Тиша на рейді: як блокада українських портів переписує економіку країни і ціну хліба у світі

З 2022 року Україна щороку експортує близько 60 млн тонн сільськогосподарської продукції та 36 млн тонн металургійної продукції. Близько 90% цих вантажів ідуть морськими шляхами і забезпечують Україні близько 60% валютної виручки.

22 липня 2026 року до портів Великої Одеси – Одеського, Чорноморська і Південного – не зайшло жодне судно. Уперше з осені 2023 року, відколи Україна в односторонньому порядку військовим шляхом відкрила власний морський коридор без будь-якої "згоди" рф.

За 2,5 року цим маршрутом пройшло понад 8 тисяч суден, які перевезли біля 200 млн тонн продукції до 50 країн світу. З 22 липня – нуль.

У липні 2026 року зафіксовано 35 атак на судна безпосередньо в портах, 22 – на судна в морі та 67 ударів по портовій інфраструктурі. Для порівняння: за весь 2025 рік таких інцидентів було 14. Прокуратура Одещини повідомила про 28 уражених цивільних суден і 21 загиблого моряка та портовика лише за місяць – з 20 червня по 20 липня 2026 року.

Зміна тактики рф була свідомою та спланованою. Вона доповнює інший напрям війни – удари по енергетиці та інфраструктурі з метою суттєвого підриву економіки України.

Раніше росія била по причалах, елеваторах і перевантажувальних терміналах. Пошкоджене відновлювали, судна продовжували ходити. Тепер удари націлені безпосередньо на кораблі: на підході, на рейді, у момент виходу з вантажем.

Символом цієї фази став корабель Golden Leo під прапором Гвінеї-Бісау, який належав турецькому власнику. 19 липня, завантажений українською кукурудзою, він вийшов із Чорноморська і був атакований трьома російськими ракетами. У результаті загинули 10 членів екіпажу, переважно іноземці, а через тиждень судно затонуло внаслідок отриманих пошкоджень.

Реакція світового ринку була миттєвою і не потребувала жодних офіційних політичних заяв.

Страховики призупинили оформлення нових полісів страхування суден. Тепер проблема вже не лише у високому тарифі, який значно зріс ще раніше, а в тому, що навіть за наявності страхування судновласники не готові ризикувати втратою суден і життями екіпажів.

Більшість компаній, включно з великими, такими як Maersk, оголосили про призупинення заходів в українські порти і перенаправили вантажі до румунської Констанци та інших портів.

Формально блокади немає. Ніхто її не оголошував, порти працюють, навігація та коридор формально існують. Але ця неформальна блокада стала частиною глобальної гібридної війни рф. Вона здійснюється не через фізичне перекриття акваторії флотом чи армією, а через страх. І саме тому може виявитися ефективнішою за все, що росія робила в Чорному морі з 2022 року.

Саме цим нинішня блокада принципово відрізняється від блокади 2022 року, яка була фізичною. Тоді російський флот стояв біля українського узбережжя, доступ до портів був перекритий, а світ реагував на це як на надзвичайну подію – із залученням ООН, Стамбульського координаційного центру та "зерновою угодою".

Сьогодні формально ніхто нікого не блокує, тому і механізму реагування де-факто немає.

Ситуація радше нагадує те, що відбувається в Ормузькій протоці: акваторія відкрита, але комерційний флот уникає її через значні ризики пошкодження або знищення. Для економіки ж різниця між юридичною блокадою і фактичною відмовою ринку від навігації майже нульова.

Щоб відповісти на питання, що з цим робити, потрібно спочатку розібратися, чого саме домагається росія:

1. Позбавити Україну позицій аграрного та металургійного конкурента на світових ринках.
2. Завдати значної шкоди економіці України. Блокада аграрного та металургійного експорту може призвести до недоотримання $8 млрд державним бюджетом, вплинути на стабільність валютного курсу та ВВП України загалом. За оцінками, йдеться про мінус 1–2% ВВП за шість місяців 2026 року, тоді як у 2022 році цей показник становив близько – 6%. У результаті це впливає на доходи кожного українця і на спроможність держави фінансувати війну проти рф.
3. Створити чергову продовольчу кризу в Африці та Азії, де близько 400 млн людей залежать від українського зерна та олії, і як наслідок спровокувати нову міграційну кризу з країн Азії та Африки до розвинених держав.
4. Спричинити зростання цін та чергову кризу вартості життя в Європі напередодні виборів у Франції, Німеччині та інших європейських країнах, що гратиме на руку популістам і праворадикальним проросійським силам.
5. Підірвати глобальну продовольчу безпеку і таким чином створити геополітичні проблеми для колективного Заходу.

Тобто кількома десятками прямих ударів ракет і дронів по законних іноземних суднах у Чорному морі рф може зробити те, на що за інших обставин потрібні мільярди доларів і десятки років підривної роботи її спецслужб у світі.

Нагадаю, що, на відміну від рф, Україна завдає ударів по підсанкційних суднах тіньового флоту рф, які здійснюють незаконні перевезення.

Саме тому безпека та свобода навігації в Чорному морі – це не лише проблема та інтерес України, а й усього світу. Відповідно, вирішувати цю проблему потрібно разом.

Що можемо зробити ми?

1. Залучити не лише всі можливі політичні та дипломатичні канали, а й усіх потенційних союзників, не обмежуючись Туреччиною. Від цієї блокади постраждає багато країн Європи, Азії та Африки. Поки, на жаль, влада мовчить і не тримає це питання серед пріоритетів свого плану дій. Розслабилися так, ніби вже виграли.
2. Здешевити альтернативні шляхи експорту зерна та металургійної продукції, зокрема через тимчасові дисконти та субсидії. Пріоритетними мають бути маршрути через Дунай, Молдову та Румунію, які мають менше політичних ризиків і претензій та не вдаються до антиукраїнської істерії через кожну тонну транзитного зерна чи металу.
3. Надати підтримку та субсидії українським малим фермерам для поповнення обігових коштів, проведення посівної та забезпечення довшого терміну зберігання продукції. Такі програми вже давно напрацьовані – від компенсації оренди за гектар і здешевлених кредитів на обігові кошти до мобільних зерносховищ та переробки, але досі не отримали бюджетного фінансування. Отже, за фінансуванням можна і потрібно звертатися до міжнародних партнерів, які як ніхто зацікавлені у продовольчій безпеці Європи.
4. Шукати можливості для прикриття українських портів та морських шляхів засобами ППО, зокрема з використанням дозволених законодавством приватних спроможностей. Паралельно потрібно знищувати аграрні та морські спроможності рф. російський союз агроекспортерів уже прискакав до кремля за захистом, бо, мабуть, боляче.
5. Не лише системно відстежувати, чи справді працюють санкції, і закривати прогалини вторинними санкціями, а й запроваджувати нові обмеження проти аграрного та металургійного секторів рф і російського флоту. Таким чином потрібно перенести економічні втрати від блокади і на російські сектори, щоб у рф навіть не думали, що зможуть нажитися на блокаді українських портів. Тоді й блокувати перестануть швидше.

Підсумовуючи, якщо ми хочемо швидко та ефективно зняти блокаду навігації в Чорному морі, потрібно зробити це питання пріоритетом, проактивно сформувати та координувати коло партнерів для розблокування, а також виробити чіткий план захисту морських шляхів і перенесення економічних збитків від блокади на рф.

Юлія Сірко, народна депутатка, партія "Голос", перша заступниця голови парламентського комітету з питань транспорту та інфраструктури