Історія України як частина історії світу: що створюють 200 дослідників під керівництвом Тімоті Снайдера

Як цікаво розповісти історію України усьому світові? Протягом трьох днів у Києві 80 науковців, дослідників та інших учасників проєкту "Українська історія: глобальна ініціатива" працювали над відповіддю на це запитання, наближаючи до публікації результати трьох років спільних досліджень.

Третя щорічна конференція Ініціативи відбулася 14–16 вересня 2026 року, і позначила важливий перехід до нового етапу реалізації проєкту.

Дослідницька програма наближається до завершення, і тепер Ініціатива готується перетворити результати багаторічної наукової роботи на книжкові видання та масштабну цифрову платформу, покликану зробити історію України доступною для аудиторії в усьому світі.

Заснована у 2023 році бізнесменом і філантропом Віктором Пінчуком під науковим керівництвом всесвітньо відомого історика Тімоті Снайдера, проєкт об'єднує міжнародну спільноту, до якої входять близько 200 дослідників. Їхня мета – створити всеосяжну історію України від доісторичних часів до сьогодення, розглядаючи історію землі і людей України у широкому контексті світової історії.

Як пояснив Снайдер у своєму вступному слові, амбіція проєкту полягає в тому, щоб розповісти всебічну історію України через історію світу та комплексну історію світу через історію України.

Академічна конференція нового формату

На відміну від традиційних академічних конференцій, зустріч у Києві була організована навколо спільної роботи над дослідженнями, без формальних презентацій.

Протягом трьох днів учасники обговорили 58 наукових праць у межах 58 тематичних семінарів. Кожен із них об'єднував авторів та їхніх колег для аналізу проєктів текстів, критичного обговорення історичних інтерпретацій, пошуку зв'язків між різними історичними періодами та осмислення того, як складні академічні дослідження можна представити читачам поза межами наукового середовища.

На конференції не було презентацій зі слайдами чи можливості дистанційної онлайн участі. Головний акцент було зроблено на особистому спілкуванні: спільному читанні й обговоренні текстів, обміні ідеями та розвитку інтелектуальних зв'язків, без яких реалізація проєкту такого масштабу була б неможливою.

Для багатьох учасників конференція також стала нагодою знову наживо зустрітися з колегами, з якими вони працюють від початку проєкту, а також познайомитися з новими дослідниками, які долучилися до Ініціативи цього року.

Дискусії відображали одну з головних цілей: створити історичну працю, яка відповідатиме високим академічним стандартам і водночас буде цікавою та доступною для широкої аудиторії.

Це завдання виходить далеко за межі спрощення академічної мови. Йдеться про створення історичних оповідей, які допоможуть читачам зрозуміти, чому історичні події мають значення, як пов'язані між собою різні епохи та регіони і яким чином минуле України є частиною значно ширшої історії людства.

Формування наукової спільноти під час війни

Для нас усіх рішення провести конференцію в Києві мало особливе значення в умовах загострення російських атак на столицю України.

Для міжнародних учасників поїздка на конференцію стала можливістю безпосередньо відчути деякі реалії життя України під час війни. Для українських дослідників – нагодою продовжити наукову роботу попри виклики та невизначеність воєнного часу.

Сьюзан Боннер, канадська журналістка та старша наукова співробітниця Школи глобальних справ і державної політики Манка при Університеті Торонто, цього року долучилася до Академічної ради проєкту, маючи за плечима чотири десятиліття досвіду в журналістиці та публічних комунікаціях.

Її подорож до Києва була перервана російською атакою дронів на залізничну інфраструктуру поблизу українсько-польського кордону. Подорожуючи разом з іншими учасниками Ініціативи, вона пережила тривалі затримки та евакуацію до укриття на залізничній станції, перш ніж дістатися столиці.

У статті, опублікованій у Policy Magazine після конференції, Боннер поділилася своїми враженнями від подорожі країною, що перебуває у стані війни, та участі в міжнародному проєкті, покликаному зробити минуле України доступним для світової аудиторії.

Її розповідь ілюструє одну з центральних ідей Ініціативи: для розуміння сучасної України необхідно глибше пізнати її минуле та місце країни у світовій історії.

Прочитати статтю Сьюзан Боннер у Policy Magazine

Для Тімоті Снайдера конференція також продемонструвала важливість наукової співпраці в часи, коли ізоляція та залякування становлять загрозу інтелектуальному життю.

У своєму заключному слові він підсумував те, чого учасникам вдалося досягти разом:

"Ми, безумовно, працюємо проти ізоляції. Ми працюємо проти надмірної спеціалізації. Ми працюємо проти залякування. Ми працюємо проти деморалізації та нігілізму".

Проте, наголосив він, мета цієї зустрічі полягала не лише у протистоянні цим викликам. Вона також полягала у спільному творенні чогось нового: спільноти, заснованої на інтелектуальному обміні, взаємній підтримці та спільній відданості пошуку історичної істини.

"Ми працюємо над формуванням спільноти, – сказав він, – а також над утвердженням принципу, що ми можемо прагнути наукової істини й робити це разом".

Від академічних досліджень до книжок і цифрового історичного досвіду

Конференція також ознаменувала початок нового етапу розвитку Ініціативи.

Протягом останніх трьох років дослідники вивчали теми, що охоплюють тисячоліття історії. Їхня робота охоплює археологію, міграції народів, культурні та релігійні взаємодії, політичні процеси й численні зв'язки між Україною та рештою світу.

Дискусії в Києві продемонстрували прогрес у перетворенні цих окремих досліджень на цілісну історичну оповідь.

Тепер автори переходять до наступного етапу роботи: завершення досліджень, опрацювання академічних відгуків і підготовки текстів до публікації.

Під час конференції дослідники також зустрілися з членами редакторської команди на чолі з Клайвом Пріддлом, яка вже розпочала співпрацю з авторами над удосконаленням текстів, поєднуючи академічну ґрунтовність із ясністю викладу та доступністю для широкого кола читачів.

Редакторська робота супроводжуватиметься створенням карт, ілюстрацій та інших візуальних матеріалів, які допоможуть оживити історичні дослідження.

Як пояснив Снайдер у своєму заключному слові, амбіції Ініціативи виходять далеко за межі створення традиційної збірки академічних публікацій.

"Ми створюємо і наукову, і популярну історію, – сказав він. – Ми прагнемо створити як історію, яку можна прочитати, так і історію, яку можна пережити".

Ініціатива планує опублікувати результати досліджень у книжках англійською та українською мовами, а також представити їх на масштабній цифровій платформі, покликаній донести історію України до світової аудиторії.

Ця платформа має стати чимось більшим, ніж цифрова бібліотека академічних текстів. Поєднуючи історичні оповіді з візуальними матеріалами та інтерактивними способами дослідження минулого, "Українська історія: глобальна ініціатива" прагне створити середовище, у якому читачі зможуть відкривати для себе історію України, розуміти її зв'язки зі світовою історією та поглиблювати свої знання відповідно до власних інтересів.

Снайдер описав цю амбіцію як прагнення донести наукові дослідження до надзвичайно широкої аудиторії у спосіб, який враховує різний досвід і рівень підготовки читачів та дає їм можливість самостійно поглиблювати свої знання.

Наступний етап: 2027 та 2028 роки

Хоча третя щорічна конференція завершилася, робота Ініціативи триває.

Із жовтня 2026 року та протягом 2027 року заплановано проведення нових наукових семінарів, які дадуть дослідникам змогу продовжити взаємне рецензування праць, посилити зв'язки між спорідненими темами та вдосконалити свої рукописи.

Протягом наступного року основну увагу буде зосереджено на завершенні досліджень і написанні текстів, а також на продовженні редакторської роботи. За потреби додаткові вузькоспеціалізовані дослідження допоможуть заповнити прогалини та зміцнити зв'язки між окремими частинами загальної історичної оповіді.

Паралельно Ініціатива продовжуватиме розвивати співпрацю з видавництвами, працювати над візуальними матеріалами та цифровою платформою.

Наразі проєкт планує підготувати свої основні дослідницькі результати до публічного представлення у 2028 році, прагнучи охопити аудиторію як в Україні, так і на глобальному рівні.

На думку Снайдера, дослідникам випала виняткова можливість побачити, як їхня академічна праця стає частиною значно масштабнішого колективного проєкту, що спирається на широку наукову співпрацю, професійне редагування та нові способи взаємодії з аудиторією.

Він закликав учасників скористатися цією можливістю та продовжувати спільну роботу задля успішної реалізації проєкту.

Конференція завершилася спільним розумінням того, що подальша робота виходить за межі підготовки окремих рукописів. Ідеться про об'єднання результатів багаторічних досліджень у цілісну історію України, яку люди в усьому світі зможуть читати, досліджувати та переживати.

І, як продемонструвала зустріч у Києві, ця робота починається з людей, готових об'єднати свої зусилля, щоб утілити задум у життя.

Руслан Кавацюк, виконавчий директор "Українська історія: глобальна ініціатива"