Позапланова перевірка на Полтавщині: що насправді відбувається з харчуванням у навчальних центрах ЗСУ

Гнилі овочі, зіпсоване мясо чи продукти зі цвіллю. Такі непридатні до вживання продукти не раз постачали до армійських підрозділів. Причому в деяких випадках правоохоронці виявляли корупційні схеми постачання зіпсованої їжі до військових частин, як от у лютому цього року на Дніпропетровщині.

Тож, до скарг на погане харчування ми, у Громадській антикорупційній раді при Міністерстві оборони України (ГАР МОУ), ставимося особливо пильно. Адже зачасту йдеться не просто про неякісне харчування військових, а й про потенційні випадки корупції. І такі от "дзвіночки" від військових ми отримуємо досить часто. Ну і ми пильні ще й тому, що багато хто з ГАР МОУ служив, тож ми знаємо про проблеми не з паперів.

Тож, коли надійшло звернення про те, що в одному з навчальних центрів на Полтавщині військових "неналежно годують", ми вирішили перевірити цю скаргу.

Надіслали запит до Міноборони, і разом із Департаментом гарантування якості вирушили в Полтавську область. Для нас із колегою по ГАР Оленою Нишпоркою це була подвійна задача: побачити реальний стан справ у їдальні та оцінити, наскільки прискіпливо й фахово працює сам інспекційний Департамент МОУ.

Перше, що треба розуміти: цей навчальний центр – пункт постійної дислокації (ППД). Тут є повноцінні кухні, холодильники та склади. За останні півроку сюди приїжджали шість різних комісій. У таких умовах майже неможливі системні зловживання. Окрім того, часто скарги та перевірки "позитивно" впливають на відповідальних осіб, які усувають недоліки, принаймні на певний час.

Проте є інша специфіка: Полтавщина – це не глибокий захід країни. Тут кожен навчальний центр є потенційною ціллю для російських ракет. Навчальний процес, як і приготування їжі для військових, постійно перериваються повітряними тривогами, а бійці змушені бігати в укриття.

Під час перевірки ми переконалися: критичних порушень у військовій частині із харчуванням немає. Продукти згідно з нормою присутні і в меню, і на складах, і, що головне, на столах армійців. Приготування відбувається на належному рівні. Проте ми виявили кілька глибинних проблем, про які варто розповісти.

Проблема №1. Дефіцит кадрів

Дефіцит людей у війську стосується не лише штурмових підрозділів. У тилових частинах він не менш гострий.

У цій військовій частині на Полтавщині штат кухарів укомплектований лише наполовину. А готувати треба на сотні, іноді тисячі людей. Щоб прогодувати таку кількість бійців потрібні професійні навички: вміти працювати з величезним промисловим обладнанням, котлами та дотриманням суворих санітарних норм.

Коли не вистачає професіоналів, часто на приготування їжі відправляють випадкових людей без відповідної кваліфікації. А якість та безпека їжі напряму залежать від того, чи розуміє людина біля плити технологічний процес.

Проблема №2. Раціон, норми та суб'єктивне сприйняття

Скарги на їжу нерідко мають психологічний, субʼєктивний контекст (що, власне і виявила саме ця наша перевірка). І є дві причини скарг, котрі трапляються доволі регулярно:

1. Смакові уподобання. Більшість курсантів їдять те, що дають. Але якщо на обід гороховий суп і гречка, завжди знайдеться той, хто їх просто не любить. Сформувати варіативне меню "на вибір" у навчальному центрі теоретично можливо, але практично – через брак обладнання та кухарів – поки ні.
2. Різниця коефіцієнтів. До навчального центру часто прибувають бійці з ДШВ чи морської піхоти. У своїх бойових частинах вони мали підвищений коефіцієнт харчування (1,2 замість 1,0) і звикли до більших порцій чи іншого набору продуктів (наприклад, більшої кількості яловичини). Повертаючись до стандартної норми навчального центру, вони відчувають різницю і вважають це "недогодовуванням".

Проблема №3. Неякісний товар і роль командира

Найболючіше питання — чи заробляють постачальники на неякісних продуктах?

Так, випадки, коли постачальник намагається завезти гнилі овочі чи продукти сумнівної якості, на жаль, дуже поширені. Ми це знаємо. Але чи потрапить на стіл солдатів під тухле мясо чи зів'ялі огірки — пряма відповідальність військової частини.

Під час нашої перевірки ми побачили, що начальник продовольчої служби (начпрод) діяв жорстко: протягом року він неодноразово відмовлявся приймати товар неналежної якості, складав акти й змушував постачальника робити заміну. Саме так і має працювати система.

Якщо ж бійцям видають зіпсовану їжу – це провал не лише постачальника, а й командира частини, його заступника з тилу та начпрода. І бійці не повинні мовчати: про такі факти треба негайно сигналізувати командирам, а за потреби — звертатися до Департаменту гарантування якості МОУ чи до нас у ГАР.

Ще хотів би додати, що під час цієї спільної перевірки представники Департаменту гарантування якості показали високий професіоналізм. Вони прискіпливо перевіряли терміни придатності, умови зберігання та маркування продуктів, фіксуючи навіть дрібні технічні зауваження.

Резюме нашої поїздки таке: система харчування в тилових навчальних центрах працює, базові потреби військовослужбовців закриті. Але для того, щоб якість була не просто "задовільною", а високою, держава має вирішити два ключові завдання – закрити кадровий "голод" серед професійних кухарів та забезпечити харчоблоки сучасним обладнанням.

Громадський контроль зі свого боку продовжуватиме раптові перевірки – без попереджень.

Олег Чернов, секретар Громадської антикорупційної ради при Міноборони (ГАР МОУ), ветеран російсько–української війни