Кваліфікаційне оцінювання в глухому куті: як ОАСК та Печерський суд роками уникають перевірки
У червні 2023 року після чотирирічної паузи Вища кваліфікаційна комісія суддів відновила роботу. Саме на цей орган покладали ключове завдання перезапуску судової реформи – завершити оцінювання близько 2 тисяч суддів і повернути довіру до системи, яка роками її втрачала.
У листопаді того ж року відновили кваліфікаційне оцінювання – процедуру, що мала стати головним інструментом очищення судової системи. Та чи вдалося ВККС за понад 2 роки просунутися у виконанні цієї амбітної задачі?
В одному зі своїх перших інтерв'ю на посаді тодішній голова ВККС Роман Ігнатов серед пріоритетів окремо назвав завершення оцінювання суддів великих міст – Києва, Одеси, Дніпра, Львова. Логіка зрозуміла: саме там концентруються найрезонансніші справи, а отже, і найбільший запит на відновлення довіри до судів.
Минуло більше двох років. Процедура формально триває: призначаються іспити, проводяться співбесіди, ухвалюються рішення. Однак якщо подивитися, хто саме проходить оцінювання, стає очевидним — ключові суди столиці переважно залишаються поза увагою.
Показовою є ситуація з Окружним адміністративним судом міста Києва: судді роками не здійснюють правосуддя, але зберігають статус і отримують чималу суддівську винагороду. Не менш показовою є ситуація у Печерському районному суді. Він є одним із ключових судів кримінальної юрисдикції, де розглядаються справи топпосадовців. Кваліфікаційне оцінювання там так і не стало регулярним: щойно його намагаються відновити, зʼявляються обставини, які знову зупиняють процес.
Спільна риса очевидна: оцінювання рухається лише тоді, коли воно суто формальне, але блокується, коли зʼявляється ризик реальних наслідків.
ОАСК як перший тест на спроможність оновленої ВККС
Окружний адміністративний суд міста Києва був центральним елементом запиту на судову реформу задовго до відновлення роботи ВККС. Саме навколо нього виник найбільший за останні роки конфлікт довіри до правосуддя – після оприлюднення записів розмов керівництва суду та подальшого судового розгляду справи, в якій частина його суддів нині перебуває на лаві підсудних. Фактично йшлося не про окремі дисциплінарні проступки, а про сумнів у здатності здійснювати правосуддя як незалежна інституція.
У такій ситуації кваліфікаційне оцінювання мало стати відповіддю на питання, яке не може вирішити кримінальний процес: чи можуть ці судді надалі здійснювати правосуддя. Саме тому перевірка ОАСКу сприймалася як один із перших і найважливіших тестів для оновленої Кваліфкомісії.
На практиці процес розвивався інакше.
Ще за попереднього складу ВККС спроба розпочати кваліфікаційне оцінювання суддів ОАСКу наштовхнулася на безпрецедентну ситуацію: в один із визначених днів одразу 30 суддів не з'явилися на складання іспиту, пославшись на тимчасову непрацездатність. Згодом частина з них знову не прибула на повторне тестування. З "плівок Вовка" стає зрозуміло, що неявка на оцінювання могла бути узгодженою. У результаті оцінювання фактично було заблоковане на старті.
Попри це, оцінювання не припинилося остаточно: окремі судді, зокрема Тетяна Балась, Кирило Гарник, Ярослава Добрянська, Володимир Донець, Ігор Іщук, Ігор Погрібніченко та Віктор Шулежко отримали рішення про відповідність займаній посаді. Щодо двох суддів – Богдана Саніна та Петра Ковзеля – були ухвалені рішення про невідповідність займаній посаді. Однак Вища рада правосуддя відмовила у їх звільненні, і таким чином оцінювання щодо них не було доведено до остаточного результату.
Водночас переважна більшість суддів, зокрема й ключові фігуранти скандалу, так і не отримали фінальних рішень. Після припинення повноважень попередньої ВККС процес фактично зупинився.
Оновлена Комісія отримала у спадок ситуацію, коли ключовий для реформи суд залишався без повноцінної перевірки. Очікування були очевидними: саме завершення оцінювання суддів ОАСКу мало стати демонстрацією того, що новий склад ВККС здатен доводити складні процедури до кінця.
Втім, попри формальне відновлення кваліфікаційного оцінювання у 2023 році, системного завершення перевірки складу ОАСКу досі не відбулося. Частина суддів склала кваліфікаційні іспити, однак до стадії співбесід справа часто не доходить, а фінальних рішень немає.
Окремі судді продовжили не з'являтися на тестування і після відновлення роботи Комісії. Зокрема, Ігор Качур та Віталій Амельохін неодноразово не прибували для складання іспиту як у 2019 році, так і вже у 2024–2025 роках.
У березні 2025 року з 41 судді, викликаного на тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, з'явилися лише вісім. Серед тих, хто не прибув, були й судді ОАСКу, а також судді Печерського райсуду.
За понад два роки роботи оновленої ВККС рішення про невідповідність займаній посаді були ухвалені щодо Сергія Нагорянського, Марини Бояринцевої, Любові Маруліної, Тетяни Шейко та Петра Ковзеля. Водночас суддю Олену Патратій було визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Вища рада правосуддя у грудні 2025 року підтримала рекомендацію Комісії та звільнила Тетяну Шейко. Рекомендації щодо інших суддів, визнаних такими, що не відповідають займаній посаді, наразі не розглянуті. Водночас Марина Бояринцева ініціювала процедуру звільнення у відставку.
Окремо варто зазначити, що судді Павло Вовк та Альона Мазур були звільнені ВРП з підстав вчинення істотного дисциплінарного проступку, а не за результатами кваліфікаційного оцінювання. У зв'язку з цим їхнє оцінювання припинили. Суддя Оксана Головань подала у відставку, через що оцінювання припинили і щодо неї.
Окремої уваги потребує ситуація із суддями Богданом Саніним, Олексієм Огурцовим, Євгенієм Абловим, Ігорем Качуром та Володимиром Келебердою, які разом із Павлом Вовком є обвинуваченими у кримінальному провадженні. Попри те, що вони на лаві підсудних і проходять окремі етапи оцінювання, процедура щодо них не завершена.
У підсумку, попри роки процедур, зміну складу Комісії та формальне відновлення оцінювання, суд, який став символом кризи довіри до правосуддя, так і не пройшов повноцінного кваліфікаційного фільтра. Саме щодо суддів, навколо яких і виникла ця криза, фінальних рішень досі немає. ОАСК залишається незавершеним кейсом судової реформи.
Тиск спрацював? Чому зупинилося оцінювання суддів Печерського райсуду
11 березня 2025 року Державне бюро розслідувань прийшло з обшуками до приміщення ВККС, а через три дні – до помешкання заступника голови Комісії Олексія Омельяна. Це стало безпрецедентним випадком для органу, який відповідає за добір і кваліфікаційне оцінювання суддів.
Зрозуміти масштаб цієї історії неможливо без ролі Печерського районного суду міста Києва. Це один із ключових судів столиці, який розглядає значну частину кримінальних і цивільних проваджень центрального району міста. Саме тут регулярно вирішують питання про запобіжні заходи, обшуки, затримання та інші слідчі дії у справах із високим політичним та суспільним резонансом.
Якщо справа не належить до антикорупційної вертикалі НАБУ-САП-ВАКС, розслідування щодо топпосадовців зазвичай проходять через київські суди, зокрема Печерський. Саме тут ухвалювалися рішення у справах, пов'язаних із Революцією Гідності, розглядалися запобіжні заходи щодо фігурантів гучних кримінальних проваджень, серед яких Віктор Медведчук та Ігор Коломойський. Тож кадрові рішення щодо цих суддів неминуче мають ширший політичний і суспільний вимір.
14 березня Комісія оприлюднила заяву, повідомивши, що слідчі дії відбулися на підставі ухвали Печерського райсуду в межах кримінального провадження, зокрема у контексті відновлення первинного кваліфікаційного оцінювання судді цього ж суду – Оксани Царевич.
Йдеться про кримінальне провадження № 62024000000001097, зареєстроване 4 грудня 2024 року Державним бюро розслідувань за її заявою. Царевич звернулася до ДБР із повідомленням про нібито незаконне втручання в приватне життя під час формування її суддівського досьє. За її версією, запити ВККС до державних органів щодо майнового стану та зв'язків, у тому числі інформації про колишнього чоловіка та близьких осіб, виходили за межі повноважень Комісії. Водночас саме збір такої інформації є стандартною складовою перевірки доброчесності судді.
Постать самої судді додає цій історії додаткового значення. Під час Революції Гідності вона ухвалювала рішення про позбавлення водійських прав учасників Автомайдану. Частину цих постанов згодом скасував апеляційний суд як незаконні та необґрунтовані. У 2016 році її звільнили за порушення присяги, однак у 2021 році Верховний Суд скасував указ про звільнення.
У серпні 2024 року оновлена ВККС відновила процедуру її первинного кваліфікаційного оцінювання. Доповідачем було визначено заступника голови Комісії Олексія Омельяна. У січні 2025 року він подав заяву про самовідвід, посилаючись на те, що саме за заявою Царевич щодо нього здійснюється досудове розслідування, а отже, можуть виникати сумніви в його безсторонності. Втім, Комісія самовідвід не задовольнила.
ВККС розцінила подальші слідчі дії як втручання у діяльність органу та посягання на його незалежність і звернулася щодо цього до Вищої ради правосуддя.
17 червня 2025 року Вища рада правосуддя розглянула це звернення та зазначила, що обшуки, вилучення документів і виклики членів Комісії на допити пов'язані з їхньою професійною діяльністю та можуть сприйматися як тиск. У підсумку ВРП звернулася до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про хід розслідувань і взяття його на контроль, а також окремо наголосила, що блокування роботи ВККС — неприпустиме, адже це може перешкодити виконанню її конституційних функцій.
Поза межами інституційного конфлікту ключовим залишається інше: як ці події вплинули на кваліфікаційне оцінювання суддів Печерського районного суду? Щоб відповісти на це, варто подивитися, на якому етапі перебували їхні процедури за попереднього складу ВККС і що відбувається з ними сьогодні.
За попереднього складу ВККС частина суддів Печерського райсуду пройшла кваліфікаційне оцінювання та отримала позитивні рішення про відповідність займаній посаді. Йдеться про Олену Бусик, Тетяну Ільєву, Ірину Литвинову, Галину Матійчук та Світлану Шапутько.
Окремо варто згадати Олесю Батрин: у 2017 році вона брала участь у конкурсі до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду і в межах тієї процедури підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді.
Натомість ВККС визнала такими, що не відповідають займаній посаді, Вікторію Горкаву та Катерину Москаленко. Проте ці рішення не були реалізовані.
У 2021 році Вища рада правосуддя відмовила у задоволенні подання про звільнення Вікторії Горкавої. Рада вказала, що рішення ВККС містить лише показники оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, але не містить належної мотивації – з посиланням на конкретні обставини та докази, які б обґрунтовували висновок про невідповідність займаній посаді.
Аналогічна ситуація склалася і щодо Катерини Москаленко: у 2019 році ВРП відмовилася звільняти суддю, зазначивши, що виставлені бали за критеріями професійної етики та доброчесності не є достатньо вмотивованими і не відображають відповідні характеристики судді.
Таким чином, ВРП не підтримала висновки Комісії через відсутність належної мотивації. У результаті судді, яких ВККС визнала такими, що не відповідають займаній посаді, залишилися на посадах.
Після відновлення роботи оновленого складу ВККС ці процедури повернули до розгляду. 12 червня 2024 року Комісія вирішила продовжити оцінювання судді Катерини Москаленко зі стадії "дослідження досьє та проведення співбесіди" у складі колегії. Аналогічне рішення за тиждень після цього ухвалили і щодо Вікторії Горкавої – її оцінювання також продовжили з етапу дослідження матеріалів та співбесіди.
Фактично після кількарічної паузи процедури, які раніше завершилися рішеннями про невідповідність, були розпочаті повторно на фінальному етапі.
Після відновлення роботи нової ВККС у червні 2023 року кваліфікаційне оцінювання суддів Печерського райсуду формально було розморожене. Водночас темп його просування залишається вкрай повільним.
Станом на кінець лютого 2026 року в Печерському районному суді міста Києва працює 21 суддя. Із них, як зазначалося вище, лише частина успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання. Нових масових фінальних рішень щодо цього суду після відновлення роботи Комісії фактично не відбулося.
Якщо проаналізувати інформацію на офіційному сайті ВККС, можна побачити лише поодинокі рішення. У вересні 2024 року колегія Комісії визнала суддю Катерину Середу такою, що не відповідає займаній посаді. У липні 2025 року ВККС припинила кваліфікаційне оцінювання судді Світлани Смик у зв'язку з її звільненням у відставку. Інших завершених процедур на сайті Комісії немає.
Якщо у випадку з суддями ОАСКу процес принаймні формально просувається, то щодо Печерського районного суду станом на початок 2026 року системного результату не видно.
В умовах, коли судді цього ж суду надавали дозволи на проведення слідчих дій, членів ВККС викликали на допити в межах кримінального провадження, відкритого за заявою однієї з оцінюваних суддів, а сама процедура супроводжувалася спробами поставити під сумнів безсторонність доповідача, склалася ситуація, за якої завершити оцінювання стало майже неможливо. Фактично оцінювання суддів Печерського райсуду опинилося в точці, де будь-яке рішення може бути поставлене під сумнів.
З огляду на відсутність нових фінальних рішень рік потому не можна виключати, що тиск міг спрацювати – принаймні щодо уповільнення або фактичної зупинки цих процедур.
***
Відновлення роботи ВККС у 2023 році сприймалося як шанс завершити те, що попередній склад Комісії не встиг або не зміг довести до кінця. Кваліфікаційне оцінювання мало стати інструментом для чіткої відповіді: суддя відповідає займаній посаді або ні.
Минуло понад два роки. Частина процедур просувається, окремі рішення ухвалюються, але щодо судів, які стали маркерами системної кризи довіри, досі не поставили крапку. Деякі судді звільняються з інших підстав, деякі ініціюють відставку, деякі роками перебувають у статусі "оцінювання триває". Сам процес є, а фіналу немає.
У результаті замість чіткої відповіді маємо затяжний стан невизначеності. І тут уже складно не поставити просте питання: скільки ще складів ВККС потрібно, щоб завершити кваліфікаційне оцінювання суддів ОАСКу та Печерського районного суду міста Києва?
Адже реформа вимірюється не кількістю призначених тестувань і співбесід, а здатністю доводити найскладніші рішення до кінця.
Тетяна Чижик, юристка Автомайдану