Як зробити ромських жінок видимими?

Ромська спільнота впродовж усіх років незалежності України належить до однієї з найуразливіших категорій населення. Сьогодні роми, зокрема дівчата і жінки, продовжують зазнавати дискримінації та порушення прав на різних рівнях: від отримання медичних послуг до права на освіту й працевлаштування. Що допоможе нам дати їм можливість для гідного життя – розбираємось далі.

Як зараз імплементується Ромська стратегія

28 липня 2021 року Кабінет Міністрів України схвалив "Стратегію сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, в українському суспільстві на період до 2030 року". Цей документ містить ключові надважливі для ромської громади зміни – це протидія дискримінації, доступ до якісної освіти, доступ до послуг у сфері охорони здоров’я, підвищення якості життя, питання працевлаштування ромів, їх соціальний захист, а також підтримка та розвиток ромської культури, мови, мистецтва.

Україна як частина європейської спільноти сповідує рівність прав і підтримку різних груп населення. Хоч часто на практиці, бути жінкою ромського походження в Україні, означає зазнавати подвійної чи навіть потрійної дискримінації. У випадках інтерсекційної дискримінації, під час якої людина зазнає дискримінації відразу за кількома ознаками, такими як етнічна приналежність і наявність інвалідності, соціального статусу або іншої вразливості, вразливість ще більше посилюється. Ці утиски й обмеження беруть свій початок з народження і супроводжують в різних сферах: від медицини до освіти, від працевлаштування до можливостей для самореалізації.

Покращення життя ромських жінок в Україні вимагає комплексного підходу, який охоплює різні аспекти соціальної, економічної та культурної інклюзії. 

Освіта – база для майбутнього

Часто ромські жінки не мають рівного доступу до навчання через бідність, дискримінацію або культурні обмеження. Результати дослідження "Ідентичність, гендерні аспекти і традиції", яке провела ГО "Голос Ромні" з дослідницькою групою агенції Vox Populi, показують, що значною мірою на доступ до освіти впливає не лише матеріальне становище окремої родини, а й соціокультурні моделі, які зберігаються у ромській громаді. Лише 14% ромів і ромок мають вищу, середню спеціальну або повну середню освіту. 

Відтак стають заручниками батьківської сім'ї або партнера, які позбавляють їх права вибору фаху й можливостей реалізації. 

Не отримуючи належного рівня освіти, ромські жінки залишаються безправними щодо можливостей заробітку у майбутньому. З цього витікає ще одна проблема – домашнє насилля. Ромським жінкам, які страждають від домашнього та психологічного насильства, нікуди піти від кривдника. У них немає коштів на медичне обстеження та на дорогу до шелтерів. Через брак освіти жінки та дівчата навіть не знають про телефони довіри чи прихистки для постраждалих і не поінформовані про власні права й можливість звернутись до правоохоронних органів.

Насправді ж існують гарячі лінії підтримки та допомоги, які постраждалі можуть звернутися. "Голос Ромні" працює задля справедливого і безпечного майбутнього жінок. У наших безпечних жіночих просторах жінки можуть безоплатно отримати професійні психологічні та юридичні консультації і пройти навчання. Мами мають змогу приходити разом із дітьми: для них передбачені цікаві активності, заняття з розвитку і навчальні курси. 

Вкрай важливою сьогодні є розробка програм, які б підтримували навчання ромських дітей і дівчат, а також сприяли б залученню ромських жінок до професійної освіти та тренінгів.

Боротьба з дискримінацією та стереотипами

Ромські жінки часто стикаються з подвійною дискримінацією через свою етнічну приналежність і стать. Нині упередження та негативні стереотипи щодо ромів все ще глибоко вкорінені в українському суспільстві. 

Проведений у 2024 році Моніторинг Секретаріату Омбудсмана України показує, що під час повномасштабної війни росії проти України ромські жінки опинилися у ще більш скрутному становищі. Багатьом з них довелося взяти на себе повну відповідальність за життя своєї родини, оскільки чоловіки пішли на фронт, залишилися в окупації чи зоні активних бойових дій, тоді як жінки з дітьми шукали порятунку на більш безпечній території України чи поза її межами.

Боротьба з расизмом і сексизмом має вестися на всіх рівнях суспільства — через освітні програми, публічні кампанії та політичні ініціативи. Потрібно розвивати культуру інклюзивності, що дозволяє змінити ставлення до ромських жінок.

Дати можливість заробляти на життя

Ромські жінки та дівчата хочуть бути фінансово та інформаційно грамотними, хочуть цьому навчатись та використовувати свої вміння на практиці. З іншого боку, жіноцтво часто зіштовхується з приниженням за бажанням навчатися, зі стереотипізацією в різних соціальних сферах. Це стає перепоною для подальшої мотивації. Часом вони навіть змушені приховувати свою національність при працевлаштуванні, боячись, що їм відмовлять у роботі.

Із цим можуть допомогти програми мікрокредитування для ромських жінок та навчання фінансовій грамотності, стипендії на навчання, підтримка підприємництва серед жінок, розвиток ремесел і малих бізнесів. В Об'єднанні ромських жінок "Голос Ромні" працюють курси перекваліфікації, де ромські жінки вчаться на перукарок, візажисток, кондитерок, майстринь манікюру, здобувають інші професії, які допоможуть їм стати фінансово стабільними. Надалі їм надаються стартові набори для роботи, вони можуть виграти бізнес-грант і відкрити власну справу. Це дозволяє їм мати постійний заробіток і можливість самостійно забезпечувати родину.

Материнство і турбота про здоров'я

Ромські жінки – особливо вразлива група серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО), особливо під час вагітностей і через необхідність дбати про дітей. З початку повномасштабного вторгнення близько 100 тисяч залишили Україну, і приблизно така сама кількість стала ВПО. Такі дані наводять в Офісі Омбудсмана України. Втім, реальна кількість внутрішньо переміщених ромів може бути значно вищою, адже частина людей  побоюється наслідків, таких як конфіскація майна поліцією або іншими органами. Ромські вимушені переселенці, як і багато інших українців, через війну втратили документи, залишали прифронтові території чи місця бойових дій швидко, тому намагаючись отримати доступ до гуманітарної допомоги, часом не можуть її отримати. Важливо вирішувати цю проблему з урахуванням всіх складнощів, які виникають через повномасштабне вторгнення.

Визнання цих нагальних потреб вже зроблено як крок – завдяки роботі ромських активістів і активісток у співпраці з громадськими організаціями, державою та міжнародними партнерами. Серед іншого, нам потрібно надавати ромським жінкам платформу для вираження їхніх думок і потреб у соціально-політичних питаннях. Це означає підтримку участі ромських жінок у громадських організаціях, політиці та лідерських ролях, створення організацій та громадських ініціатив, які б підтримували ромські жіночі права та активно працювали над їхнім розвитком.

Ці заходи мають бути спрямовані на інтеграцію ромських жінок у всі сфери суспільного життя, на забезпечення рівних можливостей і на подолання існуючих бар’єрів. Ромська громада нарівні з іншими етнічними групами, має бути включена у відбудову України. Забезпечення рівних прав і можливостей всіх для справедливого та інклюзивного відновлення держави – ключова вимога до вступу в ЄС. 

Анжеліка Бєлова, Президентка ГО "Голос Ромні"