Петропавлівська Борщагівка: правда без самосуду

За кілька годин мережа вже "знала" все: сорок людей у підвалі, катування, зламані хребти, навіть загиблий.

Правоохоронці ці заяви спростовують. За даними командування Нацгвардії, будівля була тимчасовим пунктом розміщення мобілізованих і військовослужбовців, яких повернули після СЗЧ.

Водночас четверо військових після СЗЧ справді мали травми, їх направили на обстеження. Звідки ці травми й чи було незаконне насильство, має встановити розслідування. Саме так це і має працювати: факти, перевірка, відповідальність.

Я не слідча, і висновки робити не мені. В армії справді вистачає проблем, і я говорю про них публічно та говоритиму далі. Жоден військовослужбовець не повинен зазнавати незаконного насильства, незалежно від того, чи був він у СЗЧ.

Але є речі, які не мають двох трактувань.

Ніхто не має права штурмувати місце, де перебувають військові, вибивати вікна, закидати людей камінням і трощити автобус Нацгвардії. Ніхто не має права, прикриваючись боротьбою за справедливість, перетворювати військовий об'єкт на арену масових заворушень.Ніхто не має права публічно розкривати розташування військових, коли росіяни щодня шукають, куди вдарити. І ніхто не має права без доказів називати катами людей, які роками тримали фронт.

За інформацією військового омбудсмана Ольги Решетилової, на цьому об'єкті були й військові, які пройшли бої за Маріуполь, "Азовсталь", російський полон і повернулися до служби.

Просто уявіть: люди пережили російський полон, повернулися захищати Україну, а в тилу їх зустріли образами, камінням і вибитими вікнами.

І ще одне.Нещодавно СБУ повідомила, що встановила близько сотні активних учасників та організаторів заворушень. За версією правоохоронців, події готували заздалегідь, а організатори хотіли вивезти одного з військовослужбовців і створити суспільний резонанс.Цю версію ще мають довести в суді. Але вона точно заслуговує на увагу всіх, хто поспішав із висновками.

Ця історія чітко показала, наскільки небезпечною буває неперевірена інформація. Особливо коли її поширюють публічні люди.

Коли народний депутат Олексій Гончаренко, не дочекавшись результатів перевірки, пише про "прес-хату", викрадення, побиття і катування, тисячі людей сприймають його слова як установлений факт. А російська пропаганда отримує готовий матеріал для дискредитації українських військових. Навіть якщо людина не хоче допомагати ворогові, це не знімає з неї відповідальності за власні слова та їхні наслідки.

Я сподіваюся, що правоохоронці дадуть належну оцінку діям усіх причетних: і тих, хто міг порушити права військовослужбовців, і тих, хто організовував заворушення, застосовував насильство чи свідомо поширював неправдиву інформацію.

Бо захищати права військових і захищати військо від нападів — це не суперечність.

Можна вимагати справедливості, не влаштовуючи самосуду. Можна шукати правду, не перетворюючи чутки й російські ІПСО на вирок.

Україна стоїть завдяки військовим. І якщо ми хочемо справедливості, починати треба з поваги до фактів, закону та людей, які нас захищають.

Пам'ятайте про це. Завжди.

Аліна Михайлова