Між законом і ракетами: що насправді стоїть за дискусією про вибори в Україні

Тема легітимності влади та можливості провести вибори під час війни стала однією з ключових мішеней російської пропаганди. Ворог використовує юридичні нюанси в своїх цілях, тисне психологічно та послідовно навʼязує ідею "нелегітимності" української влади.

Однак це питання лунає не лише з боку кремлівської пропаганди. Нещодавно президент США Дональд Трамп заявив, що Україна втратила статус демократії через тривалу відсутність виборів. Крім того, нібито тема війни використовується як привід не проводити голосування.

У відповідь Володимир Зеленський сказав, що провів зустріч із парламентарями й очікує пропозиції від них щодо законодавчих змін, які дозволили б організувати вибори в умовах воєнного стану. Та більше звернувся до США з проханням забезпечити безпеку виборчого процесу, що дало б змогу провести вибори впродовж 60–90 днів.

Загалом тема виборів нагадує вулкан, який час від часу з гуркотом прокидається, та знову затихає.

Втім, якщо відкинути політичні заяви та звернутися до мови закону, історії та безпекових реалій — ситуація виглядає набагато складнішою, ніж просто питання політичної волі.

Мовою закону

Конституція прямо не забороняє проведення виборів під час дії воєнного стану, тобто фрази "вибори заборонені" у ній немає. Заборона випливає з сукупності її норм та норм деяких спеціальних законів.

Наприклад, стаття 64 Конституції визначає, які права можуть бути обмежені під час воєнного стану, а які ні. Так от, право обирати і бути обраним (передбачене статтею 38 Конституції) не входить до переліку "захищених" прав (тих, що не можуть бути обмежені). А отже, під час воєнного стану держава має конституційне право призупинити виборчий процес.

Є стаття 108 Конституції, яка передбачає: "Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України". Це означає, що навіть якщо п'ятирічний термін сплив, повноваження не зникають автоматично вони зберігаються до інавгурації наступника.

Конституція задає рамки, а деталі регулюються профільним законом. Саме на нього посилаються, коли кажуть про пряму законодавчу заборону, і саме він ставить остаточну крапку в питанні неможливості проведення всіх видів виборів. Зокрема стаття 19 Закону "Про правовий режим воєнного стану" прямо передбачає що під час дії воєнного стану не проводяться вибори президента, вибори народних депутатів України та місцеві вибори.

Законодавчі зміни, анонсовані президентом

Ми згадували, що президент очікує пропозиції від депутатів, однак не варто чекати швидких, революційних змін. Зміна виборчого законодавства — це колосальний пласт роботи.

Адже просто скасувати заборону в законі про воєнний стан точно недостатньо. Чинний Виборчий кодекс писався для мирного життя і технічно не працює в нинішніх реаліях.

Більше того, процедура внесення змін до Конституції України складна і тривала, вимагає ініціативи (Президента або 1/3 депутатів), розгляду у Верховній Раді із висновком Конституційного Суду, та для найважливіших положень (вибори сюди відносяться) — голосування не менше 300 депутатів, а потім підтвердження на Всеукраїнському референдумі.

Навіть якщо уявити, що Верховна Рада завтра змінить закон (а Конституцію змінювати під час війни заборонено статтею 157), проведення виборів розіб'ється об реальність.

Чому вибори неможливі

По-перше, нині закон вимагає голосування на стаціонарних дільницях. Уявити військових, які масово покидають позиції та їдуть у тил ставити галочки — абсурд. Доведеться повертати спеціальні пересувні скриньки або створювати тимчасові дільниці безпосередньо в місцях дислокації. Це своєю чергою створює ризик для таємниці голосування та й для життя в цілому.

По-друге, за кордоном перебуває приблизно 6 мільйонів українців. Чинна система дозволяє голосувати лише в консульствах, які фізично здатні пропустити кілька десятків тисяч людей. Технічно віддати свій голос буде важко.

Під час спілкування з журналістами у Брюсселі, президент розповів, що підтримує онлайн-голосування. Та додав, що це можливо зробити через застосунок "Дія". Але таке волевиявлення можливе лише для українців за кордоном.

Ідея інтернет-голосування звучить сучасно, але для політики вона провальна. Кібербезпека та таємниця голосування — речі, які наразі неможливо поєднати в смартфоні під час війни з Росією. "Дія" справедливо є одним з найкращих сервісів у світі, але це не виборча дільниця. Іноді навіть не потрібно хакерських атак. Показовий випадок, коли українці самі "поклали" систему під час голосування на національному відборі "Євробачення".

Ще хочеться згадати про Державний реєстр виборців, який був закритий у 2022 році з міркувань безпеки. За цей час відбулася величезна внутрішня міграція. Щоб провести вибори, потрібен новий закон про швидку актуалізацію даних: де зараз фізично перебувають виборці і до яких округів вони приписані.

Безпековий фактор

Навіть якщо Рада ухвалить ці зміни, залишається головна перепона — забезпечення безпеки на виборах. Держава фізично не може гарантувати безпеку на дільницях під час ракетних обстрілів. Теоретично, навіть зліт російського МІГа може паралізувати роботу виборчих дільниць по всій Україні.

Повернімось до Конституції, стаття 3 якої проголошує життя і безпеку людини найвищою соціальною цінністю. Власне рішення про проведення голосування в умовах гарячої фази війни може бути оскаржене в Конституційному суді як таке, що свідомо наражає громадян на смертельну небезпеку.

Кому вигідні вибори сьогодні

Всередині українського політикуму склалася парадоксальна ситуація. Публічно всі парламентські фракції підписали меморандум у рамках "Діалогів Жана Моне", домовившись не проводити вибори раніше, ніж через 6 місяців після скасування воєнного стану.

Однак непублічно політичні штаби перебувають на "низькому старті".

Тема "нелегітимності української влади" в Україні не спрацювала через правову свідомість громадян і розуміння реалій війни. Однак на міжнародній арені цей наратив залишається токсичним фоном, який Україні доводиться постійно спростовувати.

Загалом вибори під час війни можуть бути вигідні тим, хто хоче зафіксувати поточний результат, поки рейтинги не впали ще більше, або тим, хто зараз перебуває повністю поза системою.

Це колишні політики, політтехнологи або ж блогери, які здобули популярність під час війни, але не мають мандатів. Для них вибори — єдиний шанс потрапити у владу. Однак часто у них немає партійних структур чи грошей для кампанії. Наприклад, Олексій Арестович, який активно просуває наратив про необхідність виборів, залишаючись за кордоном.

Що буде після війни?

Очевидно, що навіть післявоєнні вибори не зможуть відбутися за старими правилами. Реформування виборчої системи критично необхідне.

Щодо термінів проведення — найбільш реалістичний сценарій: виборчий процес розпочнеться не раніше ніж через пів року після завершення війни. Ймовірно, це будуть подвійні вибори (президент і парламент) заради економії ресурсів.

А нинішня пауза в демократії — це вимушений крок, непростий компроміс задля того, щоб було де ці вибори проводити в майбутньому.

Ірина Корженкова