Як любити Україну?

Ця історія про те, як українець викрив розкрадання гуманітарної допомоги для ЗСУ від естонського народу. І як українське правосуддя почало переслідувати його за це.

У січні 2023 року я зустрівся з Олександром Черновим похмурого зимового дня на парковці Львівського трамвайного депо. Все це нагадувало другосортний шпигунський фільм.

Спершу Саша показав мені автомобілі волонтерів, надіслані з Естонії 3 місяці тому. Їх було щонайменше 5 – автомобілів, які насправді чекали на фронті, але тепер вони стояли вкриті пилом, як усі машини, що нікуди не їдуть.

Керівник львівської волонтерської організації "Все для перемоги" Геннадій Васьків чомусь не переправив їх далі.

Для Саші це було особливо болісно, адже саме йому писали друзі з фронту й благали, щоб їм надіслали машини. Саша бував у зоні бойових дій і знав, що ці повідомлення написані кров'ю серця.

Але це було ще не все. Я був волонтером естонської громадської організації Slava Ukraini, керівниця якої Йоганна-Марія Лехтме обрала своїм партнером саме Геннадія Васьківа. Тепер Саша розповідав мені, переминаючись із ноги на ногу на зимовому холоді, що за відома Йоганни-Марії Лехтме Геннадій Васьків запустив схему, за якою частина коштів, призначених для ЗСУ, не доходила до підрозділів, а перетворювалася на прибуток підприємства IC Construction.

Схема передбачала закупівлю в Україні за низькими цінами товарів, потрібних як гуманітарна допомога, а естонцям давали оплачувати їх за ціною, інколи завищеною в кілька разів.

Зазначена фірма IC Construction задекларувала прибуток приблизно 41,7 мільйона гривень (250 000 євро) за умов, коли весь їхній оборот надходив від естонської організації "Slava Ukraini". А в 2023 році вони встигли "заробити" майже стільки ж...

Олександр Чернов був логістом "Все для перемоги". Раніше він працював у тій же фірмі IC Construction, яку тепер звинувачує, тому він також знав про всю схему з першоджерел. Це людина, яка вирізняється педантичною точністю і яку естонці дуже цінували. Завдяки його роботі в Україну потрапило щонайменше 100 автомобілів, відправлених з Естонії лише протягом 2022 року.

Я – колишній естонський військовослужбовець і кінорежисер, який на той момент уже провів дні й ночі в Лимані та Слов'янську. Я брав участь у першому розвідувальному патрулі в лісах навколо звільненого Ізюма. Боротьба України була моєю боротьбою.

Коли я підрахував цифри, виявилося, що за "прибуток" IC Construction у 2022 та 2023 роках естонці могли б додатково придбати для ЗСУ щонайменше 120 автомобілів або 800 малих генераторів. Для звичайних волонтерів це величезна сума.

Я запитав Сашу, чи може він це довести. Він відповів, що може, але не бачить у цьому сенсу, бо у Васьківа дуже багато зв'язків і він завжди зможе підкупити кого потрібно. Я наполягав і пообіцяв, що принаймні естонська сторона візьметься за це серйозно.

Тиждень по тому Саша надіслав до Естонії великий масив документів. Щоб їх перевірити, я запитав у Лехтме деякі деталі, але відповідь була більш ніж красномовною. Лехтме написала в чат української команди, що зі мною ніхто більше не має ділитися інформацією.

Це був перший момент, коли я почав вірити, що Саша має рацію. На порожньому місці інформацію приховувати б не стали.

Велика іронія цієї історії полягала в тому, що ГО "Slava Ukraini" була символом надій багатьох естонців. Дивовижний спротив України повномасштабній агресії Росії надихав багатьох.

Україна була прикладом для Естонії, тому сотні й тисячі простих естонців жертвували на підтримку України. На найсвятішому місці Естонії – Співочому полі – лунала "Ой у лузі червона калина", і мені було важко дихати від хвилювання, коли я це чув.

А потім настав шок. У той час, коли Йоганна-Марія Лехтме, яка здобула популярність завдяки підтримці України, балотувалася до естонського парламенту – Рійгікогу, наглядова рада "Slava Ukraini" зібралася на кризове засідання.

12 березня 2023 року ми попросили Лехтме пояснити документи, надіслані Сашею. Це був дуже ризикований крок, адже ми тим самим розкрили наше українське джерело. І все ж я не міг передбачити, що станеться далі.

Наступного дня зламали комп'ютер Саші та прочитали його листування з естонцями. Того ж дня надійшло повідомлення, що в Чернова забирають статус гуманітарного працівника "Шлях", а Васьків наказав йому їхати – поза будь-якими планами – до Бахмута з якимось гуманітарним вантажем. Це був час, коли Бахмут був м'ясорубкою.

Моїм естонським друзям розповіли, що Сашу в Бахмуті може зачепити "випадкова куля" абощо. Раптом усе це стало чимось зовсім іншим, ніж банальне шахрайство чи крадіжка. Звісно, Сашу охопив страх. Він вирішив не ночувати вдома.

Я не знав, чи можна вірити цій розповіді, але в будь-якому разі звернувся до естонської поліції з проханням захистити нашого свідка. Естонська поліція зв'язалася з українськими колегами.

За тиждень я вже сам був у Києві, де мене привели до Офісу генерального прокурора України. Ознайомившись із моїми документами, 24 березня 2023 року вони офіційно порушили розслідування за номером 42023140000000089.

Я попросив, щоб вони зв'язалися з Сашею, який на той момент уже дуже боявся за своє життя. Намагався його підбадьорити, як міг.

Минув тиждень, але нічого не відбулося. Не можу навіть уявити, про що думав Саша. У будь-якому разі він поїхав зі Львова до сестри в Павлоград. Там, у двокімнатній квартирі старої хрущовки, де Саша ділив простір із сестрою та її сином, точно не було дуже затишно. Але, як запевняли естонці, треба було лише ще трохи почекати.

Тим часом в естонському суспільстві вибухнув скандал, коли наглядова рада ГО "Slava Ukraini" зупинила всі перекази організаціям, пов'язаним із Васьківим, і розпочала ревізію. Наче найпрекрасніша й найсвятіша надія розбилася, і це викликало в естонців щонайменше таку саму гнівну реакцію.

На перших шпальтах усіх ЗМІ протягом кількох тижнів поспіль висвітлювалося, як гроші естонських благодійників були вкрадені. Навіть якщо можливий розмір привласнених коштів не порівнянний із найбільшими корупційними справами в Україні, головна шкода полягала у втраті довіри.

Обсяг пожертв в Естонії впав, за деякими оцінками, на 70–80%. Справжні друзі України та політика естонського уряду все ж не відмовилися від підтримки України, проте для того, щоб подолати цю кризу, очікувалося, що винні швидко отримають покарання.

Здавалося, наші дії принесли певні результати, коли 8 травня ми нарешті обговорили, що Саша таки приїде до Естонії, щоб особисто дати свідчення в естонській поліції. Наступного дня, 9 травня 2023 року, Йоганна-Марія Лехтме оголосила про складення повноважень члена парламенту, і естонська прокуратура порушила проти неї кримінальну справу.

3 дні по тому поліція Дніпра знайшла в маленькому автомобілі Саші Mitsubishi Colt гранати (РПГ-26, 4 × Ф-1 та 2 корпуси гранат РГД-5). У нього більше не було можливості приїхати до Естонії.

Не скажу вам, що це означає. Я цього не знаю. Але мені здається дивним, що людина, яка знала, що через кілька днів поїде за кордон давати свідчення, тримала б боєприпаси в багажнику маленького автомобіля, припаркованого вночі у дворі житлового кварталу.

Саша, цей український патріот і волонтер, постав перед судом.

Єдиний суттєвий доказ обвинувачення – відбитки пальців, зняті того ж ранку. Захист продемонстрував у суді, що з ними поводилися з порушенням вимог: спеціаліст обрізав клейку стрічку зі слідами точно по краю паперу, не залишивши виступаючих кінців, і поклав її в незапечатаний паперовий конверт. На відеозаписі немає кадрів запечатування конверта. На експертизу сліди потрапили з кінцями стрічки, загнутими на зворотний бік паперу.

Чомусь повторної експертизи не призначили. За наявною інформацією, гранати до цього часу знищили.

Провадження, в межах якого проводився обшук, стосувалося продажу зброї. Контрольна закупівля не проводилася жодного разу. У його телефоні не знайшли жодного сліду торгівлі зброєю.

Після цього статтю змінили. Обвинувачення пред'явили за частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, яка охоплює як придбання, так і зберігання зброї. Проте за 3 роки так і не встановлено, де й коли Олександр Чернов придбав ці боєприпаси.

29 грудня 2025 року Павлоградський міський суд визнав його винним і призначив 4 роки позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки.

У Саші дуже розвинене почуття справедливості. Він хотів, щоб його добре ім'я було відновлене. Тому подав апеляцію з проханням про виправдання. Прокуратура також оскаржила вирок і вимагала реального покарання.

15 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд задовольнив апеляцію прокурора. Олександр Чернов відбуватиме 4-річний строк ув'язнення.

Обвинувачення проти Геннадія Васьківа надійшло до Франківського районного суду Львова наприкінці 2025 року. Підготовче засідання було призначене на 29 грудня 2025 року – на той самий день, коли Павлоградський суд визнав Чернова винним.

Обвинувачення висунуте за трьома пунктами: використання благодійних пожертв для отримання прибутку в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, відмивання грошей та підроблення документів.

У справі фігурують суми: майже 1,55 мільйона євро спрямованих на рахунки коштів, понад 18 мільйонів гривень у вигляді завищених цін на товари та 772 тисячі гривень від Європейського інвестиційного банку. З естонської сторони подано цивільний позов на 38 мільйонів гривень.

Однак Геннадій Васьків тим часом утік за кордон. Його затримали в Австрії, і 30 березня Україна подала запит на екстрадицію. Наразі позитивної відповіді не отримано.

В Естонії ж прокурор Хар'юського повітового суду клопоче про надання свідчень від Саші, оскільки він є основним свідком у справі проти Йоганни-Марії Лехтме.

Отже, наш баланс зрозумілий: обвинувачені – на волі, а свідок – за ґратами.

Три роки судових баталій зламали Сашу. В одному з нещодавніх листів він написав мені з болісною відвертістю: "Я думав, що ти зможеш мене захистити. Чи зробив би я сьогодні те саме, що тоді? Ні. Зваживши все, я б не зробив. Мені 47 років, і в мене більше немає майбутнього".

Я його розумію. Естонія втрачає свого друга, а Україна – свого патріота.

Один із українських адвокатів сказав мені приблизно рік тому, що насправді допомогло б лише одне – якби Естонія продемонструвала свою політичну волю захистити Сашу.

Водночас прем'єр-міністр Естонії цілком справедливо зазначив, що не має юридичного права втручатися в правосуддя іншої держави. Таку саму відповідь дав і міністр юстиції Естонії.

Формально ніхто нічого не зробив неправильно. Але якщо всі роблять усе правильно, а невинна людина сидить у в'язниці, то вся система хибна.

Можна говорити тут і про провал захисту свідків, адже ніхто навіть не подавав відповідного клопотання. Якби естонська та українська влада застосували б щодо нього заходи із захисту свідка в березні 2023 року, всього цього ніякового епізоду з гранатами, які раптом знайшлися в автомобілі, можна було б уникнути.

І все ж залишається головне питання: який сигнал посилає ув'язнення Саші тим, хто повідомляє про крадіжки коштів, призначених для ЗСУ?

Ільмар Рааг, естонський волонтер, режисер та колишній військовослужбовець