхні закупівлі було засекречено, нехай і на законних підставах. Тож можна купувати будь-який дрон Х у компанії Y за ціною Z, легко обґрунтовуючи це і тут же засекречуючи. Тому я глибоко переконаний, що у разі розсекречення закупок "Армії дронів" ми можемо побачити щось значно цікавіше ніж Аутели за дві ціни.
Зараз у соцмережах відбувалась цікаве дводумство: люди продовжували хвалити Мінцифру (яка щороку через Держспецзв’язку витрачала понад мільярд доларів на дрони) і робити збори на дрони та РЕБ. Одного разу в 2022-му навіть я робив репост збору на морські платформи від "Армії дронів". Але чим далі, тим менше яскраві презентації та звіти Мінцифри могли переконати когось обізнаного з ситуацією на землі. Погляньте хоча б на звіт Мінцифри за минулий рік. Він так і не відповідає на запитання, на що конкретно ми витратили 40 мільярдів гривень у 2023 році, хоча абстрактний захоплюючий ефект, звичайно, викликає.
Проблема в тому, що якість і кількість дронів від держави, які дійшли до підрозділів, абсолютно конкретна, як і те, що росіяни вже наздогнали нас у виробництві зброї, яку ми винайшли, але чомусь не змогли масштабувати краще за них. Подивімося правді в очі, ми уже не маємо переваги в дронах. І нам треба дуже поборотися, щоби не почати в них програвати в 2025-му.
Іншою проблемою стало те, що ринок дронів є засекреченим і закритим. І це призводить до незрозумілих правил гри, наслідком яких є те, що значна кількість компаній X, які постачають дрони Y, можуть бути трохи повʼязані з політиком Z (і тут ви можете почути, як дуже очікувані, так і цілком несподівані прізвища). На мою скромну думку, дрони зараз – це щось типу приватизації в 90-х чи того ж Євро 2012 – ще одна історія, яка породить в нашій країні окремий прошарок дуже заможних людей. Або зробить когось вже заможного ще заможнішим.
І річ тут не тільки в попередніх керівниках Держспецзв’язку чи Мінцифри. Річ у тому, що з такими правилами гри надто великою буде спокуса в неї зіграти не на користь держави. Ще рік тому, коли тодішнє керівництво Держспецзв’язку затримали за підозрою в розкраданні, я написав, яким бачу вихід з цієї ситуації. Він зводиться до 6 простих пунктів. Процитую їх дослівно:
- Потрібна повна незалежність сектора оборони в сфері кіберзахисту від Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (ДССЗЗІ). І передача ІТ-сектору Міноборони права визначати вимоги до кіберзахисту систем ЗСУ.
- Передача питання дронів від Держспецзв'язку в профільні міністерства (Мінстратегпром та Міноборони).
- Повний перезапуск ДССЗЗІ, а не лише зміна кількох людей, вину яких будуть ще довго доводити.
- Створення системи антикорупційного громадського нагляду за ДССЗЗІ.
- Зняття раз і назавжди з другого читання закону 8087, з яким я боровся з першого до останнього дня на посаді та який писали під керівництвом людей, яких зараз судять за розкрадання.
- Глибокий, публічний і прискіпливий аудит закупівель по "Армії дронів".
Щодо останнього пункту у мене є серйозні питання до НАБУ, яке явно не прагне виділяти на це достатньо ресурсів. Сподіваюся, що з послабленням ролі Мінцифри та після публікації першого незалежного розслідування на тему дронів це зміниться. Не хотілося б присвячувати окрему колонку цьому питанню, пане Кривоносе.
Що ж стосується зміни влади, я справді радий, що вона пройшла конструктивно і без великих міжнародних скандалів, які могли б підірвати наш імідж на міжнародній арені. У нас там і так зараз все буде весело. Стріляти собі ж в ногу було б не на часі. Тому я без жодної іронії вдячний Мінцифрі за те, що вони сьогодні зупинили частину своїх прихильників. Сподіваюся, що перехідну книгу вони теж підготують.
Бажання не робити з цієї ситуації скандал, який Україні обійдеться дорожче, ніж мільярд доларів на дрони, є однією з причин, чому я дуже акуратно коментую ці події і вже більше року не даю інтервʼю на цю чи повʼязані теми. Деякі речі нам потрібно навчитися робити, не виносячи сміття з хати. Навіть якщо нам не дуже подобаються ті, з ким ми в ній сидимо. Я щиро сподіваюся, що в подібному дусі проходитиме і більшість інших політичних протистоянь. Це дуже важливо, якщо ми хочемо жити.
Щодо нового керівника Держспецзв’язку скажу лише, що наші з ним минулі протистояння на всіх майданчиках памʼятатимуть ще довго, і я дуже сподіваюся, що його призначення на цю посаду є суто тимчасовим рішенням. Але річ не лише в ньому особисто, а в системі. Якщо ми хочемо, щоб армія стала цифровізованою і роботизованою, потрібно виконати написані вище 6 пунктів. І почати варто з того, щоб забрати у Держспецзв’язку закупівлі дронів. В іншому випадку більшість реформ будуть лише переставлянням ліжок самі знаєте де із зарання відомим результатом.
P. S. Ця колонка є моєю субʼєктивною думкою, але дуже сподіваюся, що окремі закупівлі отримають цілком процесуальну оцінку, а антикорупційна система продемонструє свою неупередженість. Бо політична відповідальність вже понесена. Хотілося б, щоб була не тільки вона.