Мільярд на супровід: чому дієвого механізму підтримки ветеранів в Україні ще досі немає

Постраждалих від російської агресії в Україні дедалі більше. Це означає високі бюджетні видатки на соціальне забезпечення людей з інвалідністю внаслідок війни, а також потребу в вузькоспеціалізованих фахівцях. Початок уже покладено – уряд оголосив про супровід для ветеранів. Як цей механізм працює та що потрібно для його ефективності?

В Україні станом на початок 2026 року вже налічується близько 1,5 млн ветеранів та ветеранок, і до них належать громадяни, які отримали інвалідність внаслідок війни. Кількість цих людей постійно зростає та нині орієнтовно становить приблизно 600 тисяч осіб. Проте допомоги й соціального захисту потребують не лише військові, які залишили лави Збройних сил після важких поранень, а й родини загиблих ветеранів. Саме тому механізм супроводу ветеранів має бути прозорим, комплексним й охоплювати підтримку людей на різних етапах – від супроводу в банк та належного оформлення державних виплат до реабілітації після війни, адаптації до цивільного життя, психологічної підтримки й вирішення соціально-побутових питань.

Перший етап надання допомоги ветеранам уже стартував, але далеко не всі питання ветеранів держава успішно вирішила.

Необхідний супровід: що за програма для ветеранів запрацювала в Україні та яку допомогу пропонує держава

Питання статусу та соціальних гарантій ветеранів війни в Україні загалом визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Також важливими документами є Постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 року № 432 "Про затвердження Порядку та умов забезпечення соціальної та професійної адаптації осіб, які звільняються або звільнені з військової служби, з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, членів сімей таких осіб, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України" й Постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 700 "Про Єдиний державний реєстр ветеранів війни".

2024 року було започатковано нову соціальну програму із супроводу ветеранів, а уряд затвердив постанову від 2 серпня 2024 року № 881 "Деякі питання забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб". У такий спосіб затвердили порядок роботи фахівців із супроводу, фінансування через субвенції, вимоги до кандидатів і категорії ветеранів, яких вони супроводжуватимуть.

Фактично завдяки затвердженню постанови № 881 розпочалася робота механізму супроводу ветеранів війни й демобілізованих осіб, а в уряді поінформували, що "визначено механізм забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб в системі переходу від військової служби до цивільного життя".

Заявка щодо супроводу подається онлайн через платформу е-Ветеран. Хто саме може подати заявку щодо супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб:

• ветерани війни;
• демобілізовані особи;
• члени сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни;
• члени сім'ї загиблого (померлого) захисника й загиблої (померлої) захисниці України;
• постраждалі учасники Революції гідності, члени їхньої сім'ї;
• особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
• члени сімʼї осіб, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби (зокрема члени сімей полонених).

Після подачі заявки фахівець із супроводу ветеранів війни й демобілізованих осіб сконтактує із заявником та має забезпечити інформаційний супровід і підтримку, проконсультувати щодо отримання статусів, пільг, послуг, проходження реабілітації, працевлаштування, започаткування власної справи.

Загалом заходи з підтримки здійснюють фахівці із супроводу шляхом забезпечення надання комплексної допомоги в різних сферах, зокрема сприяння організаційному вирішенню питань надання правової, соціальної, психологічної допомоги, публічних, соціальних, медичних, реабілітаційних, освітніх та інших послуг. Крім того, йдеться про надання допомоги в оформленні документів щодо забезпечення житлом, земельними ділянками, з питань зайнятості, зокрема отримання грантової підтримки на розвиток підприємницьких ініціатив, надання допомоги з питань участі в спортивних змаганнях, у здійсненні заходів з реабілітації. Насамперед заходами з підтримки забезпечують осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Всебічна підтримка: як та в яких напрямках необхідно розвивати державну допомогу ветеранам

Загалом ініціатива супроводу ветеранів – надважливий соціальний проєкт, який має на меті всебічну допомогу учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та їхнім родинам.

Програма фінансується з державного бюджету, і, відповідно до оприлюднених даних, 7 січня Кабінет Міністрів України розподілив 1,342 млрд грн субвенції місцевим бюджетам на забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни й демобілізованих осіб у 2026 році.

За даними уряду, в Україні фахівцями із супроводу вже працюють понад 2,3 тис. осіб, які надають послуги в понад тисячі територіальних громадах, а з моменту старту програми фахівці опрацювали понад 146 тис. звернень і надали понад 600 тис. заходів з підтримки.

Проте для справді ефективної та дієвої реалізації програми супроводу ветеранів доведеться вирішити чимало питань. Серед головних – кількість працевлаштованих фахівців із супроводу, адже нині число видається критично замалим для понад мільйона ветеранів і родин ветеранів, більшість з яких потребують підтримки. Відомо, що планується, аби цих фахівців було понад 11 тисяч, але, зважаючи на серйозну кризу на ринку праці в умовах повномасштабної війни, зарплата для таких спеціалістів у розмірі 25 тис. грн здається не надто конкурентною.

Також обмежує залучення фахівців із супроводу ветеранів фактично штучно створена вимога до кандидата мати диплом бакалавра, адже у такий спосіб відсіюється значна кількість молодих фахівців після технікумів і коледжів з освітою рівня "молодший бакалавр".

Окремо гостро постає питання фінансування загалом програми супроводу, адже нині виділених з державного бюджету коштів навряд чи достатньо, а самі територіальні громади, особливо селища й міста в безпосередній близькості до фронту, часто не в змозі самостійно фінансувати соціальні проєкти для ветеранів. Отже виникає потреба в пошуку грантових коштів, залучення донорів для повноцінного фінансування програми із супроводу ветеранів.

Важливим є і перелік опцій, які, відповідно до затвердженого функціоналу, мають надавати фахівці із супроводу, адже серед таких окреслено значущі питання, як-от забезпечення кризової психологічної підтримки й контроль потреб ветеранів та їхніх родин у громадах. Проте з урахуванням того, що більшість фахівців із супроводу навряд чи мають вищу психологічну освіту чи суттєвий досвід роботи в соціальній допомозі, це означає або збільшення кількості працевлаштованих осіб уже з відповідною кваліфікацією, або якісні освітні програми для фахівців із супроводу. А все це знову впирається в проблему сталого фінансування програми.

Одним з дуже важливих питань, що потребує вирішення з боку держави та територіальних громад, залишається також медичний супровід ветеранів. Адже особи з інвалідністю мають отримувати й можливість в комфортних умовах дістатися лікарні, й супроводжуватися в лікарні на всіх етапах проходження обстеження чи лікування, а система охорони здоров'я в країні повинна бути якомога доступнішою та орієнтованішою на потреби ветеранів і ветеранок.

У Києві з 1 січня 2026 року вже стартував проєкт медичного супроводу ветеранів, щоб вони не залишалися без підтримки й уваги до своїх потреб у довжелезних чергах у стінах лікарень. Для цього працюватимуть спеціальні координатори, які мають відповідати на запитання, допомагати з консультаціями й обстеженнями чи оформленням на госпіталізацію.

Вкрай важливо, щоб цей проєкт був вдалим та ефективним, а інші українські міста й територіальні громади у власних закладах охорони здоров'я також поступово запроваджували доступний якісний медичний супровід для ветеранів і ветеранок. Адже здоров'я та гідне життя наших захисників та їхніх родин має бути завжди серед головних пріоритетів вітчизняної соціальної політики.

Юлія Татік