Від перлини природи Криму – до будівельного майданчика: як російська окупація знищила "Півострів Меганом"

У південно-східній частині Криму розташований "Півострів Меганом" – унікальний природний комплекс площею близько 850 гектарів. З 2007 року Меганом охороняється українським законодавством як пам'ятка природи (статус, що надається унікальним природним утворенням з особливою природоохоронною цінністю).

Унікальність Меганому зумовлена рідкісним поєднанням степових і прибережно-морських екосистем, які з моменту формування залишилися майже недоторканими цивілізацією. Відсутність значного антропогенного втручання дало змогу розвинутись та зберегтися унікальному комплексу флори й фауни. Півострів представлений понад 126 видами птахів, зокрема 14 занесених до Червоної книги України. Рослинний світ не менш різноманітний: представлений близько 183 видами рослин, серед яких 11 занесені до Червоної книги України, чотири – до Червоного списку МСОП (всеосяжний збірник відомостей про охоронний статус тварин та рослин у світі), п'ять – до Європейського червоного списку (перелік видів, що знаходяться під загрозою зникнення на європейському рівні), а також десять ендемічних видів, які не трапляються більше ніде у світі.

Така концентрація рідкісних та ендемічних видів робить екосистему Півострова винятково вразливою, адже вони адаптовані до дуже специфічних природних умов. Окрім цього, Меганом відіграє важливу природоохоронну роль для птахів. Він слугує своєрідним "прихистком" на основних міграційних шляхах – необхідною зупинкою, де перелітні птахи відпочивають перед продовженням своєї подорожі.

Захищений українським законодавством від забудови та іншого антропогенного впливу, Меганом "розквітав". Усе, однак, змінилося з приходом Росії та окупацією Криму.

Росія визначила Меганом ідеальним місцем для так званого арт-кластеру "Таврида" — масштабного культурно-дозвільного проєкту, ініційованого Федеральним агентством у справах молоді РФ з метою просування російської культури на окупованій території. Нині він функціонує як молодіжний курорт, на території якого розміщено масштабні інсталяції російських митців (наразі їх понад шістдесят), концертний майданчик і кіностудію (будівництво триває), а також інфраструктуру для масового туризму та розваг – зокрема готелі, ресторани й магазини.

26 грудня 2019 року так звана Судацька міська рада – нелегітимний прокремлівський орган, що нібито здійснює управління містом Судак – передала великі ділянки території Меганому у федеральну власність Російської Федерації. Щоб побудувати туристичний комплекс, охоронний статус території був фактично скасований.

Невдовзі розпочали роботу бурові установки та інша будівельна техніка; позашляховики проїжджали охоронною зоною. Основний етап будівництва було завершено приблизно у травні 2023 року; Путін особисто надіслав офіційні вітання з нагоди відкриття центру.

Це остаточно визначило долю Меганому. Колись недоторканий ландшафт, осередок кримського біорізноманіття, тепер – об'єкт втілення російських інтересів на окупованій території, із будівлями та інсталяціями, які видно навіть із космосу. Там, де пролягає Перепелине поле – ареал рослин, занесених до Червоної книги, – нині, за повідомленнями, пустка під розважальні комплекси. У бухті Капсель, важливому місці для міграції та гніздування птахів, зараз будується кіностудія.

Що залишається тепер? Чи стане Меганом ще одним мовчазним свідченням руйнівних дій Росії на окупованій території – ігнорування шкоди довкіллю без жодних юридичних наслідків?

Цього не можна допустити. Це навмисне знищення об'єкту природно-заповідного фонду (ПЗФ) – воєнний злочин, який має визнаватися і переслідуватися із урахуванням тяжкості наслідків вчинених дій.

Читайте також: Історія, переписана бульдозером. Як археологи в Криму допомагають Кремлю будувати "правильне" минуле

Що каже право?

Відповідно до статті 43 Гаазьких положень (ГП), Росія зобов'язана поважати чинні закони держави, територія якої є окупована, "за виключенням, коли це абсолютно неможливо". Це означає, що окупаційна влада повинна дотримуватися чинних законів на окупованій території і не змінювати їх на власні, за винятком випадків, коли це необхідно для забезпечення безпеки або задоволення потреб місцевого населення.

Згідно зі статтею 53 Женевської конвенції IV ('ЖК IV'), Росії заборонено знищувати майно ворога (тобто майно, що належить cупротивнику, в цьому випадку Україні) на окупованій території, за винятком випадків, коли "таке знищення є абсолютно необхідним для військових операцій", тобто знищення має бути "матеріально необхідним" ("для ведення бойових дій або безпосередньо пов'язаних з ними дій"). Знищення майна без воєнної необхідності є воєнним злочином згідно з міжнародним кримінальним правом.

Загалом дії Росії на Півострові Меганом порушили ці зобов'язання.

По-перше, дозвіл на будівництво на території, що перебуває під охороною, порушує зобов'язання Росії дотримуватися законів держави, територія якої знаходиться під окупацією, відповідно до статті 43 ГП.

Відповідно до законодавства України, будівництво та будь-яка інша діяльність, яка може загрожувати збереженню цієї пам'ятки природи, заборонена. Росія змінила ці положення, запровадивши власне законодавство, згідно з яким охоронний статус території було скасовано, щоб дозволити будівництво.

Зрозуміло, що така законодавча зміна – заради будівництва туристичного об'єкта – не служить жодним цілям безпеки чи потребам місцевого (окупованого) населення; навпаки, вона сприяє досягненню інтересів Росії у створенні комерційного та розважального центру, що просуває її культурний наратив на окупованій території. Це порушує статтю 43 ГП.

По-друге, ця діяльність становить "знищення" майна відповідно до МГП.

Територія "Півострова Меганом" є власністю України і, отже, захищеною від знищення згідно з МГП. Знищення розуміється в широкому сенсі і охоплює широкий спектр дій, включаючи "знесення, руйнування, розривання, пошкодження, виведення з ладу або будь-які інші дії", щоб майно стало частково або повністю "непридатним для використання або не підлягало відновленню".

Шкода, заподіяна Меганому, не є класичним випадком знищення з яким стикались міжнародні трибунали у своїй практиці, наприклад знищення будівлі снарядом. Меганом є набагато складнішим об'єктом, ніж будівля: це багатогранна екосистема, що складається з різних взаємозалежних компонентів, включаючи ландшафт, біорізноманіття, клімат, де шкода, заподіяна одному елементу, безпосередньо впливає на інші, створюючи ефект доміно.

Негативні наслідки, спричинені будівництвом центру "Таврида" на Півострові, проявляються на багатьох рівнях і часових проміжках і вписуються в широкий спектр дій, що характеризується як "знищення" згідно з МГП.

Деякі з цих наслідків можуть бути більш очевидними. Наприклад, розорювання Перепелиного поля, якщо буде підтверджено, може означати винищення ендемічних рослин, а отже, фактично "знищення" цієї складової Півострова.

Інші наслідки можуть бути більш складними та багаторівневими. Будівництво, за повідомленнями, проходило через поле, яке історично використовувалося птахами як місце зупинки для поповнення енергетичних запасів під час міграції. Втрата цього місця може призвести до негативних наслідків для птахів: зниження виживання дорослих особин під час міграції і, у підсумку, потенційне скорочення популяції з негативним впливом на біорізноманіття в цілому.

Важливо також усвідомлювати, що шкода є тривалою і незавершеною, як і у багатьох випадках такого вандалізму. Хоча основне будівництво було завершено в 2023 році, ця територія продовжує зазнавати безпрецедентного антропогенного тиску. За повідомленнями, у 2024 році "Тавриду" відвідало близько 60 000 людей з Росії. Трагедія цих заходів для Півострова полягає в постійному шумі, смітті та людському втручанні, що порушує цю вразливу екосистему. Таке постійне навантаження на довкілля може заважати розмноженню різних видів, зокрема вразливих та зникаючих, і в підсумку сприяти їх знищенню.

Це лише стислий опис потенційно масштабних руйнувань завданих людьми безцінній заповідній території. Для повної оцінки збитків необхідні комплексні екологічні дослідження та експертиза. Однак, незважаючи на те, що російська влада воліє закривати очі на ці руйнування, очевидно, що така шкода Меганому де-факто знищує його функцію і призначення – бути пам'яткою природи, а не символом російському імперіалізму.

Зрештою, таке знищення не може бути виправдане воєнною необхідністю. Як уже зазначалося, "воєнна необхідність" означає, що знищення має слугувати військовим цілям. За своєю природою будівництво цього центру має виключно невійськовий характер, воно призначене саме для туризму та культурних заходів. Ідею про те, що об'єкт, побудований для вшанування російської окупації, може бути виправдано воєнною необхідністю, можна з легкістю відкинути.

Відтак, навмисне завдання шкоди Півострову та його природі і біорізноманіттю є знищенням безцінного майна, що є не лише трагедією, а й воєнним злочином.

На жаль, болісна історія Півострова Меганом не є поодиноким випадком. Це один з багатьох об'єктів ПЗФ України, які тихо страждають від окупації та російських нігілістичних методів. Сьогодні понад 500 об'єктів ПЗФ України залишаються під окупацією – відрізані від нагляду та вразливі до експлуатації. Знищення таких об'єктів вимагає систематичного розслідування, направленого на встановлення відповідальності, зокрема на рівні російських урядових структур та тих, хто стоїть за цими злочинами на найвищому рівні.

Мобільна команда правосуддя з розслідування воєнних злочинів проти довкілля (МКП) організації Global Rights Compliance підтримує Спеціалізовану екологічну прокуратуру Офісу Генерального прокурора (СЕП) у розслідуванні таких інцидентів – безпрецедентна ініціатива, оскільки українські прокурори є одними з перших у світі, хто переслідує шкоду довкіллю як воєнні злочини.

МКП діє в рамках Atrocity Crimes Advisory Group (ACA) for Ukraine – багатосторонньої ініціативи, започаткованої Великою Британією, Європейським Союзом та Сполученими Штатами Америки з метою підтримки та надання кваліфікованої допомоги українським прокурорам у розслідуванні та судовому переслідуванні міжнародних злочинів, скоєних під час збройної агресії.

Прецеденти, які сьогодні закладають українські правоохоронні органи, не тільки забезпечують відповідальність тих, хто вчиняє такі злочини, але й формують міжнародне гуманітарне право майбутнього. Для реалізації цих важливих цілей необхідна постійна міжнародна підтримка Спеціалізованої екологічної прокуратури.

Природа не може говорити за себе, але вона також потерпає від наслідків російської окупації. Вона заслуговує на справедливість і притягнення до відповідальності, і наш обов'язок – домогтися цього.

Наталія Павлович, правова радниця Global Rights Compliance