Коли закінчиться війна

Почнемо з того, що "ідеальний світ" у нинішній ситуації неможливий. Як неможливий "ідеальний нокаут" на рингу, коли обидва бійці тримаються на ногах лише завдяки клінчу. Отже, найімовірніше, ні українські танки не поїдуть Красною площею, ні російські – Хрещатиком. "Залиште надію всі, хто сюди входить".

Але що ж буде? Давайте на певний час віддалимося від лінії фронту і згадаємо старого Клаузевіца, який вже давно сказав, що війна це лише продовження політики іншими засобами. Саме тому пропоную зазирнути за туман війни і подивитися на сучасну політику.

Одне бажання на трьох

І, перш за все, треба чесно відповісти собі на питання, чого хоче Америка? Трамп, не приходячи до тями, будує "Американський Технат" – натхненну "пейпалівською мафією" модель нової Америки: меритократичну, технологічну, раціональну та безжально ефективну.

Одне зі стратегічних завдань "Технату" – занурення Східної півкулі у стан "керованої турбулентності", щоб у цьому хаосі жоден гравець не зміг накопичити сили, достатні для виклику Америці.

Що тут важливо для США? Ключове завдання Штатів: використання союзників у Східній півкулі як "пального для хаосу". Україна, заливаючи своєю та ворожою кров'ю степи Донеччини, виконує цю роль на "відмінно". Але цього замало. В ідеалі хаос має охопити всю Євразію. І Європа – один із головних елементів цього рівняння.

Якщо Європа палатиме, вона з примхливого союзника та економічного конкурента перетвориться на переляканого прохача з мішком грошей. Тоді зобов'язаннями в НАТО можна буде маніпулювати як заманеться, а Гренландія просто впаде в руки Трампа стиглим яблуком.

Саме тому Трамп так прагне україно-російського перемир'я. Щоб Путін перестав займатися дурницями і рушив на Європу. Ця жирна, тупа європейська демократична індичка напередодні "Дня Подяки" приречена – надто багато голодних їдців зібралося за святковим столом.

Друге важливе питання, на яке треба відповісти – чого хоче Китай? На сьогодні Піднебесна програє Америці головне змагання тисячоліття – битву за суперчипи, а отже, і за AGI, вундерваффе XXI століття.

Єдиний спосіб для Китаю вирішити цю проблему, від якої залежить результат боротьби за світове панування – захопити Тайвань та знищити (або сильно пошкодити) завод ASML у Нідерландах.

Що потрібно, щоб атакувати ASML? Напасти на Європу. Хто може це зробити? Росія.

Таким чином (залишаючи за дужками інші стратегічні нюанси Пекіна), Китаю потрібно, щоб Росія припинила тупцяти в Україні і пішла на Європу. Бо саме в Європі знаходиться те, що потрібно Китаю і, відповідно, Росії. Ну, ви знаєте: яйце Кощія, голка і таке інше.

Третє питання – чого хоче Росія? Коли я кажу "Росія", я маю на увазі Путіна. Йому потрібне "відновлення Імперії", місце у новій "Ялті", тріумф. І ось що цікаво: в Україні він цього не отримає. Там цього просто немає.

Проте, все це є в Європі. Атакою на Європу Путін не лише занурить континент у хаос, вирішивши стратегічні завдання Китаю та досягнувши власні егоїстичні цілі, а й нівелює очевидну безвихідь українського фронту. До того ж це позбавить Україну європейської допомоги, з усіма зрозумілими наслідками, бо Європі стане банально не до нас.

Так, європейці хизуються і надувають щоки. Але їхні армії нікчемні, бойовий дух нижче плінтуса, вони не знають, що таке сучасна війна, на відміну від російської армії, яку чотири роки суворо тренували ЗСУ. Вони гадки не мають, на що здатні озброєні буряти чи чеченці, яких давно не годували і не випускали "полювати" на окупованих територіях.

Окремо додам: Україні (не владі, а саме країні й народу) конче потрібна заморозка війни, а ще краще – перенесення зусиль Росії кудись подалі. Просто щоб перевести подих і накопичити сили.

При цьому в проєкт угоди про перемир'я і американці, і росіяни внесли дуже цікавий пункт: українці не мають права атакувати росіян першими – при чому прямо під загрозою втрати всієї західної підтримки.

Навіщо цей пункт? Правильно, щоб коли Путін піде на Європу, ЗСУ не вдарили йому в тил.

Розумієте? Усі сторони натякають Путіну: "Старий, досить витрачати час, давай у Європу!". І Путін, схоже, не проти. Але тут з'являється Зеленський, якому такий розклад – як кістка в горлі. Бо це означає втрату абсолютної влади, вибори, суди, компромат і решту "рок-н-ролу".

Ймовірно, йому обіцяно розкішний "золотий парашут", щоб прибрати його з політичної арени. Гадаю, що весь цей жах із мобілізацією, ТЦК, тиском на бізнес та обстрілами – це способи змусити електорат м'якше сприйняти ідею миру на російських умовах.

Нагадаю: у 2022-му лише 22-26% українців були готові до переговорів. У 2025-му (за Gallup) – вже 69%. Тож і Зеленський, можливо, вже схиляється до фіналу, і все питання лише в тому, як перекласти відповідальність за "остаточне рішення" на самих українців (спойлер – через референдум).

Тотальне дозрівання

Отже: Америка, Китай, Росія та Україна вже дозріли. Європа, звісно, пручається: кінець війни в Україні означає автоматичний початок війни на європейських теренах (Казахстану приготуватися). Але думка "індички" шерифа не цікавить.

Звісно, на цей розклад накладаються певні нюанси:

• Україна ще рік може не протриматись. Але її падіння зараз не потрібне Америці – занадто "рано".
• Росія слабшає на очах. Але її повний крах не потрібен ні Америці, ні Китаю, ні навіть Україні.
• Вікно можливостей Трампа зачиняється 3 листопада цього року (ризик програшу республіканців на виборах до Конгресу). Тому йому треба діяти швидко.
• Європейська "індичка" істерично озброюється. Поки їй не вистачає солдатів, Росії логічно вдарити зараз, не чекаючи, поки Європа наповнить арсенали. Вікно можливостей зачиняється і для Москви з Пекіном.

Геополітика – значно раціональніша та цинічніша штука, ніж здається з нашого "далека". Умовна "Ялта" та українські ресурси цікавлять Трампа і Путіна набагато більше, ніж мова, якою розмовляють аборигени. Тотальне винищення – штука марудна. Вигідніше підкупити еліту, перебити найбільш відважних, змусити до втечі найрозумніших і підпорядкувати решту. Що, власне, і відбувається.

Колись Гітлеру згодували Австрію, Чехію та Польщу, щоб нацькувати його на СРСР. Зараз Росії згодували Абхазію, Придністров'я, Крим і Донбас, щоб нацькувати її на Європу. Планували згодувати всю Україну, але ми вперлися, а Європа, відчуваючи свою долю, почала допомагати.

Проте повторюся: мета війни – не Україна, а Європа. Україна в ролі кривавого поля бою свою задачу майже виконала. І як би це не лунало цинічно, але за глобальним сценарієм пора рухатися далі. З великою ймовірністю активні бойові дії в Україні припиняться у 2026 році. Це не означає, що вони не відновляться з новою силою через пару років – коли канали постачання зброї та грошей будуть остаточно перерізані.

І, як історик, я можу з великою вірогідністю прогнозувати, що Україна, як завжди за останні вісім сторіч, знову ні до чого не підготується. Така вже у нас модель. При цьому в період затишшя кордони можуть відкрити: офіційно – задля прав людини, реально – щоб усі, хто може тримати зброю, виїхали назавжди. Після цього Україну можна буде брати голими руками.

Тож, прогноз простий: активна фаза війни в Україні закінчиться у 2026-му. Але це буде далеко не кінець. І якщо ми не сприймемо нові виклики серйозно, то можемо втратити свою країну вчергове. Я не ребе з його "15 січня", але час покаже.

Валерій Примост, письменник, історик, аналітик, засновник предиктивного центру глобальних ризиків EVENT HORIZON