Як далекобійні удари України позбавляють РФ воєнних та економічних ресурсів

Протягом літа Україна завдала мінімум 131 далекобійний удар по території РФ. Мета таких ударів — виснаження воєнно-промислового потенціалу ворога.

У серпні Центр стратегічних комунікацій дослідив, як маркетплейс Wildberries допомагає війні РФ проти України та чому атаки на його склади — це удар по воєнній логістиці та фінансовій стійкості РФ. Проте логістична інфраструктура РФ не єдина ціль України. Об'єктів, що підтримують російську воєнну економіку та логістику, набагато більше. І кожен такий удар позбавляє РФ воєнних та економічних ресурсів.

Центр стратегічних комунікацій проаналізував на основі відкритих даних, які об'єкти уразили Сили оборони України протягом літа у результаті далекобійних ударів по РФ, їхню дальність та системність, про що розповідаємо у цьому матеріалі.

До уваги взята інформація про удари, що були офіційно підтверджені українською владою та командуванням Сил оборони. Інформація з російських ресурсів, не підтверджена українською стороною, не враховувалася.

Протягом літа інтенсивність та кількість українських далекобійних атак по РФ лише зростала. І всі вони мають одну мету — зниження спроможностей РФ фінансувати та вести війну. Зокрема, якщо у червні було зафіксовано 23 підтверджені епізоди, то в липні ця цифра зросла до 44, а в серпні досягла 64 ударів. У такий спосіб українські сили вибивають ключові елементи російської оборони та економіки.

На сьогодні стратегічних об'єктів, які були б захищені лише своєю фізичною відстанню від України, в РФ практично не залишилося. Вся промислова й військова інфраструктура ворога опинилася у зоні потенційного ураження. Адже ЗСУ постійно нарощують дальність своїх ударів. І одним із зафіксованих рекордів літа стало ураження Омського НПЗ у липні за 2500 кілометрів від українського кордону.

Системність ударів по стратегічних об'єктах РФ — ще одна з переваг далекобійних ударів України. Об'єкти зазнають кількаразових повторних ударів для зменшення їхніх потужностей. Яскравим прикладом є нафтопереробний завод "Славнефть-ЯНОС" у Ярославській області, який упродовж літа зазнав чотирьох атак. По три рази під вогнем опинялися Афіпський та Ільський НПЗ у Краснодарському краї, а також НПЗ TANECO в Татарстані.

Системність та географічне різноманіття далекобійних ударів руйнує російський міф про наявність "глибокого та безпечного тилу РФ". Адже протягом літа удари охопили 33 адміністративні регіони РФ. Серед трьох найбільш уражених регіонів РФ стали Краснодарський край (24 підтверджені удари), Республіка Башкортостан (8 ударів) та Ростовська область (8 ударів).

Хоча майже половина ударів усе ще припадає на тактичну глибину, Україна нарощує удари на стратегічну глибину. Майже третина атак була здійснена на відстань від 500 до 1000 км. А кожен п'ятий удар (понад 23% сукупно) завдається на глибину понад 1000 кілометрів.

Проте Україна надалі нарощує власні технологічні спроможності, масштабує виробництво засобів ураження та формує системний підхід до послаблення російської оборонної індустрії, а далекобійні удари України по РФ лише продовжують зростати. Адже регулярне виведення з ладу НПЗ, знищення складів боєприпасів, ураження авіації безпосередньо на аеродромах та нейтралізація військових кораблів впливають на постачання російської армії та підривають економічну стійкість агресора.

Головним пріоритетом для українських безпілотників та ракет улітку залишався паливно-енергетичний комплекс РФ. Зокрема, на нафтопереробні заводи припало понад третину всіх уражень — 42 удари. Ще 13% атак були спрямовані на об'єкти нафтової логістики. Таким чином, поєднуючи це з ударами по воєнній інфраструктурі, Україна б'є одразу по двох найвразливіших місцях агресора: логістиці постачання пального для фронту та головному джерелу валютних надходжень, яке фінансує війну.

Другою за обсягом групою цілей стали військові бази, аеродроми та склади боєприпасів — 38 ударів. У той час як 12,2% прильотів припали по підприємствах ВПК і хімічної промисловості, а також логістичних центрах та портовій інфраструктурі.

Висока інтенсивність ударів, їхня повторюваність та розширення географії до понад двох з половиною тисяч кілометрів позбавили РФ ілюзії — наявності безпечного та недосяжного "глибокого тилу".

Поєднання цілеспрямованих атак на об'єкти паливно-енергетичного комплексу, військову логістику, склади боєприпасів та підприємства оборонного сектора створює накопичувальний ефект виснаження.

Знищуючи НПЗ та нафтову інфраструктуру, Україна одночасно руйнує постачання пального для ворожої техніки на передовій та підриває джерело валютних надходжень, за рахунок яких Кремль фінансує бойові дії.

Подальше послідовне руйнування оборонної індустрії та воєнної логістики РФ позбавляє агресора економічного та військового потенціалу продовжувати війну. У той час як посилювати цей ефект мають міжнародні санкції, експортний контроль та позбавлення РФ можливості їх обходу, адже позбавлення РФ ресурсів для агресивної війни — це єдиний дієвий шлях до миру.

Центр стратегічних комунікацій