Пристань збитих льотчиків: чому треба перевіряти доброчесність майбутніх адвокатів

Українська адвокатура вже не раз "брала під своє крило" звільнених посадовців з органів правопорядку чи суддів, зокрема, замішаних у корупції чи інших недоброчесних практиках.

Згадати хіба Віталія Марфіна, адвокатське об'єднання якого внесло 14 мільйонів гривень застави за Андрія Єрмака. Раніше він працював у СБУ, звідки його зі скандалом звільнили після отримання хабара у 180 тисяч доларів. Наприкінці 2013 року Марфін отримав обвинувальний вирок, а от в 2015 році без проблем став адвокатом.

За крок до отримання статусу адвоката (склав адвокатський іспит) був і вже покійний екснардеп Ілля Кива, якого обвинувачували у державній зраді. Або ж колишній заступник військового прокурора Дмитро Борзих, який фігурував у розслідуванні про незаконне збагачення та декларування недостовірної інформації.

Після звільнення з прокуратури Борзих створив адвокатське обʼєднання, яке НАБУ та САП викрили на схемі незаконного доступу до закритої частини реєстру судових рішень, що призводило до витоку інформації та зриву розслідувань у справах топкорупції.

І це лише кілька прикладів. Такі історії можливі через прогалину в правилах доступу до адвокатської професії: кандидатів перевіряють на знання права, але не оцінюють їхню репутацію та відповідність етичним стандартам професії. У результаті адвокатами можуть ставати люди, яких раніше звільнили з посад через недоброчесну поведінку. Формально вони складають іспит і отримують свідоцтво. Фактично — зберігають старі зв'язки, практики, але вже у новому статусі.

Чому доброчесність адвоката важлива?

Європейський Союз роками наголошує Україні на необхідності реформи адвокатури. Зокрема, є вимога вирішити проблему допуску до адвокатської професії. Натомість Національна асоціація адвокатів України (НААУ) наполягає, що чинний закон відповідає європейським стандартам. А голова НААУ Лідія Ізовітова "охрестила" його найсучаснішим законом про адвокатуру в Європі.

Якщо українське регулювання справді є одним із найкращих у Європі, це мало б бути видно не з гучних заяв, а з порівняння з правилами, які діють у сталих демократіях. Фундація DEJURE дослідила, як це питання врегульоване в інших демократичних державах — Канаді, США, Латвії, Литві, Нідерландах та Швеції.

Глибинні інтервʼю з представниками професії з цих країн доводять – перевірка доброчесності і репутації кандидатів є невідʼємною складовою допуску до адвокатури. Хоча моделі щодо перевірки доброчесності відрізняються, подібними є аргументи, чому доброчесність адвокатів настільки важлива.

• Добра репутація це про довіру до професії

"Доброчесність є ядром адвокатської професії". Репутація адвоката спонукає клієнта вірити, що він діє у його інтересах.

"Суть у тому, що адвокат має дві речі. Перша — це знання, а друга — репутація. Але репутація є найважливішою", — каже представник Асоціації адвокатів Литви.

Знання можна підтягнути, а відновити заплямовану репутацію дуже складно. Якщо один адвокат замішаний у недоброчесних практиках чи вчиненні злочину, це кидає тінь на всю професію. Люди не звикли розбиратися, хто хороший, а хто поганий адвокат. Тому такі випадки шкодять адвокатурі як інституції.

• Адвокати часто є джерелом проникнення корупції у сфері правосуддя

"Я переконаний, що адвокати є основою для корупції. Уявімо, ви хочете заплатити судді за позитивне рішення у своїй справі. Хто буде платити судді? Сам клієнт? Не смішіть мене! Це завжди буде адвокат", — розповідає респондент із Нідерландів.

У найбільших українських скандалах із суддівською корупцією були залучені адвокати: від справи $2,7 млн хабара голові та суддям Верховного Суду до плівок із кабінету Павла Вовка та масового уникнення мобілізації чоловіками завдяки незаконним рішенням суду. А нещодавно Вищий антикорупційний суд виніс обвинувальний вирок адвокату, який намагався в інтересах клієнта дати хабар у 200 тисяч доларів прокурорам САП.

Тому високі стандарти доброчесності водночас є і антикорупційним запобіжником у сфері правосуддя.

• Доброчесність як умова незалежності

Нездатність адвокатського самоврядування гарантувати належні стандарти професійної поведінки може стати підставою для законодавців переглянути межі його автономії:

"Самоврядування – це привілей. І якщо адвокатська професія неспроможна доброчесно керувати собою, то чому у неї має залишатися незалежність?", – адвокатка з Канади.

Респондент з Литви ж додав, що у них вимоги щодо доброчесності кандидатів були більш м'які до недавнього часу. Але Асоціація адвокатів ініціювала посилення цих вимог щодо корупційних злочинів. Більше того, Асоціація ще й переконувала Міністерство юстиції внести відповідний законопроєкт. Така ініціатива Асоціації — це чіткий прояв її відповідальності та зацікавленості у збереженні довіри суспільства до професії. Органи самоврядування самостійно помітили проблему та запропонували її вирішення.

Репутаційний фільтр: як працює допуск до адвокатури в інших країнах

У практиці досліджених країн беруть до уваги будь-які факти з професійного, громадського чи приватного життя кандидата, які ставлять під сумнів його репутацію. Йдеться про широку оцінку доброчесності, а не просто формальну перевірку за переліком підстав.

У Латвії та Литві в законі прописані досить детальні й чіткі обставини, які перешкоджають доступу до адвокатської діяльності. Вони пов'язані з кримінальною відповідальністю, а також дисциплінарними порушеннями чи звільненням з попередніх посад, зокрема судді, прокурора чи з органів правопорядку.

До уваги беруть питання національної безпеки. Так, у Латвії кандидатці відмовили через ймовірні зв'язки з Росією. Вона формально вела активну громадську діяльність. Та під час перевірки Рада адвокатів побачила, що її діяльність була пов'язана із захистом прав російськомовної нацменшини та прав російської мови. У міжнародному середовищі вона зображала Латвію як країну, що порушує права російськомовної нацменшини.

Рада адвокатів зазначила, що формально діяльність кандидатки не порушує закон, але має ознаки відповідності російській ідеології та російській політиці щодо так званих "співвітчизників".

Українська практика також могла б перейняти цей досвід. В умовах війни з Росією важливо мати такі ж перевірки: чи не діє певний адвокат або кандидат в адвокати на користь Росії. У нас були непоодинокі випадки, коли представники професії перейшли на бік Росії або їх підозрювали у співпраці з російськими спецслужбами. Втім, керівництво НААУ вже понад 10 років не вирішує питання позбавлення адвокатських свідоцтв осіб, які діють в інтересах Росії, пояснюючи це тим, що воно "не на часі" і нібито для цього бракує доказової бази.

Окремий спільний інструмент — це період "очікування" для отримання статусу адвоката після певних порушень або звільнення з посад. Це чітко визначений період часу, впродовж якого людина навіть не може подати свою кандидатуру, якщо з попереднього місця роботи її звільнили за проступок. Відіграє роль також і саме порушення — деякі з них можуть перекреслити кандидату шлях у професію назавжди.

В Україні ж таких застережень немає. Свого часу із судді в адвокати "блискавично" перекваліфікувався Артур Ємельянов — звільнений за схему із ухвалення незаконних судових рішень та втручання в роботу інших суддів. Він отримав дозвіл на адвокатську практику менш ніж за рік.

Більшість проаналізованих країн публікує імена осіб, які бажають стати адвокатами, і будь-хто може надіслати релевантну інформацію щодо них. Також асоціації адвокатів збирають відгуки професійного середовища для етичної оцінки кандидатів. Якщо кандидат приховав певну інформацію про своє минуле або намагався ввести в оману орган, який здійснює перевірку, — це серйозна підстава для відмови в допуску до професії.

Реформа адвокатури має починатися з правил доступу до професії

Перевірка доброчесності кандидатів в адвокати має стати складовою реформи адвокатури. Це також передбачено в обох проєктах Антикорупційної стратегії, зареєстрованих у Верховній Раді.

Нам не обовʼязково застосовувати лише іноземний досвід. Україна вже має механізми перевірки доброчесності кандидатів на посади суддів і прокурорів. Звичайно, у випадку адвокатури не йдеться про таку саму ретельну перевірку, але необхідно брати до уваги попередню громадську і професійну діяльність кандидата, а також те, чи були в нього серйозні правопорушення.

В законі потрібно розширити перелік обставин, які назавжди унеможливлюють або відтерміновують на певний час допуск до адвокатської професії.

Також важливо запровадити обов'язковий опитувальник для кандидатів щодо наявності обставин, які можуть ставити під сумнів їхню відповідність критеріям доброчесності чи доброї репутації. Це мають бути питання, які стосуються притягнення кандидата до кримінальної відповідальності або звільнення від неї, повідомлення про підозру чи обвинувачення, а також притягнення до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності у зв'язку з його професійною діяльністю, зв'язки кандидата та його родичів з Росією.

Щоб перевірка доброчесності чи репутації кандидатів була максимально ефективною, важливо передбачити можливість для будь-кого надсилати інформацію щодо кандидатів. Відповідно, органи, які здійснюють допуск до адвокатської професії, можуть оцінювати таку інформацію: чи стосується вона кандидата і чи впливає на оцінку його відповідності високим етичним вимогам адвокатської професії.

Така перевірка не обмежує адвокатуру, а навпаки — допомагає їй зберегти професійну автономію, довіру суспільства, і може стати ефективним антикорупційним запобіжником у сфері правосуддя.

Ярослав Кузишин, адвокаційний менеджер Фундації DEJURE

Анастасія Кокалко, комунікаційна менеджерка Фундації DEJURE