Мобілізація без правил: хто руйнує довіру до держави?

Дмитро Лубінець - 17 липня, 18:00

Україна вже понад дванадцять років бореться за своє існування, а п'ятий рік поспіль живе в умовах повномасштабної війни. Наші Захисники й Захисниці щодня ризикують життям заради держави, і держава зобов'язана забезпечувати належне поповнення Сил оборони. Це аксіома. Мобілізація — питання виживання країни.

Але є ще одна аксіома: навіть під час війни закон залишається законом, а права людини — недоторканними.

Те, що ми спостерігаємо останнім часом навколо мобілізаційних заходів, свідчить про системну проблему, коли межа між законними процедурами та відвертим свавіллям дедалі частіше стирається. І саме тому про це потрібно говорити відкрито.

Коли цифри б'ють на сполох

Динаміка звернень до Офісу Омбудсмана щодо неправомірних дій ТЦК та СП — це вирок нинішньому стану системи. Подивіться на ці цифри:

2022 рік: всього 18 звернень.
2023 рік: 514 звернень.
2024 рік: 3 312 звернень.
2025 рік: шокуючі 6 127 скарг.
Поточний 2026 рік: лише за першу половину року ми маємо вже 3 425 звернень!

І процес не зупиняється ні на мить. Лише за перший тиждень липня 2026 року на моє ім'я надійшла ще 141 скарга.

Про що говорять ці цифри? Вони кричать про тотальне та системне нехтування законом. Громадяни заявляють про відверте беззаконня: незаконне обмеження свободи, так звані "вуличні затримання", неправомірне застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів, проходження ВЛК за 15 хвилин, що здійснюється шляхом службових підроблень, приховування медичних даних, ігнорування права на відстрочку, примусове утримання у приміщеннях ТЦК та СП.

Робити вигляд, що це лише поодинокі випадки, означає заплющувати очі на реальність.

Але є ще одна небезпечна тенденція. Кожен випадок порушення прав людини під час мобілізації завдає шкоди не лише конкретній людині. Він підриває довіру до всієї системи комплектування Сил оборони. Будь-яке незаконне затримання, застосування сили чи приниження людської гідності миттєво стає відомим тисячам людей, поширюється соціальними мережами та використовується російською пропагандою.

У результаті громадяни починають боятися не повістки, а самої держави. Це не зміцнює мобілізацію — це її дискредитує.

Як Омбудсман України я не визначаю потреби мобілізації та не оцінюю її ефективність. Але точно можу сказати, що виконання доведених планових показників не забезпечує якісне кадрове комплектування Сил оборони України.

Моє конституційне завдання інше — забезпечити, щоб держава, сама діяла виключно в межах Конституції та законів України. Ми не можемо вимагати від громадян поваги до закону, якщо самі інституції його порушують.

Ми не чекаємо скарг — ми викриваємо систему

Захист прав людини не може ґрунтуватися виключно на зверненнях від громадян. Саме тому Офіс Омбудсмана системно проводить моніторингові візити до ТЦК та СП.

Лише за період із листопада 2025 року до 1 липня 2026 року ми перевірили роботу 22 ТЦК та СП у Києві, Київській, Житомирській, Вінницькій, Тернопільській, Миколаївській областях.

За результатами наших моніторингів протягом 2025 року правоохоронними органами було внесено до ЄРДР 34 кримінальні провадження щодо службових осіб ТЦК та СП. За перше півріччя 2026 року — ще 15.

Під час моніторингових візитів ми дедалі частіше бачимо одну й ту саму картину. Порушення повторюються незалежно від області чи конкретного територіального центру комплектування. Це свідчить про те, що проблема вже давно вийшла за межі людського фактору і набула системного характеру. Ми виявили низку правових та організаційних проблем, зокрема:

службові особи ТЦК та СП здійснюють дії, на які вони не уповноважені законом, зокрема фактично затримують або утримують громадян;
люди повідомляють про обмеження свободи пересування на території ТЦК та СП без будь-якого судового рішення, що суперечить статті 29 Конституції України та статті 5 Європейської конвенції з прав людини;
у переважній більшості ТЦК та СП відсутні належні умови перебування людей, які очікують відправлення до військових частин: не облаштовані місця для відпочинку, харчування, дотримання елементарних санітарних норм.

Саме тому за моєю ініціативою здійснюються заходи, спрямовані на:

формування збірних пунктів у районних ТЦК та СП, щоб забезпечити належні умови перебування громадян;
інформування місцевих державних (військових) адміністрацій щодо невідкладного додаткового ресурсного забезпечення заходів мобілізації, які проводяться ТЦК та СП;
створення та якнайшвидший початок роботи робочої групи при Міноборони з питань вдоконалення законодавства щодо призову громадян на військову службу.

Громадяни, які виконують свій конституційний обов'язок, не повинні втрачати людські права на порозі військкомату!

Читайте також: Перевернута машина ТЦК не зробить мобілізацію справедливішою

Конкретні кейси системних порушень у ТЦК та СП

Наведу лише кілька прикладів порушень, які були встановлені представниками Офісу Омбудсмана під час моніторингових візитів.

Закарпаття (Ужгородський РТЦК). Мої представники виявили 22 людини, яких утримували у зачиненому приміщенні без жодних законних підстав. Деякі сиділи там тижнями! Без медичної допомоги, без зв'язку, з відібраними речами. Результат нашого втручання: кримінальні підозри посадовцям ТЦК за статтями про незаконне позбавлення волі, перевищення повноважень та катування.
Тернопільщина. Наші монітори виявили у стінах ТЦК людей з інвалідністю та важкими ментальними порушеннями. Після мого втручання п'ятьох громадян негайно звільнили. Бонусом під час перевірки зафіксовано "боєздатний" стан одного з військовослужбовців ТЦК — він перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. Спеціалізована прокуратура вже відкрила кримінальну справу. Інший випадок: особу із цукровим діабетом II типу, гіпертонічною хворобою, ожирінням IV ступеня та псоріазом було мобілізовано Чортківським РТЦК та СП. Уже через кілька днів після направлення до військової частини військовослужбовець був госпіталізований через загострення захворювань. Наразі військова частина його направила на проходження військово-лікарської комісії.
Миколаївщина. Системне утримання людей. В результаті перевірки визволено шістьох громадян, серед яких — чоловік із поламаними ребрами та батько дитини з інвалідністю. Справу розслідує ДБР.
Дніпропетровщина. Виявлено випадок мобілізації особи з інвалідністю з дитинства II групи та діагнозом "параноїдна шизофренія", яку з 2020 року суд визнає недієздатною. Попри це, з травня 2026 року чоловік проходить військову службу в одній із військових частин області.
Рівненщина. Під час моніторингового візиту на полігон виявили військовослужбовця із ВІЛ, гепатитами В і С, сифілісом та іншими захворюваннями.
Харківщина. Встановили, що в одному з ТЦК та СП області було знищено медичні документи щодо стану здоров'я громадянина, а його мобілізували як придатного до військової служби. Після втручання моїх представників військовослужбовця госпіталізували та направили на повторний медичний огляд.

Подібні випадки свідчать про відсутність належної оцінки стану здоров'я громадян на етапі мобілізації, що призводить до порушення їхніх прав, створює додаткове навантаження на систему військової медицини та не сприяє ефективному комплектуванню Сил оборони України.

Діагноз: проблема не лише в окремих людях, а в системі

Моніторингові візити показали, що частина порушень виникає не лише через неправомірні дії окремих посадових осіб, а й через недосконалу організацію роботи ТЦК та СП.

Ми бачимо кадровий дефіцит, недостатню професійну підготовку працівників, відсутність належної адаптації військовослужбовців, які після повернення із фронту починають працювати з цивільним населенням.

Не меншою проблемою залишається технічна відсталість. Групи оповіщення часто не мають елементарних засобів для перевірки QR-кодів чи VIN-кодів. Окрему тривогу викликають "маски-шоу". Випадки, коли представники ТЦК приховують свої обличчя за балаклавами чи масками, що фактично унеможливлює їхню ідентифікацію.

Наголошую вкотре: жоден представник ТЦК не має права застосовувати силу, погрози чи затримувати людей самостійно, без Нацполіції!

Діти не можуть ставати заручниками мобілізаційних процедур

Окрема і надзвичайно болюча тема — випадки, коли через поспіх, формальний підхід або неналежну перевірку обставин діти фактично залишаються без батьківського піклування.

Нещодавно широкий суспільний резонанс викликала історія у Кривому Розі. Мобілізували чоловіка, який самостійно виховував 5-річну доньку. У той момент дитина перебувала у дитячому садку й фактично залишилася без єдиного дорослого поруч. Завдяки суспільному резонансу та спільним зусиллям усіх небайдужих батька відпустили для вирішення питань щодо дитини та оформлення необхідних документів.

Ще один випадок стосувався батька-вихователя дитячого будинку сімейного типу, який виховує вісьмох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Чоловіка доставили до ТЦК та СП через те, що право на відстрочку не було оформлено завчасно. Лише після мого особистого втручання він зміг реалізувати гарантоване законом право та оформити відстрочку через ЦНАП.

Обидві історії демонструють одну й ту саму проблему: державні органи не можуть діяти за принципом "спочатку доставити до ТЦК, а потім з'ясовувати обставини".

Якщо людина має законне право на відстрочку, воно повинно бути забезпечене ще до прийняття будь-яких рішень щодо її мобілізації.

Водночас хочу звернути увагу і на відповідальність самих громадян. Якщо закон передбачає право на відстрочку, його необхідно оформлювати своєчасно. Це дозволяє уникнути конфліктних ситуацій та захистити інтереси як самої людини, так і її дітей.

Але навіть якщо дитина раптово залишається без батьківського піклування, держава має чіткий алгоритм дій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів №866 служби у справах дітей та Національна поліція зобов'язані невідкладно забезпечити безпеку дитини. Насамперед вона може бути тимчасово передана близьким родичам або іншим особам, із якими вона має зв'язок. Якщо це неможливо, дитина має бути влаштована до патронатної сім'ї або відповідного закладу.

Проте головне завдання держави — зробити все можливе, щоб подібні ситуації взагалі не виникали.

Читайте також: Липень 2026. Українці в військовій формі протиставлені українцям в цивільному одязі

Парламент має встановити чіткі правила

Реагування на окремі порушення не вирішить проблему. Не менш важливо усунути прогалини, які створюють підґрунтя для конфліктів і порушення прав людини.

Саме тому 12 березня 2026 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт № 15076, доповнивши профільний Закон новою статтею 22¹.

Законопроєкт пропонує встановити чіткі та зрозумілі правила взаємодії громадян із ТЦК та СП. Зокрема, передбачається офіційно закріпити порядок вручення повісток — особисто або рекомендованим листом із описом вкладення. Дата і час явки мають погоджуватися з людиною та визначатися не пізніше ніж через три дні після отримання повістки. Також представникам ТЦК та поліції забороняється необґрунтоване застосування фізичної сили та спецзасобів. Чітко визначаються підстави для адміністративного затримання і доставлення до ТЦК та СП, а також запровадження обов'язкової відеофіксації відмови від отримання повістки.

Переконаний, що саме чіткі правила є найкращою профілактикою конфліктів. Вони однаково захищають і права громадян, і законні повноваження представників держави.

Подвійних стандартів не буде: закон один для всіх

Говорячи про порушення прав людини під час мобілізації, не можна оминути й іншу небезпечну тенденцію — зростання кількості нападів на працівників ТЦК та СП. Такі дії є неприпустимими.

За даними Нацполіції, станом на 12 квітня 2026 року в Україні зареєстровано 620 нападів на працівників ТЦК. Лідери цієї статистики: Харківська область (69), Київ (53) та Дніпропетровщина (45).

Нещодавно відбувся випадок у Львові, де натовп заблокував і перекинув службове авто ТЦК — це тривожний сигнал радикалізації суспільства.

Показовим є також випадок на Одещині. У травні 2026 року під час перевірки військово-облікових документів чоловік, який перебував у розшуку за порушення правил військового обліку, напав із ножем на групу оповіщення. Двоє військовослужбовців ТЦК отримали численні ножові поранення та були госпіталізовані у вкрай тяжкому стані.

Самосуд — це шлях до анархії. Жодне порушення закону не може бути виправданням насильства чи нападів.

Моя позиція залишається незмінною: кожен випадок можливого порушення прав людини з боку працівників ТЦК має бути ретельно, неупереджено та об'єктивно розслідуваний, а винні — притягнуті до відповідальності. Але так само принциповою має бути реакція на будь-які напади, побиття чи перешкоджання законній діяльності військовослужбовців.

Ми не маємо права допустити, щоб суспільство розділилося на тих, чиї права потрібно захищати, і тих, щодо кого насильство нібито можна виправдати. Права людини є універсальними, а закон має діяти однаково для всіх — незалежно від посади, форми чи статусу.

Повага до прав людини — це і є сила держави

Ми воюємо з тоталітарною Росією саме за те, щоб не стати схожими на неї. Якщо ми побудуємо всередині країни систему, якій байдуже на Конституцію та людську гідність, ми програємо цю війну ідеологічно, навіть якщо втримаємо кордони.

Справедлива, прозора мобілізація, де поважають права людини, лише зміцнить оборонну здатність України. Час внутрішнього хаосу та безкарності має залишитися в минулому. Саме тому Україні потрібна сучасна реформа мобілізаційної системи — із чіткими правилами, прозорими процедурами та належним контролем.

Захищаючи державу, ми маємо захищати й принципи, на яких вона побудована. Бо повага до прав людини — це і є справжня сила демократичної держави.

Дмитро Лубінець