Проблема мобілізації в Україні: збройні сили та суспільство в умовах повномасштабної війни

Автори: Якоб Хеденског та Андреас Умланд

24 лютого 2022 року, в день повномасштабного вторгнення Росії в Україну, президент України Володимир Зеленський підписав указ про запровадження в країні воєнного стану.

У перші місяці повномасштабної війни українська армія та сили територіальної оборони швидко зростали за рахунок припливу високомотивованих добровольців і резервістів.

Проте протягом 2023-го, особливо після невдалого контрнаступу влітку того ж року, скорочення чисельності новобранців у Збройних силах України ставало дедалі серйознішою проблемою. До кінця року українські офіційні особи почали публічно визнавати нестачу людських ресурсів.

19 грудня 2023 року Зеленський заявив журналістам, що українські військові визначили необхідність мобілізації додаткових 450–500 тисяч військовослужбовців. Це виявилося складним завданням.

Мобілізація, як і раніше, вкрай необхідна, щоб компенсовувати втрати, проводити ротацію виснажених військ і створювати достатні резерви для відбиття російських наступів.

Однак мобілізація стає все більш непопулярною і є економічним тягарем для країни з ВВП, що скорочується.

Закон про мобілізацію 2024 року

Перший проєкт нового закону про мобілізацію було представлено у Верховній Раді 25 грудня 2023 року. Політики та громадськість одразу ж розкритикували його за обмеження прав призовників і збільшення корупційних ризиків.

Новий законопроєкт (№ 10449) було опубліковано 30 січня 2024 року. Незважаючи на те, що було подано понад 4 тисячі поправок, 11 квітня його швидко схвалив парламент, а президент підписав 5 днів по тому.

Закон № 3633-IX, що набрав чинності 18 травня 2024 року, став реформою військової служби, мобілізації та реєстрації. Він спрощує процеси, забезпечує більш прозорі процедури та встановлює чіткі керівні принципи для громадян та органів влади щодо призову на військову службу та військових обов'язків.

Основні положення закону такі:

Військова реєстрація

• Усі чоловіки, які підлягали військовій службі (призовники та резервісти віком від 18 до 60 років), повинні були оновити свої особисті дані у військовому реєстрі – у ТЦК, ЦНАП або через електронний кабінет "Reserv+" – протягом 60 днів з моменту набуття чинності законом.
• Зареєстровані громадяни повинні завжди мати при собі документи про військову реєстрацію та пред'являти їх на вимогу влади чи поліції.
• Закон допускає добровільну, а не обов'язкову реєстрацію за допомогою електронних засобів та скасовує такі заходи, як обмеження пересування порушників або вилучення коштів.

Відстрочка від призову та примусовий призов:

• Усі студенти, які навчаються на денній формі, мають право на відстрочку, якщо вони здобувають вищу освіту.
• Введено суворіші покарання, зокрема штрафи, для осіб, які не дотримуються правил військової реєстрації.
• Деякі особи з кримінальним минулим (за винятком тих, хто вчинив тяжкі злочини) можуть бути мобілізовані на військову службу, що в деяких випадках призводить до припинення судового розгляду щодо них.

Додаткові новини:

• "Оберіг", єдиний електронний реєстр призовників, осіб, що підлягають військовій службі, та резервістів, а також цифрова система військових посвідчень були введені, щоб модернізувати та оптимізувати ведення обліку та комунікацію.
• Українці, які перебувають за кордоном понад 3 місяці, зобов'язані оновлювати свої дані в реєстрі; інакше їхній запис буде видалено.
• Гарантована щорічна основна відпустка, грошова компенсація та інші пільги були введені як стимули для чоловіків, які надходять на військову службу.

Основні проблеми мобілізації

Хоча новий закон покращив процес, головно за рахунок впровадження оптимізованої цифрової системи військової реєстрації та призову, Україна, як і раніше, стикається з багатьма серйозними проблемами.

Інтенсивні публічні дебати в Україні пов'язують нестачу особового складу ЗСУ з корупцією, втомою суспільства, неефективністю інститутів, радянською спадщиною та негативним впливом російської пропаганди.

Всі ці проблеми разом підривають здатність України підтримувати чисельність військ. А також зберігати сильну лінію оборони на передовій, тоді як РФ продовжує наступати.

Нестача особового складу

Питання недостатньої чисельності військ у ЗСУ загострилося на початок 2026 року. Наразі це основна проблема в контексті спроможності України захищатися від Росії.

Українські передові підрозділи часто діють у ситуації, коли їхня чисельність становить приблизно 30% від запланованої. Деякі бригади відчувають брак піхоти і втрачають здатність адекватно укомплектовувати лінії оборони.

На початку 2025 року Україні потрібні майже 300 тисяч нових рекрутів, щоб поповнити підрозділи та відновити бойову міць. Але відтоді вдалося набрати лише зо 200 тисяч людей. А цього недостатньо, щоб компенсувати втрати від бойових дій і дезертирства.

Тим часом щомісячний набір становить від 17 до 24 тисяч осіб, тоді як РФ набирає приблизно 30 тисяч осіб на місяць.

Президент Зеленський заявив, що українські війська на ключових ділянках фронту, таких як Покровськ у Донецькій області, поступаються російським військам у чисельності у 8 разів. Це ілюструє загальний дисбаланс, викликаний нестачею військ.

Таким чином, оскільки здатність України захищати дуже довгу лінію фронту обмежена через брак новобранців, існує ризик подальших територіальних втрат.

Як і Росія, Україна почала дозволяти засудженим обмінювати ув'язнення на службу на передовій.

Станом на початок липня 2025 року понад 9400 засуджених, які виявили бажання бути мобілізованими, було звільнено з пенітенціарних установ. Ще 1500 засуджених чекали на схвалення на службу в армії замість тюремного ув'язнення.

Останні два роки в Україні зріс рівень дезертирства. Згідно зі звітами, десятки тисяч людей самовільно залишили свої посади.

Такий стан справ відображає не лише страх стати жертвою бойових дій, а й втому суспільства, зниження морального духу та недовіру до командирів, оскільки деякі дезертири залишають свої підрозділи, щоб приєднатися до інших.

2024 року 51 тисяча солдатів залишили свої підрозділи без дозволу. Це більш ніж удвічі більше, ніж у попередньому році.

Корупція та інституційна слабкість

Різні корупційні схеми підривають військові зусилля України, дозволяючи ухилятися від призову в обмін на хабарі, витрачаючи кошти, виділені на оборону, та послаблюючи загальну боєздатність і розподіл ресурсів.

Наприклад, видача корумпованими військовими та цивільними медичними працівниками підроблених медичних довідок, які звільняють придатних для служби чоловіків від призову. Це підриває процес оцінки придатності до служби.

Інші приклади включають організовану "контрабанду" з України чоловіків, які підлягають призову, використовуючи підроблені документи, такі як медичні діагнози та права водія для конвоїв гуманітарної допомоги, щоб незаконно перетнути кордон на офіційних контрольно-пропускних пунктах. Лише 2024 року понад 120 чиновників запідозрили в участі в подібних схемах.

Обурення суспільства

Мобілізація дедалі більше підриває соціальну згуртованість України.

Хоча на початку війни українське суспільство продемонструвало безпрецедентну солідарність, тривалий конфлікт, економічні труднощі та суперечливе ставлення до мобілізації негативно впливають на національну єдність.

Проблеми, пов'язані з мобілізацією, зокрема процес набору, який багатьма сприймається як несправедливий, і відсутність прозорих правил ротації призвели до наростання почуття несправедливості.

Напруженість, пов'язана з внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення, відмінності в досвіді українців за кордоном та в Україні, політичні розбіжності – всі ці фактори також посилюють соціальну втому й емоційне виснаження.

Мобілізація, яка має вирішальне значення для оборони та стійкості України, водночас посилює внутрішню поляризацію в країні. Зберігається гостра потреба в тому, щоб вона здійснювалася, виходячи з принципів прозорості та ефективності.

Недоліки бойової підготовки та керівництва частин

Ще одна проблема в процесі мобілізації в Україні – це недостатнє навчання та недовіра до командирів.

Багато щойномобілізованих солдатів не мають достатньої підготовки і потребують кількох тижнів, щоб навчитися основних військових навичок.

Недостатня підготовка робить солдатів уразливими на передовій та призводить до того, що кількість жертв росте.

Крім того, бойовий дух та ефективність військовослужбовців підривають проблеми з якістю командування. Йдеться про неадекватне керівництво деяких частин і нестачу внутрішньої координації в нещодавно сформованих бригадах.

Оскільки довіра до командирів має вирішальне значення, її відсутність призводить до того, що солдати залишають слабші підрозділи на користь тих, керівництво яких вважають якіснішим.

Все це впливає на мотивацію та впевненість військ і може сприяти оперативним невдачам і втратам на полі бою.

Демографічні та економічні обмеження

Демографічні та економічні обмеження створюють складну ситуацію для українського уряду. Доводиться знаходити компроміс між тим, щоб підтримувати збройні сили та забезпечувати достатню економічну стабільність, щоб підтримувати військові дії та цивільну економіку на ефективному рівні.

За останні десятиліття демографічна ситуація в Україні погіршала. З країни з помірним рівнем народжуваності вона перетворилася на країну з населенням, що швидко старіє, і все меншою кількістю молодих людей.

Протягом більшої частини 1980-х років загальний коефіцієнт народжуваності (ЗКН) в Україні становив 2 дитини та більше на 1 жінку. Однак до 2001 року загальний коефіцієнт народжуваності знизився до 1,1.

У 1990-х і на початку 2000-х економічна криза, що йшла слідом за розпадом Радянського Союзу, призвела до того, що народжуваність знизилася, а ось еміграція посилилась. Населення України скоротилося з пікового значення понад 50 мільйонів осіб на початку 1990-х років до приблизно 37 мільйонів у 2024 році.

Це означає, що вікові кластери, які були б найбільш актуальними для мобілізації сьогодні та найближчим часом, тобто покоління 20–35-річних, є відносно нечисленними.

Крім того, саме ці вікові групи громадян перебувають у фазі створення сім'ї, яка формує майбутні покоління. Таким чином, їхня мобілізація має серйозні негативні довгострокові наслідки для демографії України.

Скорочення населення прискорилося з початком повномасштабного вторгнення РФ.

Наприклад, 2024 року в Україні було зареєстровано 495 090 смертей, що майже в 3 рази перевищує кількість народжених того ж року. Народжуваність 2024 року скоротилася на 35,5 % порівняно з 2021 роком.

Україна стикається із серйозним браком робочої сили через мобілізацію, що ускладнює підприємствам набір та утримання працівників. Ця нестача зачіпає як кваліфіковану, так і некваліфіковану робочу силу, створює конфлікти між військовими потребами й економічними інтересами, а також підриває діяльність підприємств та економічне зростання.

Старіння військовослужбовців і скорочення кількості добровольців посилюють цю проблему.

Хоча з початку повномасштабної війни в 2022 році зарплати та премії військовослужбовців були збільшені кілька разів, вони, як і раніше, залишаються нижчими від середніх західних зарплат і нижчими від поточних російських премій.

2025 року мінімальне базове грошове забезпечення для особового складу ЗСУ становило 20 130 гривень, або приблизно 400 євро.

Крім того, існують надбавки для солдатів, які підписують контракт, отримали поранення, потрапили в полон або мають вчений ступінь, почесні та спортивні звання або інші особисті досягнення.

Також відіграють роль регіон дислокації, тип підрозділу, стаж служби та ймовірність участі в бойових завданнях.

Середня загальна місячна зарплата військовослужбовців на передовій у 2025 році складала приблизно 100 тисяч гривень, або орієнтовно 2 тисячі євро.

Фінансування мобілізації та військових дій паралельно з ремонтом і відновленням зруйнованої інфраструктури створюють серйозне навантаження на державний бюджет та апарат України. Зростають витрати на навчання, оснащення й утримання солдатів.

Система економічного відстрочення, за якої виплати компаній можуть звільнити певних працівників від військової служби, є дорогою порівняно із середніми зарплатами, але мало що змінює в загальній бюджетній ситуації.

Український уряд намагається знайти баланс між військовими потребами та економічною стійкістю. Це призводить до великого дефіциту бюджету та спонукає підвищувати податки і скорочувати соціальні витрати.

Негативний вплив російської пропаганди

Російська пропаганда націлена на підрив духу та єдності України. Вона перешкоджає мобілізаційним зусиллям України, активно застосовуючи широку дезінформацію та психологічні операції.

Йдеться про поширення хибних наративів. Подібні методи спрямовані на те, щоб дискредитувати військове та політичне керівництво України та створити атмосферу недовіри між військовими та цивільним населенням. А також посилити внутрішню регіональну та соціальну напругу, наприклад, перебільшуючи дискримінацію під час мобілізації.

Російська пропаганда використовує соціальні мережі для того, щоб поширювати реальні та сфабриковані матеріали, що показують, поміж іншим, імовірні катування, знущання та зловживання в українській армії. Мета таких дій – залякати потенційних призовників і цивільне населення.

Одна з історій, поширених російською пропагандою, стверджувала, що Верховний суд України виніс ухвалу, яка дозволяє громадянам стріляти в співробітників ТЦК.

Пропаганда також використовує наратив про те, що мобілізують лише бідних українців, а багаті – ухиляються від служби. Таким чином РФ заохочує конфлікт між цивільним населенням і військовими та намагається відбити у людей бажання вступати на військову службу.

Ворожа пропаганда орієнтована на українців як усередині країни, так і за кордоном. Вона стверджує, що Європа відмовляється приймати українських біженців і зображує Україну корумпованою, неефективною країною та маріонеткою західних держав.

Всі перераховані вище заходи, які застосовує противник, є частиною ширшої російської стратегії. Мета її – послабити рішучість українського суспільства та його довіру до керівництва своєї країни та збройних сил, щоб уповільнити мобілізацію та знизити загальну обороноздатність України.

Шлях уперед

Український уряд, національна та міжнародна експертна спільнота, а також громадянське суспільство обговорюють, як вирішити проблеми кадрового забезпечення ЗСУ.

Пропоновані зміни в основному спрямовані на підвищення привабливості військової служби. Лунають такі ідеї:

• збільшити фінансові стимули для служби на передовій,
• покращити якість навчання та військового командування,
• активізувати боротьбу з корупцією та неефективним управлінням,
• ширше використовувати автоматично керовані апарати для штурмових операцій,
• збільшити ротації та подовжити відпустки для солдатів.

Також тривають дискусії про те, щоб військовий обов'язок був гендерно-нейтральним, а набір іноземних найманців вівся інтенсивніше.

У 2025 році Україна провела різні реформи: запровадила строкові контракти, дозволила чоловікам віком від 18 до 22 років залишати Україну, незважаючи на воєнний стан, а також почала впроваджувати нову програму базової військової підготовки (БЗВП) для молодих людей віком від 18 до 25 років.

Ще одна реформа призвела до переходу до корпусної структури командування з метою покращити оперативну ефективність.

Уряд України збільшив цільові показники призову. Максимальний вік призовників підвищили і скоротили кількість звільнень від призову. Одночасно влада посилила заходи щодо боротьби з ухиленням від призову за рахунок суворіших покарань і введення цифрового реєстру.

У листопаді 2025 року міністр оборони Денис Шмигаль оголосив про подальший перегляд контрактів української армії із солдатами. Нові контракти встановлять обмеження на тривалість служби від 1 до 5 років, збільшать базову щомісячну допомогу (50–60 тисяч гривень), а також підписні бонуси та бойові виплати та дозволять новобранцям обирати бригаду та посаду.

Одним із найважливіших нюансів закону про мобілізацію 2024 року є те, що він не містить чіткого опису процедури демобілізації солдатів, що нині служать.

В останню мить Генштаб ЗСУ та Міністерство оборони запросили виключити положення про демобілізацію з основного закону про мобілізацію. Вони побоювалися, що це призведе до втрати досвідчених солдатів і послабить обороноздатність країни.

Нині після мобілізації людина має служити до остаточного завершення війни. Цей невизначений обов'язок є одним із найбільш психологічно складних аспектів військової служби.

Висновки та рекомендації з питань політики

Відтоді як у лютому 2022 року РФ пішла на повномасштабне вторгнення, Україна несподівано добре справляється, захищаючи і себе, і європейський порядок безпеки. При цьому вона не може похизуватися прямою підтримкою у вигляді військової інтервенції з боку союзної держави.

І це подвиг, який мало хто з інших європейських держав зміг би здійснити.

Ба більше, Україна робить це здебільшого зберігши відносно відкритий і плюралістичний політичний порядок. У країні, як і раніше, існує активна опозиція, а також незалежне громадянське суспільство. Крім того, Україна стабільно тримає курс на інтеграцію до Європейського Союзу.

Однак до кінця 2025-го року в Україні назріла низка гострих проблем, пов'язаних із військовою службою, що створює загрози як ззовні, так і зсередини.

Рік тому заступник командира 3-ої ОШБр, підполковник Максим Жорін підкреслював :

"В такій великій війні, коли важливе залучення всього населення, воювати не мають лише вмотивовані добровольці й ті, хто не зміг купити бронь. Воювати мають представники всіх категорій суспільства. В тому числі діти політиків, чиновників, блогери та активісти, представники шоу-бізнесу".

Подібні висловлювання демонструють, що питання мобілізації та військової служби стало серйозним викликом для оборони України, що підриває її стійкість.

Зростає розрив між тими, хто служить і не знає, коли його буде демобілізовано, і тими, хто зміг ухилитися від мобілізації. Ця несправедливість деморалізує та створює проблеми для соціально-політичної згуртованості.

Офіційний Київ має створити надійніші та передбачуваніші умови для своїх солдатів і продемонструвати, що робить все, на що спроможний, щоб забезпечити максимально можливу чисельність особового складу.

Мобілізовані солдати повинні відчувати, що про них піклуються і що уряд намагається мінімізувати їхні ризики бути вбитими або пораненими.

Невирішене питання мобілізації ставить під загрозу й підтримку України серед міжнародних партнерів.

У минулому деякі американські аналітики стверджували, що Україна отримала потрібну зброю від своїх західних партнерів, і тепер вона має забезпечити відповідну комплектацію для її ефективного використання.

У такий спосіб військова мобілізація стала для України ще й питанням зовнішньої довіри.

Ми не даємо ззовні конкретні рекомендації українському уряду та відповідним організаціям про те, як вирішувати різні проблеми, викладені вище та в інших місцях. Існує безліч ідей і ведеться інтенсивна внутрішня дискусія щодо того, як можна поліпшити ситуацію.

Ми лише повторюємо ідеї, раніше висловлені багатьма коментаторами, про те, що український уряд та парламент мають прагнути:

• (a) створити привабливіші умови для проходження військової служби;
• (b) вирішити проблему демобілізації відповідно до прозорих правил;
• (c) рішуче боротися з такими проблемами, як корупція та некомпетентне командування;
• (d) невпинно працювати над збереженням довіри громадськості, соціальної згуртованості та національної єдності.

Велика кількість міжнародних урядових і неурядових партнерів українського народу готова підтримати його в боротьбі за виживання.

Ці іноземні друзі могли б допомогти у вирішенні зростаючої проблеми ЗСУ з кадрами в такі способи:

1. Надати Україні фінансову підтримку, щоб її солдати отримували належну підготовку, привабливу зарплатню та чудове спорядження.
2. Підтримати українську державу, надавши їй якомога сучасніше озброєння, яке допоможе скоротити втрати українських солдатів на передовій.
3. Підтримати ЗСУ далекобійною артилерією, ракетами та безпілотниками, а також винищувачами, що дозволить вести бойові дії з меншим ризиком для солдатів.
4. Підтримати оборону заходу та центру України за допомогою створення зон повітряного захисту ("SkyShield"), які дозволять Києву перекинути війська з тилу на фронт.
5. Підтримати українську державу шляхом технологічного співробітництва, спрямованого на виконання ризикованих завдань на передовій за допомогою безпілотних апаратів, штучного інтелекту та робототехніки.
6. Підтримати українські установи, організації та приватних осіб, які займаються розробкою, просуванням та реалізацією військових реформ.
7. Підтримувати зусилля української держави щодо мотивації своїх громадян, які проживають у зарубіжних країнах, повернутися на батьківщину та вступити до лав ЗСУ.
8. Підтримувати навчання військових медиків та парамедиків, щоб вони могли швидко та професійно надати допомогу та провести евакуацію поранених і загиблих.
9. Підтримувати українську державу в лікуванні поранених чи травмованих солдатів та реінтеграції ветеранів у суспільство.

Крім навчання, обладнання та озброєння, ще одна область, де партнери Києва можуть підтримати мобілізацію України, це цифрова трансформація систем мобілізації та управління персоналом (інфраструктура, кібербезпека, сумісність, досвід користувача та захист даних).

Нові цифрові інструменти, такі як "Резерв+" та "Оберіг", є важливими засобами для оптимізації реєстрації та комунікації.

На практиці цифровізація процесу набору персоналу та управління кадровими даними стає основним двигуном прозорості, боротьби з корупцією та підвищення ефективності всієї системи.

Правильно розроблені цифрові сервіси знижують свавілля окремих співробітників, створюють контрольні журнали для ключових рішень та ускладнюють "обхід" системи через неформальні зв'язки.

Інтеграція між "Оберігом" та іншими державними реєстрами (студентів, осіб з інвалідністю, критично важливих галузей тощо) також має важливе значення для побудови справедливої системи звільнення та відстрочення. Це один із ключових суспільних запитів, пов'язаних із мобілізацією.

І нарешті, що не менш важливо, друзі Києва повинні підтримувати Україну всіма важелями, що в них є – політичними, економічними та у сфері безпеки. Це важливо, щоб захистити суверенітет України в ході переговорного процесу, що триває під керівництвом США, щодо врегулювання війни і створення умов для справедливого й міцного миру.

Росія вступає в перемовини з вимогами обмежити суверенітет України щодо розміру її армії та її здатності отримувати допомогу від зовнішніх партнерів.

Необхідно розуміти, що ці обмеження ще більше посилять проблеми, з якими Україна стикається в галузі самооборони, мобілізації та підготовки своїх солдатів, у своїй політичній системі та у сфері соціальної згуртованості.

Вони також збільшать імовірність майбутньої російської агресії, яка може безпосередньо торкнутися вже не лише України, а й інших європейських країн.

Якоб Хеденског та Андреас Умланд – аналітики Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS) при Шведському інституті міжнародних відносин (UI). Стаття заснована на нещодавньому звіті SCEEUS .