Інфополе Росії-2025 та його табу
ГО CAT-UA досліджує інформаційне поле Росії, аналізуючи те, про що пишуть у російських соцмережах. Щотижня ми опрацьовуємо 1,5 тисячі дописів на теми, пов'язані з війною, які постять як звичайні користувачі, так і медіа або офіційні пабліки російського режиму. У звіти потрапляють пости в соцмережах, опубліковані з території РФ.
Ось для прикладу діаграма з основними меседжами – ключовим змістом повідомлень – російського інфополя.
4% усіх повідомлень пов'язані з насаджуванням дітям ідеології рашизму. Також помітне збільшення спроб режиму нормалізувати війну через наративи про допомогу окупованим територіям і "ветеранам СВО". Загалом, РФ щороку дедалі більше занурюється у звичні меседжі. Раніше їхня комунікація була більш різноманітною, тепер вони частіше повторюють ті самі твердження.
У серпні-вересні помітний сплеск тези "Захід становить загрозу для РФ". На тлі євроінтеграційних переговорів з Україною та запровадження нових санкцій в РФ відбувалося активне зміщення фокуса уваги з абстрактного "Заходу" на більш конкретного ворога – Європу, зокрема Європейський Союз. Проведення в Москві сурогатного конкурсу "Інтербачення-2025" також супроводжувалося активізацією антиєвропейської риторики, нібито тамтешнє "Євробачення" є майданчиком активного просування "нетрадиційних" цінностей.
Зростання частки основних меседжів помітне і для України: ми теж дедалі більше рухаємося звичною колією в комунікаціях. Ось як, для порівняння, виглядають основні теми інфополя України.
Але навіть під час війни в Україні вирує плюралізм думок – критика влади з 2022 р. по 2025 р. зросла в 4 рази – з 1,7% до 7,4% від усього обсягу постів соцмереж на теми, дотичні до війни, це майже кожен 13-й пост.
Проте у цьому матеріалі аналітики ГО CAT-UA наведуть свої спостереження та роздуми саме щодо російського інфополя в 2025 р.
Радість року: "США не хочуть підтримувати Україну"
Відбувалась радикалізація поглядів російських прихильників війни. Наратив про знищення всіх незгодних українців остаточно витіснив згадки про братній народ.
В медіа говорять про те, що ситуація з цивільною інфраструктурою в Україні через атаки РФ лише погіршуватиметься і надалі.
Після приходу Дональда Трампа у Білий дім основний меседж – світ починає розуміти та підтримувати Росію. І завдяки цій світовій підтримці РФ виграє війну.
Восени 2025 р. меседж про порозуміння зі США в Росії лунав не так сильно, але й тоді вони не позиціонували США як свого ворога. Ворогом лишається Європа. А США перебувають у сірій зоні. В багатьох випадках пропаганда зайняла очікувальну позицію щодо дій Дональда Трампа, не визначаючи, як зазвичай, "він поганий чи добрий". Її меседж: США не хочуть підтримувати Україну надалі, а отже, за такої ситуації Росія виграє війну.
Рекрутинг у стилі "вхід рубль – вихід два"
Відсоток повідомлень щодо рекрутингу у РФ складає 8% від загального масиву. У рік, коли Україна погодилася на ініціативу США та почала обговорювати можливість серйозного компромісу щодо заморозки війни з фактичною окупацією своєї території, – інтенсивність реклами набору до російської армії не зупинялася, а тільки зростала. При цьому регіони РФ масово скорочують доплати при мобілізації.
Відбувалося зміщення акценту в рекламі від звичайного набору, характерного для 2022–2023 років, до цілеспрямованого – на "небойові" посади, які позиціонують як більш спокійний варіант, ніж у "штурма". Такими вакансіями називають посади водіїв, техніків та персоналу тилового забезпечення.
З'явився і ще один формат "лайт" – набір до мобілізаційного резерву за спеціальним контрактом з Міноборони, який обіцяє не відправляти на війну. Він передбачає тренування, збори ("не більше 6 місяців на рік") та виконання локальних завдань, зокрема, у мобільних вогневих групах для ППО в районі проживання зі збереженням робочого місця.
А молодих строковиків, яких, на відміну від України, Росія продовжує призивати, дуже активно переманюють "добровільно-примусово" після закінчення або навіть під час проходження строкової служби підписувати контракти на "СВО".
Булінг Європи
Цього року особливо помітними стали кампанії, які можна трактувати як "прокачування" психологічної готовності населення до війни на інших напрямках, окрім України, зокрема, європейському. Вперше такі спроби з'явилися в минулому, 2024 році.
Під час кампанії з атак дронами офіційна позиція РФ звучала, як "нас там нема" з одночасним "підморгуванням для своїх", що насправді, так, це ми.
Воєнкори розвивали цю єхидну лінію з насмішкою та радістю: "ух, ми такі класні, нас ніхто не може зупинити, Росія показує світові, хто є хто". Схоже на те, що вони применшують потенційного ворога, а також готують населення (або роблять вигляд цього), що в якийсь із моментів треба буде почати збройний конфлікт/війну з Європою.
Офіційна лінія режиму продовжує розвивати ядерну риторику через, зокрема, випробування зброї "Буревісник" та "Посейдон". Але якщо в 2022 році багато хто сприймав погрози серйозно, то зараз у ядерну браваду від Мєдвєдєва, схоже, не вірять ані на Заході, ані в Україні, ані в самій Росії. Проте всі ці "аналоговнетні бурєвєстнікі" все ще викликають емоції у росіян – гордості за свою державу і її потужність, мовляв, її у світі всі страшенно бояться і поважають.
Їхній дім – війна
Не схоже, щоб російське населення готували до примирення. Думки про заморозку звучать точково, бо "якщо ця війна і закінчиться, то будуть наступні". Масова ж кампанія працює на те, щоб залучати людей у війну тим чи іншим чином. Тривають заходи із мілітаризації дітей, з наративом "ми всіх завжди переможемо".
У регіонах зростає безробіття, а тому підписання контракту та великі гроші, навіть попри скорочення підйомних виплат в 2025 р., поки все ще залишаються привабливим "кар'єрним ростом" для найманців.
У 2025 році росіяни трохи більше почали відчувати війну, адже посилилися українські удари відплати, зокрема, по російських НПЗ.
Невдоволення викликає й відключення інтернету. Влада вирішила зупиняти зв'язок під час атак, заявляючи, що українські дрони керуються через вежі телезв'язку.
Вже є один кейс повного відключення мобільного інтернету до "кінця СВО" в Ульяновській області. Інші регіони жаліються, що в них теж місяцями взагалі немає інтернету.
Помітні і перебої з бензином, передусім у Далекосхідному федеральному окрузі.
Для сусідніх з Україною прифронтових округів війна стає нормою. Якщо раніше обстріли Центрального федерального округу (центр у Москві) – це було щось нове і резонансне, то в 2025 році вони стали буденністю. Обговорення ударів переважно залишається в межах самих регіонів.
Досить швидко росіяни звикли до ударів у відповідь з боку України. Пафос щодо "червоних ліній" зник. Це стало нормою, "маємо терпіти, бо ми їм все одно покажемо".
Москвичі, які є однією з найважливіших авдиторій для режиму, на собі війну відчувають недостатньо, натомість стежать за нею як вболівальники. Хоча часом перебої в аеропортах та з інтернетом зачіпали і їх.
Можемо припустити, що прихід війни до більшої кількості росіян скоріше їх втомлює та лякає, ніж мобілізує на боротьбу.
Росіяни втомлюються волонтерити. Багато "сльозливих" волонтерських дописів, чому ніхто не донатить та не допомагає плести сітки тощо. Пропонують навіть гроші чи обід за допомогу армії. Характерною особливістю 2025 р. в цьому контексті є низка викриттів відомих волонтерів у шахрайстві (Р. Альохін, Т. Монтян), що підважує мотивацію пересічних росіян донатити на підтримку армії.
Втомлюють і вибухи, і сирени, але найбільше їх лякає не страх загибелі, травм чи пошкоджень майна, як, приміром, українців, які постійно читають новини про загиблих та руйнування, а побічні ефекти. Такі як закриття аеропортів, адже для росіян це важлива частина логістики через розміри країни. Виснажує і загальне відчуття втрати перспектив майбутнього Росії для тих, хто не задіяний у "двіжусі".
Капсулювання інформаційного поля
В 2025 році відбулось нормативно-правове підсилення цензури – криміналізація "небажаної" інформації.
Були впроваджені обмеження – розширене визначення "екстремізму", штрафи та покарання навіть за пошук "забороненого" контенту, підвищений контроль VPN-платформ. "Обмежені" месенджери – голосові та відеодзвінки в РФ у WhatsApp і Telegram. Натомість просувається державний месенджер MAX. В грудні до блокування додали месенджери FaceTime і Snapchat а також популярний серед дітей та молоді ігровий простір Roblox.
Критична опозиційна інформація, здається, досить обмежено потрапляє в цю інформаційну капсулу, якою зараз є Росія.
Відсоток дописів противників війни з території РФ як був на рівні 3-4% в 2022 році, так і залишився. При цьому не всі вони написані тими, кого можна назвати опозицією. Є багато людей з дуже різними поглядами – від комуністів до націоналістів – які з різних причин незадоволені війною, але загалом підтримують Путіна.
У 2025 році рашизм провів кампанію та посилив тиск на росіян, які були готові до підпільної діяльності проти режиму. Ми фіксуємо збільшення дописів про затримання "диверсантів", "екстремістів" тощо.
Нещодавно відбулося зниження віку кримінальної відповідальності за диверсії до 14 років. Можна припустити, що частина цих затримань – це "вистави" російських спецслужб, але ймовірно є і справжні підпільники, зокрема, ті, що не пишуть у соцмережах жодного антивоєнного контенту, а натомість діють.
Також почалися перші прецеденти та переслідування тих, хто лише шукав в інтернеті "заборонений контент".
Росіян дратує нагромадження дрібниць
Менше стали писати про героїв фронту. На відміну від України, в Росії майже немає медійних лідерів серед військових. Є "одноразові герої", яких починають розкручувати за якийсь подвиг на кшталт "один проти десяти бандерівців". Їх тягають по ефірах, по школах, а потім вони зникають. Хоча є формати і для цих "героїв на мінімалках". Наприклад, такі, як серії графічних новел "Знание. Герои" про різних бійців та їхні подвиги на війні, які поширюються серед дітей у школах.
Нормалізується меморіальна пам'ять про вбитих росіян, хоч загальні цифри і не називають.
Триває увага до ветеранів у тилу, їхні кар'єри в рамках гасла про "нову еліту – ветеранів СВО". Але вже є випадки певної напруги та конфліктності між ветеранами, які "прийшли у владу" і хочуть змін, та старими елітами, які звикли жити по-старому, і чия система навряд чи хоче сильно змінюватися.
Серед людей часом є страх, що з фронту повернуться ті, хто їх раніше кривдив. Адже часто злочинцям пропонують піти на "СВО" замість сідати в тюрму. Гвалтівники та вбивці повернуться вже героями в ті ж громади, де вони чинили злочини, і їхні жертви почувають себе незахищеними. Хоча у 2024 році було більше інформації про злочини ветеранів "СВО", мабуть, тому, що тоді почали масово закінчуватися контракти у мобілізованих з в'язниць у 2023 р.
Зменшилось висвітлення теми боротьби з корупцією в оборонному секторі, порівняно з 2024 роком, коли прийшов новий міністр оборони Бєлоусов і було багато розслідувань.
Загалом росіян дратує скоріше нагромадження дрібних проблем, які накопичує війна. Саме вони прив'язують їх до реальності: не ядерне протистояння, а те, що людина, приміром, не може полетіти в інше місце, не може подзвонити, переказати гроші. Це підточує настрій росіян, хоча це і не дуже помітні теми, проте з накопичувальним ефектом.
Відбилася на росіянах заборона відкриття нових рахунків у Європі, а також заборона на видачу багаторазових шенгенських віз. Приміром, стало складніше проводити платежі через китайські банки, є перебої з криптою. Такі побутові негаразди насправді дуже впливають на моральний стан росіян.
Є ознаки втоми серед волонтерів, мовляв, "скільки можна такої війни?". Критики з Z-спільноти ставлять питання: чому від захисту ЛНДР страждають наші регіони, чому летять ракети на нас, коли Путін обіцяв спокій, чому є санкції, відключення, закриті аеропорти, чому так довго і повільно сунеться фронт, чому на фронті проблеми, де обіцяна жорстка відповідь на перехід через "червоні лінії"?
Табуйовані теми: мʼясні штурми, "звільнення" руїн, відсутність осяжної мети, життя після Путіна
Щодо загиблих на війні, то це висвітлюється так, що великі втрати РФ – це неправда, а якщо навіть і правда, то все одно в українців втрати значно більші. З 2025 року перестали просувати меседж "втрат майже немає", тему просто замовчують.
Замовчуються і випадки насильства в армії. Нічого не говорять про концепт "обнулення" – системних розстрілів як покарання на фронті. Натомість часом можна зустріти повідомлення, що українці добивають своїх поранених. Це тактика віддзеркалення, коли свої "гріхи" росіяни приписують іншим, щоб "замилити" інформацію. Судячи з того, що про "посилання на убій корумпованим режимом" нещодавно говорив і Путін, тема власних великих втрат – помітна і для рашизму.
Ще одна з табуйованих тем – це темпи наступу, адже для росіян з їхнім нацистським апломбом впевненості у своїй вищості над українцями неможливість перемогти навіть після підлого раптового нападу та у подальшій жорстокій війні на виснаження підриває їхню картину світу. Тому захоплення кожного невеличкого міста чи села описується з максимальним пафосом, на кшталт путінських запрошень журналістів у "Покровський котел", про взяття Покровська в РФ рапортують уже майже рік.
Традиційно табуйована тема – якими є реальні досяжні "цілі СВО" на поточному етапі. Ритуально продовжують казати про "демілітаризацію/денацифікацію", але не пояснюють, що криється за цими евфемізмами. Щодо територіальних завоювань: табуйована подальша доля Херсону та Запоріжжя.
Замовчують українські влучання по об'єктах в Росії.
Ще одна тема – це доля перших мобілізованих у вересні-жовтні 2022 р., яким не платили великі бонуси за підписання контракту. Режиму з певними труднощами вдалося погасити медіаприсутність протесту дружин цих мобілізованих, після чого більшість цих "мобіків" добровільно-примусово, під загрозою "відправити в штурма", перевели на контракт. Втім, ця проблема залишається актуальною, з огляду на чисельність мобілізованих та їхніх обурених родичів. Адже ці "мобіки" – не маргінали, яких купили за гроші. Це законослухняні громадяни, які "здуру" пішли за повісткою, їх чекають вдома, вони мають соціальні зв'язки.
Той факт, що РФ "звільняє" руїни замість українських міст з населенням – ще одна табуйована тема. Втім, Z-автори в Telegram цей нюанс регулярно згадують без подальших санкцій. Така ж ситуація з "каліч-полками" (коли в штурм женуть недолікованих поранених) та систематичними "обнуленнями".
Питання на кшталт: що буде з РФ після фюрера Путіна – ще одне табу, традиційне для персоналістських диктатур.
Економічні проблеми наразі не табуюються: про них досить відверто звітує провладний ЦМАКП (пов'язаний з міністром Білоусовим), очільники "Сбєра" та ВТБ, інші відомі спікери. Але є нюанс: економічні проблеми можна констатувати складною науковою мовою, відносно замовчуваними є прості негативні формулювання на кшталт "з другої половини 2026 р. ми не зможемо фінансувати СВО" або "вугільна галузь колапсує, шахтарі масово втрачають роботу", які мають потенціал вірусного поширення.
Плани на Україну традиційні – внутрішні заворушення
У комунікації всередині російського інфополя помітно, що рашизм націлений продовжувати працювати над розділенням українського суспільства. Головна тема з цього приводу в їхніх соцмережах – це те, що Україна не вистоїть і не переживе цю зиму.
Розглядають два сценарії. По-перше, політичний тиск на українську владу, щоб українці були готові до протесту проти влади, аж до збройного виступу, щоб примусити Україну до капітуляції/миру на умовах Росії.
По-друге, мовляв, атаки по енергетиці допоможуть обвалити фронт, і це дозволить захопити більше територій.
Рашисти люблять також описувати, які в нас є скандали, проблеми. Будь-які заяви українських опозиційних політиків росіяни радісно підхоплюють і розносять, зокрема, про скандал "навколо Міндіча". Ще одна улюблена тема – мобілізація жінок в Україні, яка, мовляв, свідчить про слабкість України. Люблять згадувати і про дозвіл на виїзд чоловіків 18-22 років, який, "доб'є українську економіку".
Пропаганда показує і в РФ ролики з "жахами людоловів ТЦК". Це протиставляється "цивілізованій" Росії, де людей мобілізують через контракти та рекрутинг, з повагою. Тому серед звичайних росіян присутній острах, що якщо буде мобілізація в РФ, то всіх будуть "бусифікувати так, як в Україні".
Радіють обстрілам Києва та України, коли столиця та вся країна сидить без світла, для росіян це своєрідний символ перемоги.
Загалом, є багато тем, які нам в Україну закидають росіяни, або які вони розкручують, і це буде лише наростати. Тому українському суспільству потрібно тримати себе "в тонусі" щодо цього впливу і вчасно усвідомлювати: де конструктивна критика для реального розвитку України, а де паразитування (свідоме чи ні) на болючих наративах, які роздмухали росіяни.
Звикання опозиції
Опозиційні росіяни стали інформаційно пасивнішими. Вони більше звертають увагу на свої проблеми та сварки між собою, ніж намагаються порозумітися з українцями у спільній меті зупинки війни та зміни путінського режиму.
Поменшала кількість росіян, які виходять на мітинги, навіть за кордоном. Раніше, наприклад, ФБК постійно проводили якісь протести. Зараз набагато менше намагань закликати росіян висловлювати антивоєнну позицію.
Щодо тем – опозиційні росіяни звертають увагу на те, скільки грошей витрачається на війну замість соціальних питань. Також згадують проблеми російської армії: знущання над людьми на передовій, смерті, незаконну мобілізацію. Є пабліки, які розказують, як уникнути мобілізації або як оформити відстрочку.
Висновки: легалізація війни через перемовини зі США зі збереженням цілей знищення України та "поразки Заходу"
Головним лейтмотивом пропаганди протягом року є просування думки про неминучу військову перемогу Росії та повний крах української державності. Російські війська постійно ведуть "переможний наступ", "звільняють" території та міста. Тоді як українська армія зображується як слабка, деморалізована і неспроможна утримувати фронт.
Паралельно українську владу називають нелегітимною. Улюблений меседж російської пропаганди – що в Україні жахлива корупція, в тому числі в керівництві і в армії. Українських військових регулярно звинувачують у "неймовірних звірствах", у терорі проти мирного населення та тортурах полонених. Удари Сил оборони по Росії чи окупованим територіям представляються як "підлі" та "терористичні".
Європа, особливо Велика Британія, але дедалі більше і ЄС – зображаються як агресивна загроза для РФ, що готується до війни. Внутрішній російський наратив націлений на тотальну мобілізацію та підготовку до майбутніх війн.
Декларується мета повного знищення української енергетики для спричинення блекауту та краху фронту, а також територіальне захоплення до 7 областей України, бо "там живуть російські люди".
Загалом, російська пропаганда максимально намагається створити у росіян відчуття переваги, швидкої перемоги і світового панування. Вони вже "зловили" свої основні "фішки", які добре заходять росіянам, такі як: "потужність російської зброї", "слабкість і розрізненість Заходу", "розвал ЗСУ" тощо, і не експериментують, а по максимуму масштабують усе, що у них успішно сприймається.
Російське інфополе-2025 наскрізь просякнуте ідеями знищення української державності та підготовки до нових війн.
Постає закономірне запитання: як цей войовничий внутрішній наратив узгоджується із зовнішньою риторикою про укладання угод та мирне співіснування?
Над матеріалом працювали аналітики ГО CAT-UA: Марина Фурсенко, Ангеліка Мачула, Артем Захарченко, Євген Лузан, Денис Самигін.
***
Колонка підготовлена в рамках проєкту ГО CAT-UA за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Матеріал представляє позицію авторів і не обов'язково відображає позицію Міжнародного фонду "Відродження".