Хмари над суддівською незалежністю: що насправді ухвалив Верховний Суд у справі судді з російським паспортом

Влітку 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення, яке спричинило резонанс серед медіа і громадських організацій — вони заговорили про "поновлення на посаді" судді з російським громадянством Аріни Літвінової із правом на довічні виплати. Однак, як відомо, диявол криється в деталях, і після детального аналізу ухвали ВП ВС, з'ясувалося, що це далеко не так. Водночас історія Літвінової підсвітила декілька проблем, які стосуються не лише окремих справ та персоналій, а й незалежності судової влади. Про що ж саме йдеться — розбираємо у матеріалі.

Аріна Літвінова: російський паспорт, суддівство і звільнення

Суддя Аріна Літвінова працювала в скандально відомому Окружному адміністративному суді Києва (ОАСК) з 2008 року, впритул до його ліквідації у грудні 2022 року. Потім — повноваження не здійснювала, але статус чинної судді у Літвінової юридично зберігався, разом із суддівською винагородою. Лише за 2023 рік вона заробила 1,6 мільйона гривень. Вона, як й інші судді ОАСКу, мала пройти кваліфікаційне оцінювання і за його результатами бути або звільненою, або переведеною до іншого суду.

У квітні 2024 року стало відомо, що Літвінова має російський паспорт ще з 2002 року. Про це громадськість дізналася із розслідування журналіста "Схем" Георгія Шабаєва. Окрім того, за інформацією розслідувачів, батьки Літвінової також мають громадянство Російської Федерації.

Водночас Аріна Літвінова свідомо приховала цю інформацію. Ще у 2018 році вона почала проходити кваліфікаційне оцінювання, і на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів збереглася анкета з її відповідями. На пряме запитання, чи має вона громадянство іншої держави, екссуддя ОАСК відповіла коротко: "Ні".

Після оприлюднення розслідування Літвінова спробувала втекти у почесну відставку — не вдалося. Водночас реакція органів влади не забарилася — Служба безпеки України підтвердила наявність російського громадянства, подала скаргу на Аріну Літвінову до Вищої ради правосуддя (ВРП), а та — ухвалила рішення про звільнення судді. Здавалося б, happy end.

Але вже у червні 2025-го Велика Палата Верховного Суду скасувала це рішення ВРП. В інформаційному просторі Літвінову встигли "повернути в крісло" попри те, що юридично цього не сталося. Верховний Суд поспішив вийти із спростуванням і поясненням свого рішення: це не означає поновлення на посаді, права на почесну відставку та довічні виплати. Тоді про що ж це рішення насправді?

Диявол в деталях: чому скасували рішення ВРП?

Вища рада правосуддя звільнила Літвінову у межах дисциплінарного провадження, попри те, що її повноваження припинилися ще 31 жовтня 2024 року. Це суперечить, на думку ВС, не лише регламенту ВРП, а й Конституції України (КУ) і Закону про судоустрій.

Зокрема, стаття 126 КУ прямо передбачає: набуття суддею громадянства іншої держави — підстава для припинення його або її повноважень. Це також не дозволяє судді піти у почесну відставку та отримувати довічне грошове утримання. Цей механізм діє автоматично і не потребує дисциплінарної процедури, адже повноваження вже припинені в іншій процедурі. Тобто ВП ВС відновила правову логіку, але не поновлювала Літвінову і не змінила суті — конституційна норма спрацювала, і вона є обов'язковою.

Як рішення щодо Літвінової підтвердило законність звільнення Львова

Рішення Великої Палати Верховного Суду щодо Літвінової водночас привнесло трохи ясності у кейсі Богдана Львова — ексголови Касаційного господарського суду. Довкола його російського паспорта, теж виявленого журналістами "Схем" ще у вересні 2022 року, розгорнулася ціла епопея. Львов всіма можливими способами намагався підтвердити своє українство і заперечити наявність громадянства іншої держави, щобільше — хотів поновитися у Верховному Суді. Йому майже це вдалося — Київський окружний адміністративний суд (КОАС) ухвалив рішення на користь Львова. Однак згодом його скасували у Шостому апеляційному адміністративному суді, де СБУ підтвердили факт наявності у Богдана Львова паспорта РФ. Екссуддя з рішенням так і не погодився й досі вважає незаконним своє звільнення з ВС, навіть анонсував намір звертатися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Однак рішення ВП ВС щодо Літвінової лише ще раз підтвердило — тодішній голова Верховного Суду Всеволод Князєв діяв в межах повноважень. Він відрахував Львова зі штату саме на підставі Конституції — як суддю з іноземним громадянством.

Це означає, що повноваження екссудді мають залишитися припиненими, а поновлення на посаді або ж права на почесну відставку з довічними виплатами він не мав би отримати. Але, як і у випадку з Літвіновою, в справі Львова крапку теж ставитиме Верховний Суд, який вже більше року не поспішає це робити.

Суддівська незалежність під загрозою?

Проте випадки Літвінової та Львова підсвітили куди більшу проблему. Коли дипломатичних відносин з Росією немає, єдине джерело інформації про громадянство — довідки СБУ. Юридично Верховний Суд у справі Літвінової захистив право і процедуру. Але при цьому створив іншу дилему: незалежність судової влади (та доля по суті будь якого судді) тепер безпосередньо залежить від того, що напише у своєму листі Служба безпеки України.

Тобто фактично у Служби безпеки України з'являється новий важіль впливу на кожного суддю — саме вони зможуть визначати, хто може залишатися суддею, а хто — ні. Це створює загрозу не тільки для очищення системи від потенційних агентів впливу, а й для незалежності тих суддів, які іноземного громадянства не мають. Непереконливі докази можуть стати підґрунтям для маніпуляцій і дискредитації представників судової влади, усунення з посад нелояльних осіб тощо. І те, як Україна поєднуватиме верховенство права з безпековими потребами — один з найбільших викликів.

Без правил і гарантій: як уникнути хаосу у справах про громадянство

Паралельно з цим у держави немає дієвого механізму не лише перевірки чиновників на наявність паспорта іншої держави, а й того, який допоможе уникнути поновлення на посадах або їх збереження в тих, у кого і справді виявлятимуть російське громадянство.

Поява такого інструменту або ж принаймні алгоритму дій сприятиме очищенню органів державної влади та місцевого самоврядування, а також судів від потенційних держзрадників, російських шпигунів тощо. На цьому Лабораторія законодавчих ініціатив наголошувала у Тіньовому звіті до Звіту Єврокомісії щодо України у 2023 році. Це має бути врегульовано на законодавчому рівні та відбуватися під контролем Вищої ради правосуддя, аби уникнути будь-якого порушення суддівської незалежності. Скажімо, такі особи не матимуть права обіймати державні посади до моменту отримання переконливих доказів відсутності в них громадянства РФ. Якщо ці факти не підтвердяться, а людину вже буде звільнено — компенсацією може стати повернення заробітної плати за час перевірки.

Справа Літвінової висвітлює одну з ключових проблем українського правосуддя: відсутність прозорих і зрозумілих процедур. Рішення Великої Палати у цьому випадку фактично підтвердило верховенство Конституції. Але для зовнішньої аудиторії воно прозвучало навпаки — як черговий приклад хаосу в судовій системі. Це демонструє, як брак своєчасної комунікації всередині судової системи відображається на її репутації. Адже, по-перше, ВРП та ВС продемонстрували різні підходи до питання звільнення/відрахування Литвинової. А, по-друге, відбулося неправильне тлумачення рішення ВС (свідоме чи несвідоме) з боку деяких громадських організацій, що спричинило скандал, який вдалося загасити лише після детального пояснення цього рішення з боку Верховного Суду.

Водночас це підкреслює критичну необхідність законодавчо врегулювати вирішення таких питань, щоби уникнути російських громадян у владі та не порушити суддівську незалежність. Адже без чіткої відповіді на ці питання, кожна нова справа на кшталт Літвінової перетворюватиметься на кризу довіри до судів, як усередині країни, так і за її межами.

Лабораторія законодавчих ініціатив