Когнітивні технології. Те, що змінить хід війни

Ні для кого не секрет, що Росія веде проти України активну інформаційну війну. Суть цієї війни розколоти спільну ідентичність громадянської нації, ідентичність "Я українець". 

Розірвати ментальне полотно відчуття спорідненості через класові, релігійні, політичні, регіональні та інші протиріччя. Протиставити нас один одному – саме тому одиночні відео "бусифікації" розганяються росіянами на мільйони переглядів. З

руйнувати та депріорітизувати українську ідентичність для того, щоб зшити заново вже під ідентичністю "Ми братскіє народи, я русскій".

Росія зразка 2025 року – це територія з феодально-мафіозним управлінням. А постійне розширення та демонстрація сили є основною умовою збереження централізації влади в руках кількох сотень мафіозних босів Кремля.

Загалом людство воює всю свою історію, різними методами та на різних рівнях, переслідуючи переважно поповнення ресурсної бази одного племені за рахунок іншого.

Ми воюємо постійно, однак в різних доменах – економічних, інформаційних, технологічних, дипломатчних, торгових, розвідувальних, кібепростору, терактів, викрадення заручників, шпигунських війнах та агентурних диверсіях.

Однак справжньою війною зазвичай прийнято вважати лише видимі домени війн – коли відкрито йдуть танки та летять ракети. Проте війни ніколи не починаються в окопах.

Війни починаються і закінчуються в головах. Закінчити війну можливо переконавши агресора в необхідності зупинитись, заставивши відмовитись від самого наміру подальших активних дій. Це можливо зробити лише працюючи на кількох рівнях одночасно, наведу всього кілька прикладів.

1.З одного боку необхідно зробити ціну агресії непідйомною безпосередньо на фронті.

Станом на кінець 2025 року Україна знищує на полі бою близько 15 тисяч окупантів на місяць, при цьому росія зберігає темпи мобілізації близько 30-35 тисяч на місяць. Отже, якщо вибудувати спроможність знищувати близько 30 тисяч живої сили противника – російська мобілізація почне пробуксовувати.

2. Необхідно продовжувати знищувати російську машину війни в глибокому тилу. Там, де зароджується спроможність сил і засобів – deep strike – удари по полігонах з особовим складом, удари по нафтогазовій промисловості, енергетиці, по заводах з виробництва військових технологій та техніки. Це дозволяє уповільнювати насичення фронту всім необхідним і при цьому суттєво дестабілізувати внутрішні настрої. Такі заходи всерйоз обнуляють довіру суспільства до сили та контролю з Кремля.

3. Необхідно продовжувати міжнародний економічний тиск.

Саме можливість Росії продавати свої ресурси є базовою основою економіки. А можливість завозити комплектуючі в тому числі із західних країни сприяє модернізації техніки та створенню нових військових технологій. Для цього необхідно постійно нагадувати західним суспільствами через медіа, інтерв'ю, розмови з блогерами, соцмережі, що вони також є спонсорами війни через бізнеси та політичні домовленості. Тут буквально три приклади того, які працювати на кількох рівнях, в різних доменах війни. Ви можете навести свої приклади – головне, що ми всі розуміємо необхідна і результативна лише комплексна, системна робота. І включатись має кожна доросла людина.

Переконати агресора зупинитись можна лише застосувавши всі можливі методи переконання. Лише тоді, коли агресор зрозуміє, що наступати далі безперспективно, кожен наступний крок лише погіршує ситуацію. Що зупинитись – це єдиний спосіб вижити.

Часто агресор засліплений та запрограмований власною емоційною пропагандою і сам до останнього не розуміє, що вже програє. Наприклад так було під час Другої Світової, коли німці до останнього бились на вулицях розбомбленого Берліна.

Саме тому найважливішою технологією війни є когнітивна. Ця технологія дає можливість донести реальний стан справ на різних рівнях, об'єднати пазли в різних доменах війни – показати, що на фронті; які руйнування в тилу; як працюють економічні санкції та так далі.

Ми можемо і маємо об'єднати пазли в різних доменах війни та скласти в єдину картину об'єктивних фактів. Це технологія, яка дасть нам всім можливість спільно перепрограмувати ворога на реальність. Реальність, в якій він вже програє у чужій війні, війні яка не потрібна простим росіянам, а потрібна лише мафії з Кремля.

Ви можете перепрограмувати ворога в ту реальність, де йому щоб вижити необхідно зупинитись.

Когнітивна частина війни переважно невидима, як радіація. Але як і радіація діє непомітно і має найсильніший вплив. Адже війни починаються і закінчуються не в окопах, а в головах. Тому що люди діють так, як вірять. Ми, люди, теж значною мірою роботи. В нас є хард – наше тіло, та софт – наш мозок.

Зараз мільйони росіян як біороботи запрограмовані на вторгнення в інші країни. Їхня пропаганда постійно подає в їхній софт вірусну картинку, де вони змушені захищатися від нападу країн НАТО, де українці почали проти них війну. Саме тому ми створюємо Курс, який дасть можливість опанувати найсильнішу зброю під час будь якої війни. Навчитись працювати з програмним забезпеченням людей, знаходити там вірусні додатки та застосувавши "антивіруси" поступово повертати в реальність мільйони біороботів.

Після успішного проходження Курсу можна стати одним з десятків тисяч інформаційних спецпризначенців. Навіть сидячи вдома можна стати частиною невидимої армії, яка реалізує складні когнітивні операції. Армії, яка зможе зупинити ворога на когнітивному "програмному" рівні та зруйнувати мафіозно-терористичне угрупування Кремля.

Як це працює?

Кожен з нас має набір ідентичностей, які значною мірою визначають нашу поведінку. Це своєрідний програмний код, який програмується з дитинства соціальним оточенням. Спершу батьками, потім все більш ширшим колом людей – сусідами, однокласниками, вчителями.

Можна сказати, що ми в певній ступені продукт колективного суспільного програмування. Наша базова ідентичність, "шкіра" з якою ми народжуємось – людина. Але якщо людську істоту помістити в джунглі, до вовків – теоретично вона буде ідентифікувати себе Мауглі, частиною вовчої зграї.

Далі, в процесі життя ми нарощуємо сорочки та костюми своїх ідентичностей. В садочку є дівчатка і хлопчики – отже в мене є гендерна роль.

Ми ходимо в православну церкву, а хтось в мечеть – отже я християнин.

В мене біла шкіра, а є дітки з чорною.

Я люблю шахи і велоспорт, а хтось футбол – отже я велосипедист, а не футболіст.

З'являються ідентичності, що визначають нас відносно раси, статі, професії, релігії, хобі, національності, сімейного стану etc.

П'ятирічна дитина в Москві це ще не російський окупант, це просто дитина. Однак через 10-12 років активного програмування – з великою ймовірністю візьме зброю і прийде під Київ чи Варшаву вбивати звичайних, мирних людей. Це будуть люди того ж кольору шкіри, статі, можливо навіть віросповідання і мови, часто зі схожими інтересами – рибалка, фільми чи спорт. Але буде дещо відмінне – пріоритетна ідентичність. Саме ідентичність "Я русский" програмується пропагандою Путіна на верхньорівневе, пріоритетне виконання. Таким чином, людина може вбити навіть власних дітей за наказом диктатора.

Адже ідентичність та установка " Я русскій" має значну більшу силу аніж " Я батько своїх дітей", "Я християнин" або тим паче "Я футболіст".

Кожна ідентичність впливає на ті чи інші моделі нашої поведінки. Але хто визначає як має поводитись кожна ідентичність? Як формуються характеристики, поведінкові патерни кожної ідентичності? Про це ви також глибше дізнаєтесь в нашому Курсі.

Для початку скажу лише базові постулати. Вважається, що поведінкові стандарти для кожної ідентичності формуються в процесі розвитку суспільства та можуть суттєво відрізнятися в залежності від епохи, країни або конкретних історичних обставин.

Наприклад для носіїв ідентичності "чоловік" колись в певних країнах було характерно носити плаття, не голити бороди або фехтувати мечем чи їздити на конях. Натомість сучасний образ так званого "справжнього чоловіка", який визначається значною мірою рекламою та маркетингом – асоціюється з спортзалом, костюмом, діловими зустрічами, келихом пива за футбольним матчем чи мотоциклами.

Часто реклама продає нам образ, як має поводитись "справжня" ідентичність, які товари купляти, якими сервісами користуватись. Що їсть справжній чоловік, які парфуми в справжньої жінки, що має робити справжній правовірний мусульманин чи християнин, що обов'язково робить true американець чи футбольний фанат. 

Часто наші ідентичності конфліктують і ми маємо обрати в конкретній ситуації якусь одну, домінуючу. Відомий приклад наведено в книзі українського письменника Миколи Гоголя "Тарас Бульба". Між ідентичністю батька і козацького отамана Тарас обирає другу, внаслідок цього вбиває власного сина за зраду з поляками.

Принципово розуміти, що ми йдемо до росіян з добром, з тезами повернення з віртуальної брехні пропаганди в реальну реальність. Як би парадоксально це не звучало. Людям не властиво жити в почутті вини, звинувачення і погрози призводять лише до одного – вас перестають чути.

Добро полягає в тому, щоб старший дорослий міг спокійно, але переконливо пояснити, хто насправді їх обманює. Чому країна, яка має чи не найбільші запаса нафти, газу, золота та інших приодніх ресурсів – в більшості регіонів живе за межею бідності?

Чому Норвегія, яка має менше корисних копалин, успішно продає свій ресурс і всі громадяни живуть в достатку?

Чому російські пенсіонери вмирають з голоду?

Чому звичайна людина не може купити собі нормальне житло без дикого відсотку на іпотеку?

Чому простим росіянам приходиться влазити в кабальні кредити та йти вмирати на війну, щоб хоч якось прогодувати сім'ю?

Чому пару тисяч путінських олігархів і силовиків скупляють все майно в Дубаї і Лондоні, і тримають в страху багатомільйонну Росію?

Чому їхні діти не воюють, а простим росіянам треба йти згнивати на українських полях?

****

Отже в цьому курсі ми поговоримо про війну ідентичностей на історичних прикладах.

Зокрема розглянемо коротко приклад більшовиків. Століття тому в Росії почалась революція, солдати покинули окопи щоб змінити владу. Але як солдати, котрі ще вчора воювали за царя через лічені місяці пішли його розстрілювати разом з сім'єю.

Відповідь полягає в тому, більшовикам вдалося пріорітизувати класову ідентичність, підняти її над всіма іншими. В ранньому дитинстві наша чи не єдина ідентичність – дитина своїх батьків. Але з плином життя ми обростаємо різними ідентичностями як одягом. Ми приміряємо різні ідентичності, і одягаємо ті, які нам найбільш подобаються, найбільш відповідають нашим симпатіям.

Певні характеристики ідентичностей вроджені – наприклад расова ідентичність, наше тіло, стать, колір шкіри та очей. Але більшість ми обираємо самі.

Отже, чому в більшовиків вийшло спрямувати солдатів проти власного царя? Тому що вони розділили суспільство на дві частини, поставивши класову ідентичність на перше місце. Є ми – "рабочие і крестьяне", а є вони – "буржуї і експлуататори". Таким чином люди, які ще вчора відчували багато спільного, ходили в одну православну церкву, їли хліб з одних полів, разом святкували свята – тобто мали спільні ідентичності як білошкірі, християни, земляки і навіть прямі родичі. Люди, які ще вчора були один одному близькими, почали вбивати один одного. Тому що відчули належність до різних ідентичностей. Стали чужими. 

В повоєнний час діти ще довго грались в дворах, хтось був в команді за "робочих", хтось за "буржуїв". Але, по суті, в дитячій грі було відображено механіку вибору ідентичностей перед початком революції і громадянської війни.

Спочатку ми обираємо ідентичності, далі ці ідентичності визначають нашу поведінку. Одна група вимагає щоб інша прийняла її ідентичність, інша вимагає того ж. А далі починається "велика гра". В царській росії ця "гра" обернулась мільйонним жертвами в громадянській війні. Солдати Російської Імперії розвернулись і пішли з окопів. І так росія програла в Першій Світовій.

З інструментів інформаційного впливу в більшовиків були листівки, телефон, телеграф і дуже ранній кінематограф. Уявіть, які результати можна отримати маючи інтернет, соцмережі та Штучний Інтелект.

***

Кожне суспільство це спектр ідентичностей. Сучасна росія це сотні національних, релігійних, регіональних, класових, професійних та інших ідентичностей.

Люди в конфліктні моменти між своїми різними ідентичностями обирають ту, яка для них найбільш пріорітетна. Наприклад, коли вдома хворіє дитина, і при цьому йде футбольний матч, ви оберете ідентичність батька або футбольного фаната в залежності від пріоритетності і ситуації.

Так само в кожному суспільстві є спектр ідентичностей стосовно позиції щодо війни. На крайній позиції спектру умовних 5 відсотків пацифістів. На іншій 5 яструбів.

Задача полягає не в тому, щоб переконати 146 мільйонів росіян в реальності, всіх переконати неможливо. А в тому, щоб перетягнути кілька мільйонів найактивніших громадян в нейтральну або більш мирну позицію, по лінії спектру.

Війни починаються і закінчують не в окопах, а в головах. Дрони, це по суті довгі палки, яким люди ще в палеоліті знищували один одного. Зараз, якщо порівняти людей з роботами, ми знищуємо довгими палками дронів – хард, тіла. Але ніяк не працюємо з софтом, мозком.

Повторю: п'ятирічна дитина в Москві це не окупант, Але через 12 років "прогамування", тобто виховання, їй буде встановлено пропагандою хибне, вірусне програмне забезпечення, підмінено реальність. Її переконають, що Україна напала на росію як проксі НАТО. І ця вчорашня дитина прийде вбивати на чужу територію.

І наостанок давайте подумаємо про таке. В світі є всього два народи, які настільки добре розуміють програмний код росіян. Ми і білоруси. Ми росили на цих мультфільмах, шоу, серіалах і піснях.

Ми маємо унікальну суперсилу в розумінні російського програмного коду. Ми не зможемо повернути в реальність північних корейців, бо не знаємо мову, соціокультурний код та там немає інтернету. Але у випадку з росіянами – ніхто не знає їхні операційні системи краще ніж ми.

140+ мільонів ворога знищити дронами неможливо, дрони лише виграють час. Час для того, щоб ми перевели введення війни на новий рівень, для того, щоб повернули мільйони запрограмованих в рельність, для того, щоб почали захищатися розумно, в домені Когнітивних технологій.

Путін активно експлуатує образ люблячого батька, чоловіка, сина. В ньому мільойн росіян шукають те, чого не знаходять у власній сім'ї і оточенні – любов і захист. Ще й тому найважливіше в спілкуванні з росіянам це не звинувачення, не докори за військові злочини. Адже жодна людина не зможе довго жити в почутті вини, ніхто не любить відчувати себе поганим і винним, це протиприродньо.

Нам потрібно налаштуватися на спілкування з психологічно приниженим підлітком під назвою "Колективна Росія". Дати їм відчуття відчуття любові і прийняття. Відчуття того, що центр сили тут, в українцях. А Путін це просто слабкий, переляканий дід, який посилає їх на смерть. Путін не батько і не лідер, а лише жалюгідний, наляканий симулякр. Він живий тільки поки вони вмирають. Тому справжня сила – це українці, потрібно просто слухати нас та виконувати те, що ми говоримо. І тоді буде добре, спокійно і безпечно.

Марія Берлінська