Кінець романтики союзів: Україна у світі прагматичної безпеки

Україна перебуває у війні, де вирішальним є не лише фронт. Результат цієї війни залежить від рішень, ресурсів і здатності держави діяти без ілюзій. У такій реальності гарантії стають умовними, підтримка – вибірковою, а союзники дедалі частіше оцінюють не слова, а спроможності. Ці зміни більше не є неформальними. Вони зафіксовані в офіційних стратегічних документах провідних держав.

У листопаді 2025 року Сполучені Штати оприлюднили нову National Security Strategy (NSS). Це не декларація цінностей, а формалізація прагматичного підходу до безпеки та союзів.

NSS-2025 закріплює логіку американської політики: без автоматичних зобов'язань, без ідеологічних авансів, із чітким фокусом на власну безпеку, економічну стійкість і прямий національний інтерес.

Для України це означає просту, хоч і незручну реальність: розраховувати насамперед доведеться на себе. Не тому, що світ відвертається, а тому, що лише власна сила визначає, чи сприйматимуть нас як партнера, чи як проблему, яку намагаються "врегулювати". Це вимагає холодного погляду на міжнародне середовище й чесної відповіді на запитання, де саме Україна може бути сильною і незамінною.

Ключове питання сьогодні не в тому, хто і скільки нам допоможе, а в тому, який внесок ми самі здатні запропонувати.

Військові технології, оборонна промисловість, досвід сучасної війни — саме тут формується нова мова партнерства, яку розуміє Вашингтон і яка визначає місце держав у глобальній грі.

У цьому сенсі NSS-2025 – не фоновий документ і не дипломатичний жест. Це рамка, в якій ухвалюватимуться рішення щодо союзів, ресурсів і пріоритетів, і яку Україні доведеться враховувати незалежно від власних очікувань.

"America First": кінець глобальних амбіцій

На першій сторінці NSS-2025 формулюється головна ідея: американська стратегія має бути чіткою, конкретною і спрямованою на захист пріоритетних інтересів, а не на безкінечне втручання у всі куточки світу.

У тексті зазначається, що США "помилялися", беручи на себе надмірні глобальні зобов'язання, які не мали "безпосереднього зв'язку з національними інтересами США". Тому адміністрація підкреслює, що "наша стратегія — це захист нашого народу, нашої території, нашої економіки та наших способів життя".

Це означає, що традиційна роль США як "світового поліцейського" змінюється: американська допомога чи втручання стають умовними, і Вашингтон не братиме на себе зобов'язань, які не відповідають їхнім національним інтересам.

Жорсткі вимоги до союзників: нові правила гри

Хоча в NSS-2025 затверджується підтримка колективної безпеки та альянсів (наприклад, НАТО), вона чітко пов'язана із зростанням внеску самих союзників у власну оборону. США очікують від союзників істотного збільшення оборонних видатків та більшої самостійності (зокрема, до 5% ВВП).

Це нова логіка: підтримка не є автоматичною чи безумовною, вона пов'язана з реальним внеском партнерів у колективну безпеку. Такий підхід красномовно говорить про перехід від "гаранта" до "партнера, що вимагає взаємності".

Для України це означає, що не можна розраховувати на американське плече; Києву важливо не лише просити допомоги, а демонструвати реальні здатності та вклад у спільну оборону.

Пріоритет — економіка, не ідеологія

NSS-2025 робить акцент на економічну та технологічну силу як невід'ємну складову національної безпеки. У документі зазначено, що міцна економіка, потужна промисловість і технологічні лідерства — це те, що робить Америку реально безпечною, а не лише військова міць.

Стратегія проголошує, що США повинні зменшити залежність від іноземних виробництв, зміцнити власні ланцюжки постачань і технологічну автономність. Це важливо для формування нової моделі безпеки — не "експортування демократії", а економічної і технологічної максимальної незалежності.

У такій логіці зовнішня допомога — включно з військовою — розглядається через призму стратегічних інтересів, контрактів та взаємних вигод, що змінює підходи до співпраці з іншими країнами, серед них і Україна.

Україна вже не "ключовий клієнт", а "актор стабільності"

У самому тексті NSS-2025 немає публічної декларації про те, що перемога України у війні є стратегічною метою США. Документ зосереджується на широких географічних інтересах (зокрема на Європі як безпековому регіоні), але не визначає конкретні цілі у конкретних конфліктах.

Аналітичні оцінки вказують: у стратегії — новий фокус на "стратегічну стабільність", який передбачає швидке завершення існуючих конфліктів, щоб мінімізувати ризики для безпеки Європи та самих США.

Це дає час і простір Україні для переосмислення ролі в безпековому порядку:

• Україна може стати партнером із технологічної та оборонної співпраці, у тому числі щодо дешевих, ефективних систем (дрони, ППО, ISR та інновації), що відповідають новим вимогам безпеки.
• Важливо бути суб'єктом, а не об'єктом, пропонуючи конкретні рішення співпраці зі США та НАТО, не лише потребуючи підтримки.

NSS-2025 фіксує реальність, у якій більше не існує автоматичних ролей і безумовних гарантій. Сполучені Штати залишаються сильним союзником, але діють у межах власних інтересів, без готовності нескінченно компенсувати слабкість інших. Для України це не сигнал відступу Заходу, а чітка межа відповідальності: що саме ми беремо на себе і за що готові відповідати.

У цій війні дедалі важливішими стають не лише лінії фронту, а рішення, бюджети та стратегічні рамки, в яких ці фронти існують. Виграє не той, хто оперує ціннісними формулами, а той, хто пропонує практичні механізми взаємодії.

Сильна армія, оборонна промисловість і військові технології стають інструментом зовнішньої політики, а не лише елементом оборони.

Україна стоїть перед вибором: залишатися країною, щодо якої ухвалюють рішення, або стати стороною, яка ці рішення формує. Це означає перейти від логіки очікувань до логіки пропозицій: чітких, прагматичних і взаємовигідних.

Американська стратегія безпеки 2025 року не дає готових відповідей для України, але чітко окреслює рамку, в якій ці відповіді доведеться шукати. У цій рамці немає місця страху чи самообману. Лише холодний розрахунок і розуміння власної ваги.

Світ входить у фазу, де війни ведуться не лише силою зброї, а й силою рішень. І якщо Україна хоче втримати і посилити своє місце в цій системі, їй доведеться навчитися діяти на цьому рівні. Не деклараціями, а партнерствами, побудованими у власних інтересах.

Влад Соболевський, президент Snake Island Institute, колишній заступник командира 3 ОШБ Збройних сил України