Чи замінять дрони артилерію на фронті? І чи зможуть запобігти втратам?
З приходом на посаду міністра цифри і аналітики Федорова спостерігається формування суспільної думки, що дронами можна виграти війну.
А також – величезний запит від держави до виробництва дронів.
Це підігрівається заявами про рекордні знищення окупантів саме безпілотниками; ініціативою "У ЗСУ створять дроново-штурмові підрозділи"; заявами про нарощення дротової компоненти у вже існуючих Батальйонах безпілотних систем лінійних бригад та можливістю відкривати підприємства виробникам за кордоном.
Всі ці ініціативи від МО суттєво стимулюють галузь і розвивають зброю у якій Україна прагне чи не до першості в світі. І це дійсно потрібно.
Але.
Якщо в одній галузі у нас додається, є ризик, що в іншій мінусуєтся.
Нещодавно заява журналіста, а тепер військовослужбовця Юрія Бутусова, про дефіцит снарядів тому натяк.
Не так давно військо сколихнула ініціатива МО прибрати арту до 155 мм з поля бою.
Але ж для чого це робити, якщо на артилерію припадає 40% ураження противника? Такі дані дає Генштаб.
Є два основні аргументи, чому військо без артилерії ослабне:
- Артилерія, особливо самохідна, переважає дрони у своїй мобільності: швидко розгортається, наводиться. І від команди "до гармати" до самого пострілу минає від 3-х до 5-ти хвилин. В той час, як для вильоту дрону треба зо 20 хвилин (за які поле бою може вже змінитись).
- Артилерія працює за будь яких-умов. У морози в неї не порветься оптоволокно (бо його немає), не обмерзнуть лопаті, що призведе до втрати борту. І що головне, їй все одно погана видимість навколо. Доведено остаточно морозами цієї зими.
Міністр Федоров на зустрічі із журналістами заявив, що в МО порахують витрати артилерії і будуть закуповувати снаряди не від заявлених запитів ГШ, а від реального використання.
Втім, є інша проблема: планування замовлення снарядів. Зокрема в українських виробників. У нас тут є два сектори:
- підприємства Укроборонпрому. Які не спромоглися поки виконати повністю жодне замовлення;
- приватні українські підприємства, які налагодили лінійку виготовлення і чекають контракту ванні від держави. Але поки чекають.
В чому між ними відмінність?
Памʼятаєте скандал з неякісними мінами, що потрапили на фронт?
Так от це були міни з пороху, замовленого в теплих країнах, який до наших реалій не пристосований. Так тоді пояснювали провал на офреках вже ліквідованого Мінстратегпрому. І провалив їхнє виготовлення Павлоградський хімічний завод (ПХЗ).
До слова, Юрій Бутусов зазначив, що за останні декілька років більше 50 мільярдів гривень було проінвестовано у державне підприємство ПХЗ для налагодження виробництва вітчизняних боєприпасів. Втім їх досі нема.
Є ще один кейс: приватні виробники, які спочатку повномасштабки налагодили виробництва не лише 120 мм, а й натівських 155мм. Не змушують себе чекати контрактів від держави і розвиваються разом з європейцями.
"Українська бронетехніка" ще торік заявила, що запустила виробництво 155-мм снарядів у 2025 році за ліцензією чеської Czechoslovak Group.
Початкова потужність — 100 000 снарядів на рік, з планами на розширення. Це один з перших випадків успішного трансферу технологій для великого калібру в Україні.
Завдяки "данській моделі" фінансування (прямі інвестиції союзників у приватний сектор), виробництво самохідних гаубиць "Богдана" (155 мм) зросло з 6 одиниць на місяць у 2023 році до понад 20 у 2025-му. "Данія надасть Україні 130 млн євро на розвиток оборонної промисловості", – про це зазначав Президент. Це робить Україну лідером у Європі за виробництвом таких систем.
Але у нас, журналістів, і досі в памʼяті історії, коли на тиждень підрозділу давали 10 снарядів. При тому ділянка була гарячою. Все через неефективне планування держави в закупівлі снарядів у тих виробників, які можуть виконати контракти.
Я зараз не буду перераховувати провальні контракти, які мала Україна від початку повномасштабного за різних міністрів. Але є надія, що міністр оборони, цифри й математики змінить цю тенденцію.
Головне, у своєму прагненні формувати реальну потребу на основі якісних даних та прибрати зоопарк неефективних рішень, важливо не втратити розуміння, що ефективні рішення на полі бою – це плюралізм зброї, яка розширює можливість ураження ворога за будь яких умов.
Юлія Кирієнко