Вдома краще: як Україні конкурувати за молодь, яка поїхала?
На Київському міжнародному економічному форумі (KIEF 2025) дослідницька компанія Gradus представила результати якісного дослідження про настрої та плани молодих українців за кордоном "Капітал майбутнього. Як Україні конкурувати за молодь, яка поїхала".
Дослідження показало, що українська молодь за кордоном залишається емоційно пов'язаною з Батьківщиною, але дедалі частіше на рівні раціо приймає рішення залишатися у країнах ЄС.
62% опитаних українців мають бажання повернутися додому, однак реалістичність цього кроку розбивається об наступне запитання — Коли? Більшість українців не можуть назвати очікуваних термінів навіть приблизно. І якщо у 2024 році головною причиною не повертатися була безпека, то у 2025-му на перше місце вийшла якість життя та професійні можливості в ЄС.
Якими стали молоді українці за кордоном за 3 ½ роки війни?
Gradus визначає молоде покоління українців як multilingual, global, agile — людей, які мислять швидко, адаптуються до змін і живуть у світі без кордонів. Вони не мають радянських контекстів, легко перемикаються між культурами та мовами й прагнуть до особистісного розвитку.
Їхні життєві пріоритети суттєво відрізняються від старших поколінь: замість матеріальних орієнтирів — баланс, свобода та самореалізація, орієнтир на власні потреби і високий рівень індивідуалізму.
Для них свобода — не просто базова цінність, а середовище існування. Вони толерантні до викликів, формують власні життєві стратегії і все частіше обирають не "повертатися чи залишатися", а жити на кілька країн, поєднуючи різні ідентичності та професійні можливості.
Водночас вони більш критично ставляться до стану справ в Україні, в більшій мірі схильні вважати, що активні бойові дії розтягнуться на роки, відповідно, їхні наміри щодо повернення звучать менш упевнено.
Бар'єри та магніти для повернення
Серед ключових бар'єрів молоді — відсутність "картинки майбутнього" в Україні, нестабільність інституцій, скепсис щодо подолання системних проблем і накопичений соціальний капітал у нових країнах.
Водночас магнітами залишаються родинні й соціальні зв'язки, звичне середовище, відчуття приналежності до української культури й бажання зробити внесок у розвиток країни.
Дані кількісного дослідження показують:
- 45 % молодих українців готові повернутися, щоб возз'єднатися з родиною,
- 46 % — через бажання бути поруч із друзями та близькими,
- 38 % — через сум за звичним життям і середовищем,
- 36 % — щоб займатися улюбленою справою вдома,
- і 26 % — щоб внести свій вклад у перемогу.
У дослідженні ми бачимо головний запит молоді — "картинка майбутнього" має перетворюватися на конкретний план. Потрібні прозорі траєкторії освіти й кар'єри, передбачувані сервіси і безпека, а також легальні моделі життя на кілька країн — від віддаленої роботи до соціальних гарантій при тимчасових поверненнях. Коли ці елементи поєднані в єдину пропозицію, молодь починає бачити для себе реалістичний сценарій життя з Україною в центрі.
Що це означає для держави та бізнесу? Конкуренція за молодь — це не лише про репатріацію, а про створення умов для багатополярного життя, коли люди можуть реалізовувати себе в кількох країнах, залишаючись частиною українського культурного й економічного поля.
Євгенія Близнюк, соціологиня, засновниця і директорка дослідницької компанії Gradus
Дослідження проведене дослідницькою компанією Gradus Research методом глибинних інтерв'ю онлайн. Цільова аудиторія дослідження: молодь 18-30, що виїхала за кордон після 24.02.2022 – 7 ГІ. Контрольна група: молодь 18-30, що проживає в Україні – 10 ГІ. Період проведення: вересень 2025 року.