Анатомія виборчих викликів у стані невизначеності

Інституційне моделювання повоєнного транзиту влади є важливим елементом внутрішньополітичного процесу підготовки до виборів.

Відбувається концептуальний зсув у публічному дискурсі від парадигми відтермінування виборів до пошуку балансу між необхідністю оновлення демократичного мандату та безпековими імперативами воєнного стану.

Від якості виборчого процесу буде залежати й сприйняття новообраної влади і її сприйняття на міжнародній арені.

У зв'язку з цим відбулось дві важливі події, які прямо впливають на підготовку до виборів.

Відновлення роботи Реєстру

Перша, це відновлення з 1 січня 2026 року функціонування автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи "Державний реєстр виборців" згідно з Постановою Центральної виборчої комісії від 23 грудня 2025 року № 73.

Відновлення функціонування автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи "Державний реєстр виборців" дозволить перейти до активної верифікації даних і почати масштабну інвентаризацію електорального ресурсу, за умов подекуди критичного стану виборчої інфраструктури.

За даними Державного реєстру виборців, на кінець 2025 року кількість виборців складає 34 191 056 осіб. Порівняно з попередніми виборчими періодами ця кількість скоротилась внаслідок військових дій та масової міграції населення. Однак офіційна статистика не повною мірою відображає масштаби вимушеного переселення: лише 1,4 млн осіб мають офіційний статус "вибуття", що суттєво дисонує з даними ООН щодо кількості біженців.

На перший погляд, це число демонструє стабільність електорального корпусу, проте за фасадом статистики криється глибока криза обліку. Мільйони громадян де-факто розпорошені по світу, інші де-юре зареєстровані у зруйнованих населених пунктах, на окупованій території або у зоні бойових дій. Сотні зруйнованих виборчих дільниць створюють необхідність перегляду карти виборчих округів.

Відновлення роботи Реєстру – це лише спроба провести первинний аудит даних, який, ймовірно, покаже ще більшу диспропорцію між реєстровим обліком та фактичним станом.

Очевидно, що дані у 7 млн зареєстрованих в ЄС українців також не відповідають дійсності й більш реальні цифри наводить Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зазначаючи про 11 млн українців, які виїхали за кордон та 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб. Існуюча система консульського обліку охоплює дуже незначний відсоток виборців, а для українців за кордоном ставати на консульський облік не є пріоритетним завданням в умовах необхідності виживання.

Достеменно нікому не відомо де сьогодні перебуває значна кількість виборців, а от питання можливості їхнього доступу до участі у виборчому процесі є надзвичайно важливим.

Робоча група

Другою важливою подією є створення Робочої групи з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей організації та проведення виборів і референдумів в особливий або повоєнний період, відповідно до п.5 Розпорядження Голови Верховної Ради України від 22 грудня 2025 року № 1993.

Згідно зі статтею 88 Конституції України та відповідними положеннями Регламенту Верховної Ради України, Голова Верховної Ради організовує роботу парламенту та координує діяльність його органів.

Водночас створення групи Розпорядженням спікера, а не Постановою ВРУ, дещо знижує статус напрацьованих документів та виводить процес з-під повноцінного парламентського контролю. Доцільно було б забезпечити прозоре квотне представництво всіх фракцій та чіткий мандат, затверджений голосуванням у сесійній залі.

На сьогодні концентрація керівних посад в Робочій групі у представників партії "Слуга Народу" забезпечує владі повний контроль, як мінімум над порядком денним.

Питання формування персонального складу Робочої групи в сучасних умовах ускладнене й тим, що добра половина народних депутатів перебувають під тиском кримінальних переслідувань чисельних правоохоронних органів, а корупційні скандали спалахують навколо парламентарів та оточення Президента з нестримною регулярністю. При цьому не можна не погодитись з колегами, які висловлюють побоювання, що Конституція України не передбачає інших варіантів того, хто має реалізовувати парламентські функції в разі недієздатності парламенту.

Структурний дисбаланс при формуванні Робочої групи може поставити під сумнів неупередженість напрацьованих рішень. Значна кількість представників силових та оборонних відомств, залучення діючих представників судової та виконавчої влади, що прямо порушує принцип поділу влади, а подекуди створює прецедент, коли "арбітри" та "контролери" пишуть правила, які самі ж згодом будуть тлумачити.

Консультативна рада європейських суддів (CCJE) у своїх висновках зазначала, що судді повинні утримуватися від участі у політичних робочих групах, які розробляють норми, що згодом можуть стати предметом судового контролю, а також ставити під сумнів їхню безсторонність.

Широке обговорення проєкту закону не може протиставлятись меті діяльності органів судової та виконавчої влади.

Перші два засідання Робочої групи вже засвідчили, що існує ризик домінування політичної доцільності над правовою визначеністю.

Ця тенденція вже прослідковується в Постанові Центральної виборчої комісії від 7 січня 2026 року № 1, яка формалізувала власне бачення виборчого процесу у вигляді проєкту спеціального закону. Схоже замість сприяння волевиявленню та задекларовану мету уніфікації процедур, запропонований документ містить низку суперечливих новел, що мають ознаки дискримінації, впровадження додаткових адміністративних бар'єрів та нових критеріїв "фільтрації" кандидатів, які фактично звужують конституційний обсяг пасивного виборчого права. Адже селективний допуск громадян до політичного процесу прямо суперечить міжнародним стандартам рівності виборчих прав.

Мандат групи сформульований як розробка законодавства для "особливого періоду", що містить правову колізію між спеціальним законодавством та Конституцією України. Здійснюється спроба ввести поняття "особливий період" як евфемізм для пом'якшення режиму воєнного стану задля проведення виборів. Однак, будь-які електоральні процедури під час дії правового режиму воєнного стану є неконституційними. Навіть за умови політичної доцільності, спеціальне законодавство не може замінити конституційну передумову припинення воєнного стану як необхідну умову виборчого процесу. Тож, недопущення вакууму легітимності є пріоритетним завданням наступних виборів.

Ключовою особливістю мандату групи є розробка законодавства для конкретного випадку яке матиме одноразове застосування з екстраординарними нормами. Перші очікування з напрацювання проєкту у стислі терміни виявились нездійсненними. Як з політичної, так і з правової точок зору проведення "швидких" виборів є неможливим. Легітимність підтримується через дотримання процедур, правову визначеність, конституційність, а не через факт голосування.

Для опозиції Робоча група виступає механізмом запобігання потенційній узурпації влади через використання адміністративного ресурсу, "Єдиного марафону" та платформи "Дія" з метою закріплення політичної влади. Для влади ж це інструмент розподілу відповідальності з залученою громадськістю та нівелювання критичних зауважень від політичних партнерів.

Діяльність Робочої групи не відбувається у вакуумі. Україна перебуває під потужним тиском внутрішніх та зовнішніх факторів, які часто є взаємовиключними.

З одного боку європейські країни бачать у виборах необхідність оновлення мандату, підтвердження демократичного іміджу, але не враховують всі організаційні та безпекові ризики їх проведення під час війни. З іншого боку окремі парламентарі вказують на неприпустимість проведення виборів під тиском міжнародних партнерів.

Тож українська влада змушена балансувати між бажанням задовольнити партнерів та розумінням катастрофічних наслідків передчасних перегонів.

Сподіваємось, що Робоча група на цьому етапі зможе хоча б систематизувати всі виклики, які сформувало сьогодення, а їх структурування в робочих групах стане спробою пошуку адекватних шляхів вирішення, в тому числі з врахуванням позицій і рекомендацій Венеційської комісії та Європейського суду з прав людини.

Отже, постановка цих питань має стати фундаментом для подальшого їх вирішення та трансформації в законотворчий процес.

* * *

Беззаперечним є те, що вибори є фундаментальним питанням державотворення.

Проблеми майбутніх виборів неможливо навіть окреслити в одному дослідженні, але вже сьогодні стає зрозумілим, що вони не вирішаться шляхом прийняття простих рішень, зокрема дискусія вже точиться навколо:

• перебудови архітектури Державного реєстру виборців;
• обліку міграції (як внутрішньої, так і зовнішньої) та створення механізмів голосування за місцем перебування без зміни виборчої адреси, або ж спрощеної процедури її зміни;
• розбіжностей щодо онлайн голосування та забезпеченні таємниці голосування, які актуалізують інші питання:
• неможливість відкрити тисячі дільниць закордоном;
• забезпечення виборчих прав щонайменше третини електорату з неактуальними даними в Реєстрі;
• довіра суспільства до цифрових систем та ризик формування "контрольованого електорального середовища" ;
• як запобігти підкупу виборців, адміністративному, сімейному та іншим формам примусу, зокрема у військових частинах, на окупованих територіях та в місцях позбавлення волі;
• інституту "електоральної люстрації" та можливості брати участі у виборчому процесі підсанкційних політиків;
• забезпечення рівних умов військовим і цивільним та уникнення політизації армії;
• прозорості фінансування політичних сил тощо.

Це далеко неповний перелік питань, головним серед яких є готовність до компромісів. Повоєнні вибори будуть найдорожчим й найскладнішим адміністративно-політичним проєктом в історії незалежної України, і простих рішень очевидно не існує.

Правила виборів мають стати результатом широкого консенсусу, а не продуктом політичної доцільності однієї сили. В іншому випадку, поспішні вибори стануть не актом відновлення демократії, а каталізатором внутрішньої дестабілізації.

Крім того, будь-яка модель виборів, що не спиратиметься на конституційно узгоджений консенсус, несе в собі системний ризик делегітимації як на національному, так і на міжнародному рівні.

Володимир Богатир, адвокат, заслужений юрист України