Як саботують вимогу ЄС і чому на топпосаду в прокуратуру можна потрапити без конкурсу
Абсурдно, але факт: отримати посаду рядового прокурора сьогодні в Україні важче, ніж очолити обласну прокуратуру.
Бо щоб стати простим прокурором – потрібно пройти відкритий конкурс. Щоб очолити обласну прокуратуру – достатньо одного наказу генерального прокурора.
Проте так було не завжди. Система змінилася з того моменту, як прокуратуру очолив ручний генпрокурор Зеленського – Руслан Кравченко.
Саме Руслан Кравченко 24 червня 2025 року – за три дні після свого призначення на посаду генпрокурора – скасував положення, яке забезпечувало кадровий резерв на топпосади в Офісі генерального прокурора.
Тоді Кравченко пообіцяв розробити новий закон про конкурсний відбір керівників прокуратури. Проте минуло 9 місяців – а законопроєкту від Кравченка і досі немає.
Ба більше, скандальний законопроєкт №12414, яким знищували незалежність НАБУ і САП у липні, містив також положення про конкурси у прокуратурі. Ці положення дозволили призначати на найвищі посади навіть тих, хто не працює у прокуратурі. А також дав інструменти Кравченку для звільнення "неугодних" керівників. На відміну від положень про незалежність антикорупційників, абсурдні положення про призначення на топпосади в прокуратурі ручних людей Кравченка так і не було скасовано.
Весь цей порядок дуже влаштовує Кравченка – адже фактично він може призначати ручних прокурорів на всі ключові посади, у тому числі на посади очільників регіональних прокуратур. В результаті маємо на топпосадах не найгідніших, а найбільш лояльних.
Все б не було так критично, якби не той факт, що відновлення нормальних конкурсів до прокуратури – одна з найважливіших вимог від ЄС.
Вона включена як до плану Ukraine Facility (виконання реформ в обмін на гроші), так і до умов для нашої євроінтеграції (так званий "план Качки-Кос").
Виконати вимогу ми мали до кінця першого кварталу 2026 року. Але генпрокурор Зеленського та його ж фракція станом на сьогодні навіть не зареєстрували відповідний законопроєкт. Тобто, прогресу за напрямком – нуль.
За підрахунками RRR4U, за підсумками 2025 року Україна не виконала 14 індикаторів програми Ukraine Facility на загальну суму понад €3,9 млрд. У першому кварталі з 7 вимог – виконано лише одну, що надалі збільшує обсяг потенційно втраченого фінансування.
При цьому ситуація із грошима на виживання лишається критичною. За три місяці цього року витрачено понад три чверті річного резерву.
Проте, здається, ані Зеленського, ані Кравченка, ані Верховну Раду не хвилює – скільки грошей на виживання України ми матимемо цього року.
Нижче опишемо детально – як Кравченко з моменту свого вступу на посаду системно руйнує процеси у прокуратурі.
Як генпрокурор Кравченко прибрав будь‑який фільтр перед призначенням керівників
Почнемо з передісторії. У 2024 році в прокуратурі запустили пілотний механізм добору до кадрового резерву на адміністративні посади. Так, наказом генпрокурора №236 від 14 жовтня 2024 року затвердили Положення про порядок такого добору та створили окрему комісію.
Ідея була проста: ті, хто бачать себе майбутніми керівниками обласних та окружних прокуратур, подаються в резерв і проходять кілька етапів оцінювання. Це подання документів, виконання практичних завдань та співбесіда із Радою прокурорів. Після цього Рада прокурорів може рекомендувати генпрокурору кандидатів на керівні посади.
Цей пілотний проєкт не був ідеальним. Процедури були врегульовані лише на підзаконному рівні, а до змісту практичних завдань виникали точкові зауваження. Проте він принаймні створював мінімальний бар'єр — самовисунутись у "керівники" без жодних випробувань було неможливо.
Коли у червні 2025 року посаду генпрокурора зайняв Руслан Кравченко, цей бар'єр виявився для нього зайвим. 24 червня він одним наказом скасував Положення про добір до кадрового резерву та рішення про створення комісії. Тобто Кравченко повністю обрубав процес, у якому вже брали участь сотні прокурорів і який мав завершитися формуванням списку потенційних керівників.
Результати пілоту просто викинули в смітник. А замість прозорих правил запрацював принцип "керівників визначає генпрокурор з вузьким колом радників".
Офіційно Кравченко пояснив це тим, що пілот "неефективний, зарегульований і затягнутий" і пообіцяв розробити новий закон відповідно до вимог Ukraine Facility.
На практиці рішення Кравченка дало саме те, що потрібно кожному ручному генпрокурору: повну свободу призначати своїх людей на керівні посади без бодай якогось публічного відбору чи змагання з іншими кандидатами.
У подальшому ця свобода ще й поєдналася з новими нормами в законі "Про прокуратуру" і перетворила відбір у прокуратурі на суцільну кадрову монополію нагорі.
Як скандальний законопроєкт №12414 остаточно розвʼязав руки Кравченку
У липні 2025 року Верховна Рада ухвалила скандально відомий закон 4555‑IX (законопроєкт 12414). Формально він стосувався особливостей розслідування зникнень безвісти під час війни, але фактично це була атака на антикорупційну інфраструктуру з доданим, поміж іншого, "хвостиком" змін до Закону "Про прокуратуру".
Так, у прикінцевих положеннях закону було додано таку норму: на період дії воєнного стану прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури можна призначити прокурора нижчого рівня в порядку переведення, а також без проведення конкурсу будь‑яку особу, яка на момент набрання чинності законом взагалі не була прокурором. Для цього достатньо, щоб така особа відповідала загальним вимогам статті 27 закону (відповідна освіта, стаж, відсутність несумісностей) та пройшла формальну спецперевірку.
Тобто, необхідність призначати в ручному режимі "своїх" прокурорів обґрунтували війною.
Коли навколо Закону 4555‑IX спалахнув скандал через атаку на НАБУ і САП, Банкова подала до Ради "виправний" законопроєкт №13533. Проте він передбачав скасування лише найбільш токсичних норм. Пункт про відсутність конкурсів на топпосади в прокуратурі в законі залишили.
Крім того, тоді ж спростили процедури звільнення прокурорів. У статті 51 закону "Про прокуратуру" з'явився новий пункт, завдяки якому достатньо оголосити "зміну структури" або чисельності штату, запропонувати формально інше місце (яке може бути гіршим за статусом чи місцем роботи), і, якщо особа відмовиться від нової посади, то це автоматично відкриває двері до звільнення "неугодного". Водночас змінами до статті 41 дозволили аналогічним чином припиняти повноваження прокурора на адміністративній посаді.
Це дало Руслану Краавченку простий інструмент зачистки. Достатньо провести "реорганізацію" або змінити штатний розпис – і всі небажані керівники автоматично втрачають свої адмінпосади. Після цього на звільнені місця можна одразу ставити лояльних людей.
Тобто Зеленський і парламентська більшість свідомо зберегли для свого генпрокурора особливий режим. Поки триває війна, вершину прокурорської системи можна заповнювати без конкурсів – "своїми людьми", за внутрішніми домовленостями й рішенням керівника органу. Попри те, що ЄС вимагає прямо протилежного – прозорих, заснованих на заслугах процедур для цих посад.
Як Кравченко розставляв "своїх" на посади
Кравченко дуже швидко скористався своїми повноваженнями розставляти "своїх".
Перших керівників обласних прокуратур у ручному режимі Генпрокурор почав призначати вже за кілька тижнів на позиції генпрокурора.
Так, з 1 липня 2025 року нових керівників отримали, зокрема, Рівненська та Київська обласні прокуратури. Того ж тижня медіа фіксували нових топпрокурорів одразу в шести із восьми західних областях. Більшість із них описували як "парашутистів" із Києва, розставлених новим генпрокурором на чутливі регіони.
До середини серпня 2025 року вже в 15 областях з'явилися нові керівники прокуратур.
Восени генпрокурор продовжив ротації у Волинській обласній прокуратурі, у грудні 2025 року у Чернівецькій області, а в січні 2026‑го змінили керівника Дніпропетровської обласної прокуратури.
За девʼять місяців від призначення Кравченка – майже всі обласні прокуратури отримали нових керівників, призначених без жодного конкурсу.
Водночас поки для керівників ОГП і обласних прокуратур діють воєнні норми, кандидати в окружні прокуратури змушені проходити повноцінний багатоступеневий добір.
Кваліфікаційно‑дисциплінарна комісія прокурорів регулярно оголошує масштабні добори. Так, наприклад, у червні 2025 року стартував добір на 230 посад прокурорів окружних прокуратур, у грудні 2025‑го – ще на 121 посаду.
Щоб стати "рядовим" прокурором окружної прокуратури, потрібно пройти кілька рівнів тестів, практичних завдань, перевірок і навчання, конкуруючи з сотнями інших юристів. Натомість потрапити в Офіс Генерального прокурора чи очолити обласну прокуратуру сьогодні можна просто написавши заяву й отримавши згоду генпрокурора.
***
Такий стан справ — це не "особливість воєнного часу", а свідоме викривлення президентом, нардепами та прокурором Зеленського логіки реформ. Саме там, де ЄС та план Ukraine Facility вимагає найжорсткіших конкурсів і фільтрів доброчесності, українська влада залишила собі можливість розставляти своїх без будь‑якої конкуренції.
Затягування із поданням законопроєкту, який вирішує цю проблему – не випадкова акція, а політичне рішення. Виглядає так, що Банкова й депутати монобільшості свідомо зривають виконання Плану для Ukraine Facility про прозорий відбір прокурорів на керівні посади, щоб зберегти за собою авторитарний контроль над прокуратурою – від генпрокурора до обласних керівників.