Удар США по Ірану. Які можливі наслідки для України

Атака США на Іран (і це очевидно) впливає не лише на Близький Схід, а й на війну Росії проти України. Рішення Вашингтона застосувати силу проти Тегерана змінює розподіл уваги, ресурсів і дипломатичних зусиль, а отже неминуче позначається на позиціях ключових гравців, зокрема Росії, Китаю та союзників України.

Якщо військова фаза протистояння з Іраном завершиться відносно швидко та завершиться домовленостями, які задовольнять США й Ізраїль, це означатиме поступове зменшення напруги навколо іранського питання. У такому випадку частина дипломатичного та стратегічного ресурсу Заходу знову буде сконцентрована на війні Росії проти України.

Наразі міжнародний порядок денний розпорошений між кількома кризами, і стабілізація однієї з них автоматично посилює фокус на інших.

Для Росії розвиток подій навколо Ірану створює складнішу ситуацію. Кремль уже втратив значну частину свого впливу на Близькому Сході через ослаблення позицій режиму Башара Асада в Сирії. Сирійський напрямок довгий час забезпечував Москві військово-політичну присутність у регіоні, однак нині ці можливості суттєво обмежені. Якщо ж Іран у результаті тиску або внутрішніх трансформацій скоротить свою зовнішньополітичну активність, зокрема фінансування та підтримку збройних угруповань у регіоні, це додатково звузить простір для російського впливу.

Окремо варто враховувати військово-технічну співпрацю між Москвою та Тегераном. Саме Іран передав Росії технології та досвід у сфері ударних безпілотників, що згодом були використані проти української інфраструктури. Хоча Росія вже локалізувала виробництво відповідних дронів, початковий етап цієї співпраці відіграв важливу роль.

У разі ослаблення або перегляду ірансько-російських відносин Кремль втратить одного з небагатьох партнерів, готових відкрито співпрацювати з ним у військовій сфері.

Не менш важливим є китайський фактор. Китай залишається ключовим покупцем іранської нафти, яку він отримує зі значними знижками через санкційні обмеження. У разі пом'якшення санкцій або зміни політичного режиму в Ірані Тегеран отримає ширший доступ до світового ринку, а Китай втратить можливість закуповувати великі обсяги енергоносіїв за заниженими цінами. Це вплине на структуру енергетичних потоків і, відповідно, на економічні розрахунки Пекіна. У такій ситуації китайсько-російські відносини також можуть зазнати коригування, оскільки баланс вигод для Китаю зміниться.

Разом із тим існують і ризики для України. Американська політика щодо Ірану не обов'язково буде дзеркально відображена у підході до Росії. Росія є ядерною державою з іншим масштабом впливу, і це обмежує набір інструментів тиску. Існує сценарій, за якого адміністрація США може жорсткіше ставити питання про умови врегулювання війни між Росією та Україною, використовуючи як інструмент впливу обсяги фінансової допомоги та постачання озброєння. Навіть тимчасові паузи у військовій підтримці або передачі розвідувальної інформації здатні суттєво вплинути на ситуацію на фронті.

Україна залишається значною мірою залежною від американської допомоги, і це створює додаткову вразливість у разі зміни політичних пріоритетів у Вашингтоні. Паралельно варто враховувати фактор поступової втоми західних суспільств від війни. Зменшення громадської активності, скорочення приватних пожертв і загальна адаптація до тривалого конфлікту є тенденціями, які спостерігаються в багатьох країнах. Інформаційні повідомлення про корупційні розслідування в Україні, з одного боку, демонструють функціонування механізмів контролю, з іншого, можуть негативно впливати на сприйняття України частиною іноземної аудиторії.

У підсумку атака США на Іран не є подією, що автоматично посилює чи послаблює позиції України. Її наслідки залежатимуть від тривалості протистояння, формату можливих домовленостей і подальшої конфігурації відносин між США, Іраном, Китаєм та Росією.

У разі стабілізації іранського питання фокус міжнародної політики справді може знову більш чітко зміститися до війни в Україні. Однак одночасно зростає ймовірність жорсткішого переговорного тиску, що вимагатиме від Києва зваженої позиції та максимальної ефективності у використанні наданої підтримки.

Ігор Йоффе, адвокат і нотаріус, офіцер резерву Армії оборони Ізраїлю, військовий прокурор