Смерть артилерії скасовується

Мене часто питають: артилерія померла? Дрони її поховали?

Ні. Але вона в кризі. І це варто визнати чесно, а не ховатись за гучними цифрами.

За березень цього року майже 34 тисячі окупантів загинули або були важко поранені дронами, проти 1300 ліквідованих завдяки артилерії. Цю статистику люблять цитувати як доказ смерті гармат. Порівняння некоректне на рівні фізики задачі.

Дрон і артилерія – це не два способи зробити одне й те саме. Дрон працює по цілі. Одна одиниця техніки, один окоп, одна людина. Знайшов – влучив. Це хірургія.

Артилерія працює по площі. Її завдання – не влучити в конкретного бійця, а зробити ділянку землі непридатною для життя і руху на якийсь час. Вона придушує: змушує піхоту лягти й не підняти голови, розриває координацію між підрозділами ворога, ламає темп його атаки чи контратаки.

Дрон – це голка. Артилерія – це дощ. Не можна дощем поцілити в одну краплю, і не варто голкою намагатись намочити поле.

Тому "контрбатарейна боротьба" – це не пошук і знищення однієї гармати ворога. Це придушення цілої вогневої позиції чи батареї, щоб вона на певний час замовкла – і піхота встигла пройти. "Стримування резервів" – це не влучання в конкретну машину, а створення зони, через яку резерв фізично не може пройти без втрат. Руйнування укріплення – це не один влучний постріл, а серія, яка ламає конструкцію, а не окрему цеглину.

Коли ми рахуємо ефективність дрона – рахуємо влучання. Коли рахуємо ефективність артилерії – рахуємо, чи ворог зміг зробити те, що планував: пройти, підвезти, вдарити. Якщо не зміг – артилерія відпрацювала. Навіть якщо жоден снаряд не влучив у конкретну ціль.

Три проблеми, які душать артилерію

Але щоб ця логіка працювала, потрібна батарея. 4-6 машин разом. Не одна гармата, яку партнери передали "про всяк випадок".

Проблема номер один – розпорошеність. Захід дає системи по одній-дві. Батарея замість чотирьох гармат воює однією. Ефективність падає в рази.

Проблема номер два – снарядний голод. То є далекобійні боєприпаси, то немає взагалі. Системно планувати вогонь в таких умовах – неможливо.

Проблема номер три – кілзони. "Ланцети" і "Молнії" створюють зони ураження на 15-20 км в глибину нашого тилу. Подекуди – до 50. Розгорнути важку систему в такій зоні – ризик втратити її за годину.

Стара модель – гармата плюс розрахунок два з дроном "про всяк випадок" – більше не працює. Без прикриття гармата горить. Бригада стоїть на якорі.

Як ми будуємо це в "Ґреґоті"

Артилерія і дрони – один організм, не два роди військ поруч.

Спочатку заходить дроновий підрозділ – у складі нашої бригади це загін "Рокіт". Він відпрацьовує зону день-два: усуває ворожі розвідувальні та ударні комплекси, розчищає посадки, знімає загрозу з повітря. Це чорнова робота, непомітна, але без неї гармата не має шансів.

Тільки після цього заходить артилерія. Кожна гармата – під власним дроновим прикриттям. Але головне не прикриття саме по собі, а послідовність: спочатку дрон створює умови, потім працює гармата.

І ще одне важливо. Гармати не можна розмазувати по одній-дві на різні напрямки. Потрібен кулак. П'ять машин в одному підході – це приблизно сто пострілів. Той обсяг вогню, який реально ламає оборону чи зупиняє наступ. Одна гармата такого не зробить ніколи.

Тому в "Ґреґоті" ефективність ми рахуємо не балами і не звітами. Ми рахуємо, скільки гармат вийшло на позицію і скільки повернулось. Це чесна метрика. Вона показує, чи готова система, а не чи гарно виглядає цифра в презентації.

Калібри і майбутнє

105 і 122 мм повинні залишатись на рівні батальйону і бригади: командир на землі керує ними напряму, підтримуючи піхоту тут і зараз. 152 і 155 мм – корпусний рівень. Робота по глибині: логістика ворога, резерви, важкі укріплення.

І останнє. Час відмовлятись від радянських калібрів. 152 мм тримає нас на голці залежності від обмежених джерел постачання. Наш ОПК навчився виробляти снаряди старого зразка – добре, але це не стратегія. Стратегія – 155 мм і власне виробництво натівської зброї разом із партнерами.

Артилерія не віджила своє. Вона просто більше не працює сама. Наше завдання в "Ґреґоті" – зробити так, щоб вона знову била точно, масовано, і поверталась з позиції.

Полковник Антон Баєв "Француз", начальник штабу 7-ї артилерійської бригади НГУ "Ґреґіт" у складі 2-го корпусу НГУ "Хартія"