"Я буду землю гризти зубами". Історія Ніка — воїна, який змінив костюм на зброю
Його звати Микола, але на фронті всі кличуть його коротко — Нік. Капітану 39 років. Він мобілізувався у 2022-му. До війни він був судовим розпорядником в апеляційному суді — щодня у випрасуваному костюмі, білосніжній сорочці й начищених туфлях. Зовсім інше життя.
"Працював у костюмчику… Але коли ворог так нахабно зазіхнув на мою землю, я зрозумів, що в душі я — воїн", — згадує чоловік. 24 лютого його містом прокотилась війна. Разом з усіма Нік рушив до ТЦК. Після навчання його направили до Одеси — у зенітно-ракетні війська.
Від білого комірця — до сучасних систем ППО
Микола родом із Кропивницького, а на Одещині служив заступником командира роти з психологічної підтримки персоналу.У 2023-му його дивізіон отримав один із найпотужніших ЗРК світу — сучасна система ППО.
Хлопці перед тим тренувалися в Нідерландах. І повернувшись, стали вчитись разом: "Я просто ходив і все випитував. На полях вони мене вчили розгортати установку. Те, що вони опанували за кордоном — я вчив на землі, в пилюці, в дощі".
2025 рік. Новий етап і новий фронт
У червні 2025-го Нік переходить до Зведеної стрілецької бригади — вже як командир роти з психологічної підтримки. Каже, що тепер його роль — бути і батьком, і мамкою для бійців.
"Підтримую хлопців, вирішую їхні питання, стараюсь, щоб вони посміхались. Там попереду — ворог. Позаду — наші домівки. І крім нас ніхто їх не захистить".
На північних кордонах Сумщини капітан Нік провів тиждень на бойових позиціях. Тиждень вогню, бруду, постійних укриттів і боротьби за кожну хвилину життя.
"Ми могли за день до тридцяти разів ховатись від FPV"
Ситуація — складна. Постійні обстріли, зграї ворожих FPV-дронів, робота "Градів". А земля — як камінь: мокра, важка, липка.
"Ми копали позицію, а вона не копається. Земля сира, мокра. За день раз 30 спускалися ховатися від дронів".
Водночас безперервно працюють оператори українських дронів — "очі піхоти". А в небі над Сумщиною — справжні рої російських FPV.
"Вночі взагалі нереально вийти. Вони ж бачать по інфрачервоному. Просто нереально. В туалет не можна вийти".
"Ждуни", туман і боротьба за невидимість
Окрема проблема — "дрони-ждуни". Вони зависають у повітрі групами, один страхує іншого. І Нік із хлопцями їх знешкоджує, коли може.
Рятує погода: "Добре, коли туман, мрячка. Камера їм погано бачить — це нам на руку. А от сонце — це біда".
Але найбільша складність — не видати себе.Не можна просто вистрелити в дрон — позиція згорить. Ворог тільки цього й чекає.
"Ми вгризаємось у кожен метр нашої землі"
Зараз у них оборона. Хлопці копають, зариваються в землю, тримають кожен сантиметр.У кожного — своя робота, свій фронт.
А у Ніка — ще й своє джерело сили.
"Мене мотивує Україна. Я народжений тут. Я гордий зватися українцем. Я буду землю гризти зубами, буду нищити ворога голими руками, якщо не буде зброї. Зроблю все, щоб Україна була ціла".
З Сумщини, Надія Балагурак – офіцер Повітряних Сил ЗСУ