Українцям вдалося опанувати республіканську мову. Тепер саме час пригадати демократичну

До проміжних виборів до Конгресу США залишився місяць. Більшість останніх опитувань вказують на те, що Демократична партія має реальні шанси повернути контроль над Палатою представників і скоротити відрив у Сенаті. Та крім питання, скільки місць можуть здобути демократи, є ще й інше: якою буде їхня партія після виборів. І вона може відрізнятися від тієї, яку ми бачимо сьогодні.

Протягом останніх кількох років я не раз спостерігав, як українські делегації, приїжджаючи до США, намагалися вивчити "республіканську мову", щоб достукатися до аудиторії, прихильність якої до України почала слабшати. Безумовно, це була дуже важлива та своєчасна робота. Водночас у прагненні порозумітися з консервативними американцями увага до демократів часто відходила на другий план. Їхню підтримку сприймали як даність. У новому скликанні Конгресу з цим може бути не все так просто.

Оновлений Конгрес почне роботу в січні 2027. На те, як зрештою виглядатиме демократична фракція та її підхід до України впливатимуть щонайменше три фактори.

По-перше, частина демократів, які протягом років були рушіями змін на підтримку України, закінчують карʼєру в Конгресі. На пенсію йде колишня спікерка Ненсі Пелосі. Свій мандат залишає конгресмен Стені Гоєр – один із стовпів групи підтримки України в Палаті представників.

Багаторічний співкерівник Гельсінської комісії Конгресу Стів Коен також вирішив не переобиратися. Це лише деякі з тих, чия робота була особливо помітною, і чий термін у Палаті представників закінчується в січні.

Своєю чергою, у Сенаті завершує кар'єру низка інших проукраїнських законодавців. Серед них сенатори Джин Шагін, Дік Дурбін та Емі Клобучар. Усі троє мали ключові посади у впливових комітетах, неодноразово приїздили до Києва та упродовж своєї карʼєри послідовно працювали над важливими законопроєктами з підтримки України.

Звісно, як в демократичній, так і в республіканській фракціях залишаться інші друзі України, на яких можна буде покластися. Та все ж у новому складі Конгресу відчутно бракуватиме важковаговиків, які не боялись брати на себе основний тягар роботи і не відступали від підтримки України у найскладніші часи.

По-друге, праймеріз продемонстрували очевидну тенденцію: вподобання демократичних виборців – а разом з ними ідеологія партії – поступово дрейфують вліво. На внутрішньопартійних виборах у різних штатах перемогу над поміркованими кандидатами здобули прогресисти і демократичні соціалісти. І виглядає, що у новому Конгресі їх буде більше, ніж у попередніх скликаннях.

Деякі з цих кандидатів протягом своїх кампаній висловили солідарність з боротьбою українців. Від інших лунали розмиті заяви – мовляв, Україну підтримують, але віддають перевагу не збройній допомозі, а дипломатії. Проте більшість про Україну практично не згадувала, натомість зосередившись на підтримці Палестини.

Були й такі, як кандидатка з Нью-Йорка Даріаліза Шевальє: у лютому 2022 року вона заявила, що США нібито допомагають Україні лише тому, що люблять цькувати Росію. Протягом своєї передвиборчої кампанії вона не змогла пояснити журналістам, що саме мала на увазі.

Даріаліза Шевальє не єдина з прогресивного руху, хто озвучував схожі тези. В останні роки серед американських лівих стрімко здобув популярність блогер Гасан Пайкер. Він асоціює себе з марксистськими поглядами і відомий низкою контраверсійних заяв, які викликали бурхливе обговорення в США.

Серед них коментарі про те, що "Америка заслужила атаки 11 вересня", прихильні висловлювання в бік ХАМАСу та Хезболли, а також слова про Мао Цзедуна як "одного з великих лідерів цього світу". Щодо України, Гасан Пайкер говорив, що Крим – це історично російська територія, і називав анексію півострова "цілком виправданою". Водночас у нещодавньому інтервʼю для Axios блогер назвав повномасштабне вторгнення Росії "незаконним, потворним і жахливим".

Гасан Пайкер брав активну участь у кампаніях демократичних соціалістів – від промов на передвиборчих мітингах до збору коштів протягом своїх прямих ефірів.

Американські оглядачі вважають, що підтримка популярного блогера допомогла частині прогресивних кандидатів активізувати молодих виборців і тих, хто раніше праймеріз ігнорував.

Попри зростаючий вплив лівого крила, більшість демократів у новому Конгресі все ж будуть поміркованих поглядів. Однак варто бути готовим до того, що навіть підтримка тих законодавців, кого можна вважати друзями України, у новому скликанні Конгресу не буде гарантованою. І це третій фактор.

У наступні два роки демократи залишаться в опозиції до Дональда Трампа. Щоб реалізувати законопроєкти з допомогою Україні, Конгресу, радше за все, доведеться домовлятися з президентом і шукати те, на що він погодиться поставити свій підпис. Варіанти можуть бути різні: від поєднання проукраїнських ініціатив з підтримкою Ізраїлю до фінансування війни проти Ірану, боротьби з міграцією чи інших пріоритетів Трампа. Далеко не всі демократи будуть готові йти на такий компроміс.

Це ми бачимо вже зараз. Протягом розгляду законопроєкту Ліндсі Грема з санкціями проти Росії більшість демократів у Палаті представників голосували проти. Публічно вони пояснювали це тим, що документ дає Дональду Трампу надто широкі повноваження і дозволяє йому вводити нові мита. Непублічно між рядками читались додаткові аргументи: "Ми підтримуємо Україну, але не хочемо робити політичного подарунку для Трампа".

Це нагадує ситуацію, яку ми вже бачили у 2023-2024 роках. Тоді аргумент "Ми підтримуємо Україну, але…" часто звучав від республіканців, які не хотіли голосувати за ініціативи Джо Байдена чи Демократичної партії, щоб не додавати балів опонентам перед президентськими виборами. Тепер ролі можуть помінятися місцями.

Попри все це, є хороші новини: двопартійна підтримка України в Конгресі збережеться. Щоб вона конвертувалась у конкретні рішення, її потрібно буде активувати – українському уряду, дипломатам, діаспорі, адвокаційним організаціям та делегаціям, які приїжджатимуть у США для зустрічей з конгресменами.

В останні кілька років українцям добре вдалося опанувати республіканську мову. Тепер, поряд із нею, саме час пригадати і демократичну.

Остап Яриш