5 викликів для моделі "рівний – рівному" в роботі з ветеранами

В Україні станом на 2024 рік було 1,3 млн ветеранів. Такі цифри наводило Суспільне з посиланням на заступника міністра у справах ветеранів Руслана Приходька. У 2025 році Приходько в етері телеканалу "Рада" окремо зазначив, що з них понад 130 тисяч мають інвалідність унаслідок війни.

Багатьом з цих ветеранів потрібна допомога. У дослідженні Українського ветеранського фонду "Портрет ветерана 2025" 50% респондентів зазначали, що потребують матеріальної допомоги, 43% — медичної, 28% — психологічної.

У багатьох напрямах роботи з ветеранами використовується модель "рівний – рівному", коли допомогу надають не лише профільні фахівці, а й колишні військовослужбовці, які мають схожий досвід, подолали власні труднощі та готові ділитись корисними порадами і підтримкою з побратимами та посестрами.

"Без ментора я не зробив би і половини успіхів в реабілітації", — так говорить про свій досвід роботи з фахівцем "рівний – рівному" один з українських військовослужбовців, респондент дослідження "Принципу" "Підхід "рівний – рівному" у реабілітації військовослужбовців та ветеранів". У цій роботі ми глибоко розглянули використання моделі у трьох сферах: психічне здоров'я, фізична та реабілітаційна медицина, а також адміністративний супровід ветеранів, вивчаючи досвід інших країн та українську практику.

В Україні функціонування цієї моделі де-юре залишається у "сірій зоні"; відсутність регуляції може створювати ризики для самих фахівців і пацієнтів, для закладів та організацій, які залучають їх до роботи, а також заважає розробці більш сталих механізмів функціонування послуги.

Розгляньмо, які проблемні питання треба вирішити, щоб врегулювати застосування цієї моделі, але водночас не знищити її головні переваги — гнучкість та людяність.

Крок 1: Легалізація статусу

Першочерговим є питання легалізації статусу: необхідно внести професію "консультант за принципом "рівний – рівному"" до Класифікатора професій, а також внести зміни до відповідних нормативно-правових актів. Наприклад, у сфері психічного здоров'я консультації і групи підтримки "рівний – рівному" прописали в законі, віднісши їх до категорії неформальної допомоги.

При цьому варто врахувати, що є різні ролі:

• адміністративний "фахівець із супроводу",
• консультант у сфері психічного здоров'я,
• консультант у фізичній і реабілітаційній медицині (ФРМ).

Варто залучити фахівців, щоб визначити, чи це має бути одна професія, чи декілька — зі своїми вимогами, правами і обов'язками. Наприклад, фахівцям "рівний – рівному" у фізичній та реабілітаційній медицині потрібні, як зазначали наші респонденти, базові знання з анатомії та патофізіології тих станів, з якими вони працюватимуть. Чи треба така підготовка двом іншим категоріям "рівний – рівному"? Чи вона лише створить зайвий бар'єр?

Крок 2: Стандартизована освіта замість "курсів вихідного дня"

Також фахівцю "рівний – рівному" потрібна освіта, яка дасть необхідний інструментарій та, головне, застереже його від небезпечних помилок. "Варто забути про три-п'ять днів підготовки і до побачення... Просто уявіть собі, що ви йдете на крапельничку до медсестри, яка вчилась п'ять днів. Оце буде приблизно так, якщо три дні готувати ветерана", — говорить одна з респонденток, представниця центру психічного здоров'я та реабілітації.

Навчання може відбуватись у форматі сертифікатних програм на базі закладів вищої освіти. Це хороший фундамент, який варто доповнювати вузькоспеціалізованими курсами від профільних ГО — щодо роботи з конкретними травмами.

Прикладом системного довгострокового навчання може бути сертифікатна програма КНУ імені Тараса Шевченка "Підготовка консультантів за принципом "рівний-рівному"", яку ми розглядали під час роботи над дослідженням.

Крок 3: Взаємодія з командою у  фізичній і реабілітаційній медицині

Консультант "рівний – рівному" у сфері фізичної та реабілітаційної медицини має співпрацювати з мультидисциплінарною реабілітаційною командою (МРК). Для ефективної інтеграції в процес відновлення важливо, щоб члени МРК долучалися до розробки функціональних обов'язків такого фахівця, враховуючи специфіку закладу та стан пацієнтів. Це дозволить консультанту залучатися до обговорення індивідуального плану реабілітації, діючи як "місток" між медиками та ветераном, але при цьому не порушуючи медичних прогнозів та професійних меж.

Крім того, йому потрібен доступ до медичної інформації (безперечно, за згодою пацієнта та в обговорених межах), але для цього необхідно формалізувати роль фахівця "рівний – рівному", інакше розкриття йому такої інформації може трактуватись як порушення лікарської таємниці, що тягне за собою відповідальність — аж до кримінальної.

Важливий нюанс: вже зараз фахівців "рівний – рівному" можуть працевлаштовувати у комунальні заклади охорони здоров'я, але на які посади — питання, адже професії "консультант "рівний – рівному"" не існує, такої посади немає у штатному розписі лікарень. У нашому дослідженні є кейс, коли консультант був "оператором текстового набору". Це зокрема заважає об'єктивно оцінювати роботу фахівців, адже не зрозумілі їхні посадові обов'язки.

Крок 4: Безпека та "червоні лінії"

Окреме питання — сфера психічного здоров'я. Світовий досвід передбачає, що консультантом тут стає людина, яка вже інтегрувала свої травми. А якщо травми не інтегровані, консультант може і зашкодити пацієнту, і ретравматизуватись сам.

"Нам зараз складно знайти ветерана, який повністю інтегрував свої травми, тому що наша війна не закінчилась... Може, він попередні й інтегрував, але кожен день щось стається", — говорить респондентка дослідження, представниця центру психічного здоров'я та реабілітації.

Працюючи над державною стратегією інтеграції цієї моделі, варто зосередитися на:

• гібридних моделях: у сфері психічного здоров'я "рівний" працює тільки в парі з психологом або як "точка входу", а не як терапевт;
• обов'язковому моніторингу і оцінюванні стану самого консультанта;
• супервізії — за прикладом роботи психотерапевтів.

Крок 5: Моделі фінансування

Зараз фінансування роботи фахівців "рівний – рівному" у різних напрямах реалізується по-різному. Так, у сфері соціального супроводу є офіційна посада фахівця з супроводу ветеранів, з визначеними категоріями та посадовими окладами, зарплату їм платять з державного або місцевого бюджету. У ФРМ та сфері психічного здоров'я допомога часто тримається на короткострокових грантах або волонтерстві.

Шлях до сталості може лежати через диверсифікацію джерел фінансування. Однією з моделей, які вже обговорюються експертами, є закупівля послуг закладами охорони здоров'я безпосередньо у перевірених провайдерів — спеціалізованих ГО або сертифікованих незалежних практиків. Такий підхід дозволить замовнику висувати чіткі вимоги до рівня освіти фахівців, їхніх посадових обов'язків тощо.

Дослідження виявило проблему і з системою оцінювання: воно часто базується на процесних показниках, як-от кількість проведених консультацій.

Ефективність послуги краще вимірювати через конкретні результати: набуття навичок незалежного життя, зменшення вторинних ускладнень, успішне повернення людини до соціальних ролей у громаді. Це важливо і в тих випадках, коли послуги закуповує держава або громади.

Лише за умови поєднання гнучких джерел оплати зі стандартами якості модель "рівний – рівному" зможе стати надійним елементом національної системи реабілітації.

Підсумовуючи, можна сказати наступне: держава за участі експертів та ветеранів має сформулювати для моделі "рівний – рівному" правову рамку, яка дасть професійний статус і допоможе знайти сталі джерела фінансування послуги, але залишить простір для неформального "побратимського" спілкування, яке і є серцем цього методу. Головний ризик державної інтеграції — перетворити живу підтримку на бюрократію, і цього ризику треба всіляко уникати.

Правозахисний центр для військовослужбовців "Принцип"